Седжем (також Седьєм; транслітерація, sḏm) — у давньоєгипетській міфології це обожнення релігійного поняття «чути», «слухати», як однієї з життєтворчих сил. Зазвичай представлений як людина з бичачими вухами.
Бог-творець Ра використовує три допоміжні сили для планування та здійснення свого творіння: (планувальний розум), (творче слово) та Хека (магія).
Вже в період допоміжні творчі сили або божества було розширено за рахунок Седжема (слух) і Ірі (Jrj, робити), які виступають божественними помічниками бога-писаря Тота та зображуються в храмах Сеті I і в Абідосі.Hornung, Erik. El Uno y los Múltiples. Editorial Trotta. Madrid. 1999. p. 75. ISBN 84-8164-242-8.
Бог Ра був наділений чотирма здібностями: Ху — смаком і мовленням; Маат — зором; Седжем — слухом; і Сіа — розумінням та дотиком. У період Седжем став одним із членів чотирнадцяти творчих сил або Амона-Ра, поряд, зокрема, з Ху, Сіа та Ірером.
Седжем вважався силою, відповідальною за створення та розрізнення людських рас: єгипетської, нубійської, лівійської та азійської.
У Фівах одним із титулів Птаха є меседджер седжем — «вухо, що слухає».Hart, George. The Routledge Dictionary of Egyptian Gods and Goddesses, 2-ге вид. 2005. p. 131. ISBN 0-415-34495-6.
Седжема зображували у вигляді людської постаті з вухом бикової тварини на голові.
Див. також
Посилання Sedyem. En egiptologia.com. Consultado el 30 de junio de 2012.