Мігель Найдорф (, ; , Гродзиськ-Мазовецьки, Варшавська губернія — , Малага, Іспанія) — аргентинський (до Другої світової — польський) міжнародний гросмейстер (1950), польський єврей за національністю. Один із найсильніших шахістів світу 1940—1950-х років. Дворазовий учасник турнірів претендентів (1950, 1953).
Життєпис Народився у Варшаві, випускник гімназії ім. Сташица. Більшість життя прожив в Аргентині. Він приїхав туди 1939 року для участі в черговій шаховій олімпіаді, коли розпочалася Друга світова війна. Найдорф не ризикнув повернутися в Європу, де розпалювалось полум'я війни. Побоювання Найдорфа згодом підтвердилися — жоден з близьких йому людей (в тому числі дружина, маленька дочка, мати, четверо братів) не вижив, загинувши під час Голокосту. 1944 року прийняв аргентинське громадянство.
У складі команди Польщі брав участь у трьох Олімпіадах («Турнірах націй») — в 1935, 1937 і 1939 роках. Семиразовий чемпіон Аргентини (в 50 — 70-х роках). Переможець і призер низки міжнародних змагань. Статистика зафіксувала, що Найдорф виграв (одноосібно або з поділом першого місця) загалом 52 турніри. Учасник змагань на першість світу — на турнірах претендентів у Будапешті (1950) та Цюриху (1953) посів відповідно 5-е і 6 — 7-е місця. Багато років він показував стабільно високі результати в найбільших міжнародних змаганнях. Виграв представницький меморіал Капабланки (Гавана, 1962), випередивши Б. Спаського, В. Смислова, Л. Полугаєвського, С. Глігорича, Б. Івкова. Був учасником знаменитого «Матчу століття» (Белград, 1970) за збірну світу (нічия з Михайлом Талем: +1-1=2).
Найдорфу належав один з рекордів у грі наосліп, встановлений 1947 року в Сан-Паулу, де Найдорф упродовж 24 годин боровся проти 45 шахістів і досягнув феноменального результату: +39,-2, =4.
Збагатив теорію дебютів опрацювавши один з найпопулярніших варіантів сицилійського захисту, який узяли нині на озброєння багато найсильніших гросмейстерів світу.
Він не був шаховим професіоналом у строгому сенсі слова — успішно займався бізнесом і був вельми заможною людиною. Найдорф не припиняв грати до останніх років свого довгого життя. Дружелюбність та товариськість Найдорфа робили його виключно чарівною людиною, улюбленцем публіки. «Мігель ель Гранде» («Великий Мігель») — так називали його не лише аргентинці, але й багато колег. Він був добрим другом Фіделя Кастро, Вінстона Черчілля, Микити Хрущова, шаха Ірану, Хуана Перона, Че Гевари.
Основні спортивні результати Рік Турнір Результат Місце1936Чемпіонат Угорщини (поза конкурсом)12 з 151 — 21937Рогашка-Слатіна11942Мар-дель-Плата13½ з 1711943Мар-дель-Плата11 з 1311944Мар-дель-Плата12 з 161 — 21945Мар-дель-Плата11 з 1511946Прага1Барселона1Гронінген11½ з 194 — 5Мар-дель-Плата16 з 1811947Мар-дель-Плата14 з 1711948Міжзональний турнір10½ з 196 — 9Венеція11949Чемпіонат Аргентини11950Турнір претендентів9 з 185Чемпіонат Аргентини1Блед10½ з 141Амстердам15 з 1911951Чемпіонат Аргентини11952Гавана1 — 21953Турнір претендентів14½ з 286 — 71955Міжзональний турнір9½ з 2012 — 13Чемпіонат Аргентини11956Буенос-Айрес1 — 2Мар-дель-Плата1 — 2Меморіал Алехіна (Москва)9 з 1561959Буенос-Айрес1 — 2Мар-дель-Плата10½ з 141 — 21960Чемпіонат Аргентини11961Буенос-Айрес1Мар-дель-Плата12½ з 1511962Меморіал Капабланки (Гавана)16½ з 2111965Мар-дель-Плата11966Санта-Моніка8 з 1881968Чемпіонат Аргентини11969Зональний турнір (Мар-дель-Плата)15½ з 181 — 21970Матч СРСР — збірна світу (Белград)2 з 4 1975Чемпіонат Аргентини1
Література Шахматный словарь / гл. ред. Л. Я. Абрамов; сост. Г. М. Гейлер. — М.: Физкультура и спорт, 1964. — С. 293–294. — 120 000 экз. Шахматы : энциклопедический словарь / гл. ред. А. Е. Карпов. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — С. 265–266. — 624 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-85270-005-3.
Див. також Безсмертна польська партія Варіант Найдорфа у Сицилійському захисті
Посилання Партії Мігеля Найдорфа в базі Chessgames Особова картка Мігеля Найдорфа на сайті 365chess.com Особова картка Мігеля Найдорфа на сайті OlimpBase.org