Астана (астане, Остонен) — мусульманське священне поховання або місце, де раніше знаходився мавзолей мусульманського святого (авлія). Еквівалент арабського терміну «мазар». Є об'єктом шанування у тюркських та іранських народів, особливо відомі серед сибірських татар. Витоки культу лежать у суфізмі.

Історія вивчення

Ймовірно, вперше термін «астана» письмово зафіксований на аркуші 107 «Хорографічної креслярської книги Сибіру» Семена Ремезова (1697 — 1711 роки). Сучасні дослідники вважають, що він позначив цим терміном Астана Бігач-Ата в Усть-Ішимському районі Омської області.

У науку поняття Астани вперше ввійшло 1734 року, Коли керівник Академічного загону Великої Північної експедиції Г. Ф. Міллер вніс у свої «Дорожні описи Сибіру» такий запис про відому нині Баїшевську астану у Вагайському районі Тюменської області: Baisch-aul, під вищевказаним селом, біля підніжжя східного високого берега, трохи вище річки Шілеки. Люди живуть тут взимку, а за півтори версти звідси на тій самій стороні вони мають село з тією ж назвою, де живуть влітку. Тут знаходяться ясачні та служиві. За пів версти вище від цього села розташована Astuna, де похований татарський святий .

У «Топографії Оренбурзькій» (1762) П. І. Ричков повідомляє про те, що інженер-підпоручик О. І. Рігельман виявив 1750 року, неподалік від місця впадання річки Карасу в Хобду, за 150 верст від Оренбурга, кам'яні споруди в місцях поховання «Знатних людей». Казахи називали ці споруди «астанами».

У серпні 1773 споруду, «яку татари звуть астаною», виявив у районі Уфи академік Йоганн Готліб. 1859 року В. В. Вельямінов-Зернов повідомив, що мусульмани називали терміном «астана» мавзолей Хусейн-бека (селище Чишми, Башкортостан). 1864 року академік Б. А. Дорн опублікував звіт про наукову експедицію південним берегом Каспійського моря, де зафіксував пам'ятники під назвою «Астане» в перських областях Мазендерані та Гіляні.

Значного імпульсу до вивчення феномену Астани в сибірських татар додала публікація 1903 року М. Ф. Катанова російського перекладу татарських рукописів під назвою «Про релігійні війни учнів шейха Багаутдіна проти чужинців Західного Сибіру». Рукописи розповідали легенду про виникнення в Західному Сибіру священних поховань і містили список з 30 місць з іменами похованих шейхів. Станом на 1997 у 17 випадках з 30 інформація повністю підтвердилася . Були виявлені й інші джерела, які відтворюють легенду з деякими варіаціями: «Таріх», «Аслі наслі Сала аулининг», «Грамота зберігача Юрумської Астани», «Карагайський рукопис» (Карагайський сувій) — два останніх 2004 року.

У 2004 — 2005 роках робоча група в складі співробітників Інституту гуманітарних досліджень Тюменського державного університету та Тюменського обласного краєзнавчого музею паспортизувала перші 25 астан на території Тюменської області.

Області поширення Тюркські народи

1863 року академік В. В. Вельямінов-Зернов вважав, що астани найчастіше трапляються в області Оренбурзьких Киргизів. Цікаво, що столиця Казахстану, яка отримала 1998 року назву Астана, виникла на місці стародавнього мусульманського кладовища Караоткель (1609 — 1962 роки). На думку казахського іраніста С. Абдулло, слово «астана» означає те саме, що й «Акмола» (білий, тобто Чистий, священний мавзолей), але перською.

Подальші дослідження показали наявність великої кількості астан (за інформацією Р. Х. Рахімова більш як 150) у Західному Сибіру, головним чином на території Вагайського, Тобольського, Уватського, Ярковського, Тюменського та Ялуторовського районів Тюменської області (територія проживання тоболо-іртишської групи сибірських татар).

З терміном «астана» доводиться стикатися і в обох частинах Туркестану. В Узбекистані відомими є мазари Астана-ата (поблизу селища Інгічка, Самаркандська область) та Ак-Астана-баба (с. Тельпек-Чинар, Саріасійський район, Сурхандар'їнська область). мавзолей зі схожою назвою Астана-баба є в місті Атамурат (колиш. Керки), Туркменістан.

Стосовно Східного Туркестану, то поруч зі стародавнім містом Гаочан, за 45 км від Турфана, розташовані могильник і село із загальною назвою . Існування могильника датується 273 — 779 роками, на початку XX століття його досліджували А. Стейном і (див. Експедиції Отані).

Іранські народи 1864 року академік Б. А. Дорн зафіксував, що терміном «астане» називаються будови над могилами святих в північній Персії: астане імамзаде Ібрагім-Абу-Джеваба (сина 7-о імама Муса ібн Джафара) в Мешгеді-сере, область Мазандеран, і Астані Сеїд-Алі-Ризи в Шейх-Ханевер, область Гілян. На заході Ірану в провінції Меркезі є місто Астане, яке відоме завдяки культовим могилам нащадків шиїтських імамів, а на півночі країни розташоване місто у провінції Гілян.

Генезис явища Факти говорять про те, що термін «астана» має перське походження. Як з'ясував С. Абдулло, в середньоперській мові (пехлеві) estan мало значення «місце, стоянка, місце проживання». У сучасному Ірані терміном остан називають провінції (а губернаторів провінцій остандарами), це поняття використовують з часів Сасанідів (224 — 651 роки). новоперською мовою (фарсі), що виникла в IX столітті, слова asitan, asitana, astan означають «поріг; царський двір, палац щастя; місце для відпочинку та сну».

У сибірських астанах ховали суфійських шейхів, а вони представляли тарікати, так чи інакше пов'язані з іранською культурною традицією. Тарікати Накшбандія та Ясавія походять від таріката , тарікат Бекташія та памірські нізарити пов'язані з шиїзмом. У тюркських мовах слово «астана» стало популярним завдяки послідовникам Джалаледдіна Румі, вихідця з іраномовної Держави Хорезмшахів і прихильника тарікату Кубравія. Учні Румі (тарікат мевлеві) відкрили в Малій Азії численні суфійські монастирі (текке), які називалися «». Асітане (асітани) означали серед них монастирі вищого статусу, на противагу невеликим «завія». Назву Asitane-i Aliyye (найвищий монастир) мав головний Мевлевіхане в місті Конья, розташований біля мавзолею Мевляни.

Тюменец Р. Х. Рахімов виявив безліч паралелей між обрядами суфіїв і сибірським культом шанування астани. «Грамота зберігача Юрумської Астани», яку він виявив, стверджує, що список полеглих у Сибіру шейхів складав сам Румі. У настановах про шанування священних мавзолеїв Рахімов убачає вплив суфійських настанов (адабів) про ставлення мюрида до вчителя. Найдивовижніше те, що за суфійськими традиціями (через сновидіння) відбувається виявлення частини мавзолеїв. Так було з відкриттям Новоатьяловської та Тукузької астан.

Цікавою є еволюція терміна «астана» в тюркських мовах. Тарікат мевлеві мав великий вплив у Османській імперії, з XVI століття в турецькій літературі почала розвиватися навіть особлива течія («література мевлеві»). Слово «астане» набуло широкого розповсюдження. Після завершення будівництва в Константинополі палацу Топкапи одною з літературних назв будови як резиденції султана та центру держави стала Asitane-i Saadet (Поріг Щастя, Оселя благоденства). Наприклад, цей вислів вжито в «Книзі подорожі» Евлії Челебі (написана до 1682). Не дивно, що прізвисько письменника «Челебі» суфійського походження, першим носієм цього прізвиська вважають якраз наступника Румі, Хусама ад-Діна Челебі (пом. 1284).

Значення «палац» перекочувало в Малайзію та Індонезію, де на них кажуть . Звідси, зокрема, походить назва у Кучинзі на о. Калімантан. Починаючи з XVII століття в офіційних документах стосовно до Константинополя в цілому стали вживати вираз Asitan-i Devlet-i Aliyye в значенні «столиця найвищого держави». 1998 року значення «столиця» стало вирішальним при найменуванні казахського міста Астана.

Зміст культу

За кожною Астаною закріплений хранитель (карауци, порівн. — «дивитися»). Головним символом зберігача є сачара (шежере) -рукопис у вигляді сувою. Цей культовий предмет зазвичай передавали у спадок.

Вважається, що астани наділені духовною силою своїх авлія, й іноді обрані люди можуть отримати особливі знання та надприродні здібності. Низка астан мають лікувальні властивості: Баїшевська допомагає від очних хвороб, захворювань нервової системи та психічних розладів, Варваринська від алкоголізму. 7-разове відвідування Баїшевської Астани прирівнюється до скоєння хаджу, «Грамота зберігача Юрумської Астани» з цього приводу говорить: У Баїші могила Хакім шейха газіза. Меккінські мужавіри казали, хто відвідує могилу Хакім хазрата, того буде поважати паломник до Мекки.

Неповажне ставлення до астан тягне за собою обов'язкову жорстоку відплату, з цього приводу існує безліч повчальних випадків, пов'язаних з більшістю мавзолеїв шейхів у Сибіру.

Поруч з астаною люди читають молитви, дають пожертви (садака). Зберігач Астани або мулла регулярно проводить ритуал поминок хатим хуча (походить від обряду «хатм-і хваджаган» суфійського таріката Накшбандія ) в честь авлія, якому присвячена астана.

Прихильники повернення до витоків ісламу (зокрема, з «Хізб ут-Тахрір») негативно відносяться до феномена «астана», вважаючи їх шанування язичництвом. Шаріат несхвально відноситься до прикрашування могил та монументальних споруд над ними, особливо ж до того, щоб могили були місцем молитви.

Примітки

Література