Дистри́кт Лю́блін (, ) — адміністративно-територіальна одиниця Генерального губернаторства з 26 жовтня 1939 до 25 липня 194425 липня 1944 — дата захоплення Любліна Червоною Армією.. У 1940 році займала площу 26 848 км², a в 1942 — 26 560 км². Станом на 1 березня 1943 налічувала 2 074 543 жителі

До дистрикту належали етнічно українські землі Холмщини та Підляшшя.

Історія

Дистрикт Люблін створено 26 жовтня 1939 року: головним чином із території колишнього Люблінського воєводства Другої Речі Посполитої за винятком Седлецького повіту, а саме: міського повіту Люблін і земельних повітів: Більського, Білгорайського, Холмського, Грубешівського, Гарволінського (південна половина), Янівського, Красноставського, Любартівського, Люблінського, Луківського (без північно-західної частини), Пулавського, Радинського, Томашівського, Володавського і Замойського. також із частини території колишнього Львівського воєводства Другої Речі Посполитої, а саме: земельних повітів: Ярославського (північна частина), Ланьцутського (північно-східний край), Любачівського (північно-західна половина), Ніжанського (північно-східна третина), Равського (північно-східна ділянка), Сокальського (західна половина) i Тарнобжезького (дві північно-східна ділянки).

У листопаді 1939 році утворено міський повіт () у Холмі. 28 листопада 1939 запроваджено Положення про управління польською громадськістю.

1 січня 1940 затверджено повітовий статус міст Люблін і Холм та поділено територію Люблінського дистрикту на 10 староств (): Крайсгауптманшафт Біла Підляська (): у складі Більського і північної частини Володавського повітів Крайсгауптманшафт Білгорай (): у складі Білґорайського та частини Замостського, Ярославського, Ланьцутського і Тарнобжезького повітів Крайсгауптманшафт Холм (): у складі Холмського і основної частини Володавського повітів Крайсгауптманшафт Грубешів (): у складі Грубешівського та частини Томашівського і Сокальського повітів Крайсгауптманшафт Янів-Любельский (): у складі Янівського і частини Тарнобжезького повітів Крайсгауптманшафт Красностав (): у складі Красноставського повіту Крайсгауптманшафт Люблін-Ланд (): у складі Люблінського повіту Крайсгауптманшафт Пулави (): у складі Пулавського та частини Гарволінського повітів Крайсгауптманшафт Радин (): у складі Радинського і Любартовського повітів та частини Луківського і Володавського повітів Крайсгауптманшафт Замостя (): у складі більшої частини Замостського і Томашівського повітів та частини Любачівського і Равського повітів.

У травні 1940 року Холм передано назад до складу Холмського повіту (1 жовтня 1941 року місту повернуто його історичну назву «Холм»).

1 вересня 1941 частина крайсгауптманшафта Радзин увійшла в крайсгауптманшафт Люблін-Ланд (землі колишнього польського Любартівського повіту без гмін Чемерники, Дубова, Лисобики, Міхів, Парчів і Вельке), а також у крайсгауптманшафт Пулави (гміни Лисобики, Міхів і Вельке з колишнього польського Любартівського повіту)Гміни Чемерники, Дубова і Парчів залишилися у крайсгауптманшафті Радзин..

30 вересня 1942 перенесено адміністративний центр Янівського повіту з Янова до Красника, a в жовтні 1942 змінено назву староства на крайсгауптманшафт Янов-Любельскі-ін-Краснік.

30 вересня 1943 гміну Ходель виділено зі складу крайсгауптманшафта Люблін-Ланд та включено до складу крайсгауптманшафта Пулави.

За німецьким переписом Генеральної губернії в 1943 році, у дистрикті Люблін (на теренах Холмщини та Підляшшя) проживало 290 тис. українців, із них розподіл за Українськими допомоговими комітетами був таким: УДК Українців Грубешівський 114 тис. Холмський 72 тис. Тарногородський бл. 34 тис. Замістський бл. 34 тис. Більський бл. 18 тис. Красноставський бл. 5 тис. Радинський бл. 5 тис. Люблінський бл. 5 тис.

Проблемами українського населення в Люблінському дистрикті опікувався Український центральний комітет у Любліні, головою якого спочатку був Володимир Тимцюрак, а пізніше Лонгин Голейко.

Станом на 1 січня 1944 року Люблінський дистрикт складався з 11 повітів (міський повіт Люблін () + 10 крайсгауптманшафтів).

На території дистрикту розміщувався один із найбільших таборів смерті під час Другої світової війни — винищувальний табір Белжець.

Губернатори дистрикту Фрідріх Шмідт (1939 — березень 1940) Ернст Цьорнер (31 березня 1940 — 10 квітня 1943) Ріхард Вендлер (27 травня 1943 — липень 1944)

Примітки

Джерела Distrikt Lublin