Кіндрат Микитович Полуведько (псевдо.: «Тогобічний»; 10 березня 1895, с. Боблів, ВінниччинаВолодимир Косик. Спецоперації НКВД-КГБ проти ОУН… — С. 100. — 1942, Харків) — агент НКВД (оперативний псевдонім «Половенко»), причетний до загибелі Євгена Коновальця. Також за твердженнями прихильників ОУН (б) він був причетний до вбивства Миколи Сціборського та Омеляна Сеника у Житомирі,Проникнення та діяльність в ОУН агента ОҐПУ-НКВД Павла Судоплатова / І. Дерев'яний // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2006. — Збірник 8. — С. 102—117 одначе жодних доказів на підтвердження своїх звинувачень так і не було представлено. Також у архівах спецслужб не було виявлено доказів причетності спецслужб СРСР до вбивства Сціборського та Сеника.
Життєпис У період 1918—1920 років Кіндрат Полуведько був українським есером і входив до кола прихильників УНР, але згодом відійшов від активної політичної діяльності, влаштувавшись на роботу в систему наркомосвіти України. На початку 1930-х українське ДПУ залучило його до негласного співробітництва і розробило для нього легенду, згідно з якою він входив в одну з націоналістичних груп, ліквідованих ДПУ, був засуджений, але зміг утекти з Соловків у Фінляндію.
Працював від лютого 1934 року 5 років на Заході. Під час виконання завдань перебував у Берліні, Гельсінкі, сприяв інфільтрації Павла Судоплатова. Після вбивства, у квітні 1935 року в Буенос-Айресі, керівника осередку ОУН у Фінляндії Василя Баранецького, його місце зайняв Кіндрат Полуведько—"Тогобічний".
Друга світова війна застала Полуведька у Львові. У червні 1941 працював в одній зі шкіл Чернігова. Для проведення «роботи» зв'язався з агентом Іваном Кудрею у Києві. За спогадами Олександра Семененка — голови управи Харкова 1942-43 — К. Полуведько прибув до міста з гітлерівцями.
У радянські часи у Харкові вийшла брошура П. Карова, В. Степового «У кублі Зрадників» (в-во «Прапор, 1978»), де було описано його «діяльність». В ній був порівняний із Ріхардом Зорґе та Ніколаєм Кузнєцовим.
Також у радянські часи у Харкові вийшла друком книга «Невидимый фронт» (в-во «Прапор, 1987»), де стверджувалось, що псевдонім Полуведька — «Павел».
Був опізнаний чоловіком, який запам'ятав його як «працівника» НКВС, про що повідомив гестапо. За наявними даними, покінчив життя самогубством у в'язниціТам само. — С. 99..
Нагороди
Орден Вітчизняної війни І ступеня
Примітки
Джерела Володимир Косик. Спецоперації НКВД-КГБ проти ОУН: боротьба Москви проти українського націоналізму 1933—1943. Дослідження методів боротьби. — Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2009.— 160 с., іл. — ISBN 978-966-1633-15-4.