Ско́тт Де́від Ве́стерфельд () — сучасний американський та австралійський письменник, автор книг в жанрах наукової фантастики, стімпанку та антиутопії. Найбільше відомий за дитячо-юнацькими книгами серій «Левіафан» і «Потвори».
Українською його твори офіційно не перекладалися.
Біографія Скотт Вестерфельд народився 5 травня 1963 року в Далласі, штат Техас. Батьки — Памела та Ллойд Вестерфельди. Скотт був третьою дитиною в сім'ї після сестер Венді і Джекі. Закінчив Arts Magnet High School у Далласі. Будучи підлітком почав писати музику.
Згодом сім'я переїхала у Коннектикут у зв'язку з роботою батька, який був програмістом і свого часу працював, окрім іншого, над програмою «Аполлон». 1985 року Скотт Вестерфельд здобув ступінь бакалавра з філософії у Коледжі Вассара (Поукпзі, штат Нью-Йорк). Дебютним романом став «Поліморф», опублікований в 1997 році. Потім були видані «Fine Prey» (1998) і «Evolution's Darling» (2000).
В 2001 році одружився з австралійкою Жюстін Ларбалестьє, також письменницею, з якою проживає в Сіднеї. Подружжя багато подорожує. Скотт, крім написання книг, також працює розробником програмного забезпечення і складає музику для сучасних танців.
В 2003 році вийшла дилогія «Послідовність», рік по тому з'явився перший роман містичної трилогії «Опівнічники», яка принесла Вестерфельдові популярність. Скотт є автором кількох оповідань, документальних книг і десятків творів для дітей. Також крім своїх опублікованих творів, Вестерфельд написав кілька оповідань, які можна безкоштовно прочитати онлайн.
Бібліографія Окремі твори
«Поліморф» (, 1997) «Прекрасна здобич» (, 1998) «Обранець еволюції» (, 2000) «Як вчора» (, 2004)
Оповідання «Порухи її очей» (, 2000) «Все не втрачено» (, 2000) «Неявна угода» (, 2001) «Діти в Спільноті» (, 2002) «Неспортивна поведінка» (, 2003) «Те, що не вбиває нас» (, 2003) «Тупий чарівний павук» (, 2008) «Тупий досконалий світ» (, 2008) «Ясний Хаос» (, 2009) «Прищеплення» (, 2010)
Цикл «Послідовність» (Succession)
«Вторгнення в Імперію» (, 2003) «Вбивство Світів» (, 2003)
Цикл «Опівнічники» (Midnighters)
«Таємна година» (, 2004) «Дотик Темряви» (, 2005) «Блакитний полудень» (, 2006)
Цикл «Потвори» (Uglies)
«Потвори» (, 2005) «Красуні» (, 2005) «Особливі» (, 2006) «Екстра» (, 2007) «Від Боґуса до Бабблі: посібник знавця світу Потвор» (, 2008) «Історія Шай» (, 2012) (манґа) «Потвори: Різаки» (, 2012) (манґа)
Цикл «Проблиски» (Peeps)
«Проблиски» (, 2005) «Останні дні» (, 2006)
Цикл «Левіафан» (Leviathan) «Левіафан» (, 2009) «Бегемот» (, 2010) «Голіаф» (, 2011) «Посібник з аеронавтики» (, 2012)
Цикл «Нулі» (Zeroes) «Нулі» (, 2015) — у співавторстві з Марго Ланаган і Деборою Біанкотті «Рій» (, 2016) — у співавторстві з Марго Ланаган і Деборою Біанкотті «Нексус» (, 2018) — у співавторстві з Марго Ланаган і Деборою Біанкотті
Цикл «Самозванці» (Impostors) «Самозванці» (, 2018) «Розбити місто» (, 2019) «Край дзеркала» (, 2021) «Новачки» (, 2022)
Зона виливу (Spill Zone)
Ці графічні романи написані Скоттом Вестерфельдом, а ілюстровані Алексом Пувіллендом «Зона виливу» (, 2016) «Зона виливу: Порушена обітниця» (, 2019)
Есе «Прочитай це» (), 1998) «Підліткова фантастика» (, 2008) «Післямова („Левіафан“)» (, 2009) «Стимпанк» (, 2010) «Післямова („Бегемот“)» (, 2010) «Післямова („Голіаф“)» (, 2011)
Інша література «Блокада Західного Берліна» (, 1989) «Вотерґейт» (, 1991) «Світ „Золотого компаса“: іншосвітня поїздка продовжується» (, 2007)
Нагороди та відзнаки Велика премія уяви за роман «Потвори». Фіналіст Премії Андре Нортона за романи «Бегемот», «Левіафан», «Дотик Темряви» та «Проблиски». Номінація на Премію Філіпа Діка за оповідання «Обранець еволюції».
Примітки
Джерела Офіційний вебсайт письменника Скотт Вестерфельд на Internet Speculative Fiction Database