Ря́бчик ша́ховий (Fritillaria meleagris L.)The Plant List. — отруйна багаторічна рослина родини лілійних. Вид занесений до Червоної книги України і ПольщіRed list of plants and fungi in Poland. Czerwona lista roślin i grzybów Polski. Zbigniew Mirek, Kazimierz Zarzycki, Władysław Wojewoda, Zbigniew Szeląg (red.). Kraków: Instytut Botaniki im. W. Szafera, Polska Akademia Nauk, 2006.. Декоративна та лікарська культура.

Назва

Українська видова назва шаховий вказує на специфічне забарвлення пелюсток, на яких темно-пурпурові цятки чергуються з білими у строгому порядку, наче на шахівниці. Подібне значення має і латинська назва meleagris (в перекладі «цесарка»), яка порівнює строкатість квіток з цятками на пір'ї цього птаха.

Опис Трав'яниста рослина 15-40 см заввишки, цибулинний геофіт.

Бульбоцибулина куляста, притиснута, завширшки 7-15 мм, зовні вкрита бурою плівчастою оболонкою, складається з двох лусок, в пазухах яких міститься по одній дочірній цибулинці. Стебло пряме з дугоподібно зігнутою верхівкою, гладке, голе. Листки сіро-зелені, широколінійні, чергові, жолобчасті, середні завдовжки 8-13 см, завширшки 3-10 мм, верхні — дрібніші.

Квітки зібрані по 2-3 штуки на верхівці квітконоса, пониклі, дзвоникуваті, без запаху. Листочки оцвітини видовжено-еліптичні, заокруглені, завдовжки 3-4 см, завширшки 1-1,5 см, зовнішні трохи вужчі за внутрішні. Пелюстки темно-пурпурові з білими цятками, які утворюють добре помітний шаховий малюнок, зрідка — білі з невиразною зеленкуватою плямистістю. Біля основи листочків є медова ямка, де міститься нектар, уздовж середньої лінії пелюстки пролягає нектароносний жолобок. Тичинки вдвічі коротші від пелюсток, у верхній частині слабкоопушені. Тичинкові нитки білі, пиляки жовті, видовжені. Маточка трохи довша за тичинки, стовпчик трироздільний. Зав'язь завдовжки 5 мм.

Плід — тригранна коробочка з тупою верхівкою. Насіння коричневого забарвлення.

Число хромосом 2n = 24.

Екологія Рослина світлолюбна, морозостійка, помірно вологолюбна, віддає перевагу багатим на азот нейтральним ґрунтам. Типовими місцями зростання є заплави річок, вологі та заболочені луки, заплавні вільшані, ясеневі, ясенево-вільшані, дубові ліси. На Правобережжі деякі популяції зростають навіть на луках з виходами гранітів в оточенні лісів з вільхи чорної. У горах підіймається до висоти 800—1800 м.

Розмножується насінням і вегетативно (відокремленням дочірніх цибулинок). Цвітіння триває у різних частинах ареалу з березня до травня, плодоношення відбувається у червні-липні. Під час цвітіння кожна квітка залишається відкритою 6-7 днів. У цей період вона виробляє багато нектару, який наполовину складається з суміші глюкози, фруктози і сахарози. Запилюють квіти джмелі, оси, мухи, також можливе самозапилення. Рябчик шаховий пошкоджують жуки Lilioceris lilii.

Поширення Рябчик шаховий розповсюджений по всій Європі за винятком полярних і південних посушливих районів. У Бельгії винищений у XIX столітті. За межами Європи трапляється в Західному Сибіру, на Алтаї та півночі Казахстану.

Вважається, що у скандинавських країнах вид натуралізований, хоча в Швеції його популяції вельми численні. Не встановлений статус цієї рослини і на теренах Англії. У цій країні рябчик шаховий вперше описав Джон Джерард 1736 року — виявлені особини належали до садової колекції. Багато дослідників вважають, що саме з садків ця квітка поширилася на прилеглі території. Втім в Англії рябчик шаховий зростає лише на луках та старих сіножатях і досить погано засвоює змінені ценози, що дає підставу вважати його представником аборигенної флори.

В Україні поширений переважно у Закарпатті, Передкарпатті, Поліссі, на Буковині, заході Лісостепу.

Статус виду Незважаючи на широке розповсюдження, рослина пеербуває під загрозою зникнення майже по всій Європі. Охоронні заходи щодо цього виду запроваджені у Швеції, Польщі, Англії, Росії, Нідерландах, Франції, Німеччині, Австрії. У цих країнах заборонено змінювати екотопи, викопувати цибулини, збирати квіти. Для того, щоб привернути увагу суспільства до проблем охорони квітки, в Німеччині її оголошували «Рослиною року» в 1993 році.

В Україні вид охороняється в Національному природному парку «Синевир» та на території пам'ятки природи «Білка».

Застосування

Рябчик шаховий здавна вирощують як декоративну рослину, оскільки красою він поступається лише ефектному рябчику імператорському. У Західній Європі цей вид відомий у культурі з 1519 року, де майже одразу набув популярності. У 1600—1603 роках художник Якоб де Гейн молодший зобразив рябчик шаховий на одному зі своїх натюрмортів. Втім, у XIX столітті ця рослина дещо поступилася в популярності екзотам, привезеним з колоніальних країн.

У сучасному квітникарстві цей вид використовують для оформлення клумб, альпінаріїв, аранжування букетів. Виведено декілька сортів і форм, в тому числі з білими, рожевими, яскраво-пурпуровими повними квітками.

У минулому бульбоцибулини рябчика шахового застосовували в народній медицині для лікування кашлю, гарячки, абсцесу легень, як жарознижуюче тощо. З рослини виготовляли спиртову настойку, є свідчення, що в їжу вживали навіть сирі бульбоцибулини. Проте такі способи застосування викликають сумніви, оскільки біохіміками в підземних органах рябчика виявлено отруйний алкалоїд імперіалін. У разі вживання необроблених бульбоцибулин можливі порушення кровообігу, судоми, блювання, а маленьким дітям загрожує навіть зупинка серця. У випадку отруєння необхідно вводити спазмолітики.

Цікаві факти Квіти рябчика шахового зображені на гербах німецьких громад Зеестермює і Гетлінген, норвезького фюльке Опплан, словенських громад Брезовиця, Добровник, Іг, Трновська Вас, Трзин. У 2002 році цю рослину було обрано емблемою англійського графства Оксфордшир.

Синоніми Fritillaria meleagris subsp. burnatii (Planch.) Rix Fritillaria meleagris var. contorta (Baker) W.Mill. Fritillaria meleagris subsp. meleagris Lilium meleagris (L.) E.H.L.Krause

Джерела

Посилання Рябчик шаховий в Червоній книзі України. — Переглянуто 28 грудня 2014 р.