Березовський Григорій Андрійович (* , Катеринослав — † 1952, с. Підлісці Кременецького району Тернопільської області). Український актор, режисер, театральний діяч. Виступав у Театрі Миколи Садовського.
Життєпис У 1906–1920 працював у театрі Миколи Садовського, куди прийшов з катеринославських залізничників-аматорів.
У січні 1919 року залишився вірним Миколі СадовськомуВасилько В. С. Микола Садовський та його театр. — К.: — 1962. — с. 116, 190 і разом з більшістю трупи його театру виїхав до Вінниці, згодом у Кам'янець-Подільський. З найбільш відданими Садовському акторами наприкінці березня 1920 перебрався на Галичину, в той час як частина трупи розлучилась з театром.
Після виступів у Львові Григорій і Марфа Березовські починають працювати в Українському незалежному театрі товариства «Українська бесіда». Їх професіоналізм великою мірою визначає стилістику подальших вистав театру. Г. Березовський не тільки грав, а й здійснював акторську режисуру частини побутового репертуару, зокрема драми В. Винниченка «Молода кров».
Артист Перемишльського українського драматичного театру ім. І. Франка (1921—22), Руського театру товариства «Просвіта» в Ужгороді (1922-23). Працював у трупі Миколи Орла-Степняка в Дрогобичі (1923–24).Березовський Григорій Андрійович esu.com.ua
Разом із дружиною вів драматичний гурток товариства «Просвіта» в Кременці (1927–1939). Отримавши посаду режисера-інструктора при цьому товаристві, Г. Березовський прикладав багато зусиль для розвитку театрально-аматорської справи в селах.
Технік-механік за фахом, завідував у театрах електроосвітлювальною частиною. Винайшов і вперше застосував у виставах багато оригінальних світлових ефектів.
Ролі «Украдене щастя» І. Франка (1912) — корчмар ШльомаЛеся Овчієва. Сценічне втілення «Украденого щастя» І. Я. Франка у трупі під орудою П. К. Саксаганського і М. К. Садовського за участю І. К. Карпенка-Карого та Київському театрі Миколи Садовського // Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. с. 47. «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка — Шельменко «Сава Чалий» І. Карпенка-Карого — Кравчина «Гандзя» І. Карпенка-Карого — Борох «Лісова пісня» Лесі Українки — Дядько Лев «Ревізор» М. Гоголя — Хлопов «Міреле Ефрос» Я. Гордіна — Нухим
Добре знаючи єврейський побут і мову, він прекрасно грав характерні ролі євреїв.
Примітки
Джерела Медведик П. Березовський Григорій Андрійович // , с. 101. Петро Медведик. Життєписно-бібліографічна студія Березовський Григорій // Мистецтво України: Енцикл. — К., 1995. — Т. 1. А — В. — с. 184.