Плако́р ( — площина, рівнина) — пласката або слабохвиляста привододільна ділянка басейну рівнинної річки, в ґрунтовому і рослинному покриві якої найкраще виявлені типові зональні риси (див. також плакорна рослинність). Це також місце розташування (ентопій) і екотоп фітоценозу, які найбільшою мірою вільні від впливу всіх факторів, що затушовують вплив клімату на рослинність.
Термін «плакор» запропонований Г. М. Висоцьким. В умовах плакорів розвивається найбільш типові ґрунти і типова рослинність. До плакору висуваються вимоги усередненого (суглинистого) механічного складу, помірної піднесеності і дренованості, повної рівнинності. У чистому вигляді плакори досить рідкісні, але це поняття зручне для побудови різного роду теоретичних схем.
Крім того, багато місцеперебувань настільки незначно відрізняються від плакору, що можуть розглядатися як останнай (схили з невеликими експозиціями, високі рівні річкових заплав тощо). Вивчення плакорної рослинності кладуть в основу геоботанічного районування території та визначення стратегій її раціонального використання. Розвинені угруповання плакору — кліматичний клімакс району.
Див. також Екотоп Лощина Екотопічне зміщення Асоціація (біологія)
Література
Полевая геоботаника / Под ред. О. В. Заленского, А. А. Корчагина и Е. М. Лавренко. — М.; Л.: Изд-во АН СССП, 1959. — Т. 1. — 444 с. Миркин Б. М., Розенберг Г. С. Фитоценология. Принципы и методы. — М.: Наука, 1978. — 212 с. Работнов Т. А. Фитоценология. — М.: Изд-во МГУ, 1978. — 384 с. Шенников А. П. Введение в геоботанику. Л.: Изд-во ЛГУ, 1964. — 447 с. Посилання
Виноски