Маринич Григорій Васильович (* , с. Гупалівка Новомосковського повіту Катеринославської губернії, нині - Магдалинівського району Дніпропетровської області — † , Дніпропетровськ) — український драматичний актор характерного плану і співак (тенор).
Виступав у трупах П. Саксаганського, І. Карпенка-Карого, в Театрі Миколи Садовського (1911—1914)Василько В. Микола Садовський та його театр. К.: 1962. с. 192, в Дніпропетровському музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка.
Народний артист УРСР (1943).
Життєпис Григорій Маринич народився на Катеринославщині.
Рано залишившись без батька, був змушений наймитувати. В юнацькі роки служив у Полтавському кадетському корпусі. Під час російсько-японської війни воював на фронті, звідки повернувся зі срібною Георгієвською медаллю “За хоробрість”.Моє Придніпров'я. Календар пам'ятних дат області на рік. Дніпропетровська обласна бібліотека. 2006
Любов до пісень і поезії привели його на театральну сцену. Спочатку він грав в аматорських драматичних гуртках, а з 1906 року пройшов велику акторську школу у трупах корифеїв театру Панаса Саксаганського та Івана Карпенка-Карого.
1910 року виступав у трупі антрепренера Т. Колесниченка.
В 1900-х роках брав участь у перших звукозаписах на патефонну платівку українських пісень і декламацій (в тому числі на слова М. Л. Кропивницького)В. М. Кропивницький. Із сімейної хроніки Марка Кропивницького. — 1968. — с. 211, зокрема є відомості про запис вокальних творів Марка Лукича «За сонцем хмаронька пливе» і «Де ти бродиш, моя доле» у виконанні дуету Грицька Маринича (тенор) й Уколова (баритон).Музичний архів М. Д. Леонтовича: каталог. — 1999. с. 37
З 1911 до 1914 виступав у знаменитому Театрі Миколи Садовського.
1917-1918 — в Національному зразковому театрі.
1919 — в Народному театрі на чолі з П. Саксаганським.
З 1920 — в Українському драматичному театрі ім. Т. Шевченка і Полтавському театрі.
1921—1924 — в аматорському театрі в Курську.Маринич Григорій Васильович leksika.com.ua
З 1925 до 1957 — актор Дніпропетровського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка.
В 1943 році Григорію Васильовичу було присвоєно звання Народного артиста УРСР.
У театрі імені Т. Шевченка в Дніпропетровську актор працював з дня його заснування і до кінця своєї творчої діяльності. За той час створив сотні образів. Дід Кирило у п’єсі “Дві сім’ї” Марка Кропивницького, війт в “Украденому щасті” Івана Франка, Терешко Сурма в “Суєті” Івана Карпенка-Карого. Вважається майстром епізоду.Перший, двічі народжений Голос України, 03.06.2009
Племінником Григорію Мариничу доводився заслужений діяч мистецтв Білорусі живописець Іван Семенович Дмухайло (1914-2007), народжений у с. Топчине неподалік від Гупалівки, і померлий у Мінську.
Ролі Григорій Маринич зіграв близько 500 ролей: Бобчинський («Ревізор» М. Гоголя) Сват («Назар Стодоля» Т. Шевченка) Свідок («По ревізії» М. Кропивницького) Куць («Лісова пісня» Л. Українки) Ганчірник Горнінч («Ткачі» Г. Гауптмана, переклад Л. Українки) Бублик («Платон Кречет» О. Корнійчука) Терешко Сурма («Суєта» І. Карпенка-Карого) Боцман Бухта, дід Тарас («Загибель ескадри», «В степах України» О. Корнійчука) Пікалов («Любов Ярова» К. Треньова) Дід Кирило («Дві сім’ї» М. Кропивницького) Війт («Украдене щастя» І. Франка)
У театрі Садовського: Чорт Куций («Зачароване коло» Л. Риделя) Татарин («Лісова квітка» Л. Яновського) Стецько («Зальоти соцького Мусія» М. Кропивницького) Глухонімий горбань Жорж («Жарт життя» С. Черкасенка) Мемуари Григорія Маринича Маринич Г. Марко Лукич Кропивницький // Збірник статей, спогадів і матеріалів. — К.: «Мистецтво», 1955. Маринич Г. Спогади про Івана Тобілевича. — Радянське мистецтво, 1945. Маринич Григорій. Про Дмитра Яворницького// Іван Шаповал. Козацький батько. Кривий Ріг, 1998. - С. 102-104. Примітки
Джерела Н. І. Кривенко. Маринич Григорій Васильович // ЕСУ
Література Невтомне служіння рідному мистецтву // Зоря. — 1957. — 2 березня. Левенець С. Увічнимо пам’ять актора // Прапор юності. — 1967. — 27 серпня. Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. — К.: УРЕ, 1969.— с. 22, 41. Маринич Григорій Васильович // УРЕ. — К.: — Т. 8. с. 477. Маринич Григорій Васильович // УРЕС: В 3-х т. / Редкол.: А. В. Кудрицький та ін.— 2-е вид. — К.: Голов. ред. УРЕ, 1987. — Т. 2. — с. 345. Посилання