Андрі́й Бє́лий (справжнє ім'я Бугаєв Борис Миколайович; , Москва — 8 січня 1934) — російський письменник-символіст. Син математика Миколи Бугаєва.
Твори Бєлого пройняті ідеалізмом і містикою. Бєлий розумів приреченість класу буржуазії, але в революції вбачав лише руйнівну силу. Разом з тим яскраво відтворив картини загибелі старого світу (збірки поезій «Попіл», «Урна», 1909, роман «Петербург», 1913). Після 1917 написав поему «Христос воскрес» (1918), роман «Москва» (1926—1933), мемуари, роботи з теорії віршування та історії літератури.
Біографія
Народився у Москві. Почав друкуватись з 1902 року. З жовтня 1921 по листопад 1923 перебував у вигнанні в Берліні.Томас Урбан: Русские писатели в Берлине в 20-е годы ХХ века; Санкт-Петербург 2014, с. 29.
Твори
Поезія Золото в лазурі (1903) Попіл (1908) Урна (1909) Королівна та лицарі (1918) Після розлуки (1922) Вірші (1929) Проза Срібний голуб (1909) «Петербург» (1913) Москва (роман-дилогія) (1926) Московський дивак Москва під ударом Маски (1932) Літературознавство і критика Символізм. Книга статей (1910) Луг зелений. Книга статей (1910) Арабески. Книга статей (1911) Ритм як діалектика й «Мідний вершник». Дослідження (1929) Майстерність Гоголя. Дослідження (посмертно, 1934)
Примітки
Посилання Деякі твори автора мовою оригінала
Література
Гармаш, Л. В. Танатологические мотивы в прозе русских символистов: монография. Харьков: Щедрая усадьба плюс, 2015. 311 с. Гармаш, Л. В. Художественное своеобразие симфоний Андрея Белого: дис. … канд. филол. наук. Харьков, 2000. 194 с. Тарасенков А. Поэты. М., 1956.