Кли́м Йо́сипович Ко́ник (рос. Клим Иосифович Коник, 27 жовтня 1888, Посада Сеницька — 3 листопада 1937, Сандармох) — український і радянський військовик, громадський та державний діяч, журналіст, науковець, економіст, управлінець, організатор освітянської справи в УСРР. Фігурант процесу 101 (1911), член Українського Студентського Союзу у Львові. Молодший брат старшини Легіону Українських січових стрільців (УСС), Української галицької армії (УГА) та Червоної Української галицької армії (ЧУГА) Ераста Коника.
Починав військову кар'єру в лавах УСС під час Першої світової війни, беручи участь в боях за гори Маківку, Лисоня й під Конюхами та дослужився до звання підхорунжого. Під час перебування на Волині разом з іншими Січовими стрільцями займався просвітницькою діяльністю, працюючи вчителем в українських школах, сформованих під час створення українського шкільництва. Після розпаду Австро-Угорської імперії продовжував боротьбу у лавах УГА проти поляків та білогвардійців. Як командир підрозділу польової жандармерії, брав участь у придушенні Дрогобицького бунту (1919). Після укладання союзу між галичанами та більшовиками продовжував воювати у лавах ЧУГА до самого її розпаду.
Після утворення СРСР та на фоні хвилі українізації 1920-1930-х продовжив громадську та наукову діяльність в УССР, працюючи в НКО УСРР та в КП(б)У. Від 1921 у Житомирі співпрацював з редакціями «Правда незаможника», «Бідняцька правда», «Вісті». З 1922 по 1925 працював у відділі освіти Волинській губернії. В лютому — листопаді 1928 працював ректором Одеського інституту народного господарства. З 1925 по 1928 працював директором Житомирського інституту народної освіти, керівником сектору планування науки Держплану УСРР.
Жертва більшовицького терору, разом з іншими колишніми січовими стрільцями та галичанами-комуністами був репресований за сфальсифікованою справі УВО в 1933-му році. Був страчений в 1937-му році. Реабілітований посмертно за відсутністю складу злочину (1956).
Життєпис
Походження Клим (Климент, Климентій) Коник — уродженець села Посада Сяніцька, яке згодом стало частиною міста Сянік (сучасна Польща). Зростав у багатодітній українській родині судового чиновника Йосипа (Йосифа) Коника і його дружини Марії-Ісцилії Коник. Йосиф Коник походив із родини Теодора Коника та Марії Коник, уродженої Василькевич. 12 років прослужив у листоношею, згодом став службовцем XI рангу в окружному суді в табулярному відділі.
Матір’ю майбутнього старшини Легіону УСС була Марія-Ісцилія Коник з дому Маргуліс — донька Аббе Маргуліса та Хани з дому Голігерів, що свідчить про її єврейське походження. Батьки Клима мали ще кількох дітей: синів Володимира, Ераста, Лева, Івана та доньку Ірину.
Освіта До 1897 року Клим вчився в народній школі рідного містечка, а з 1900 року, коли батька перевели на службу в Бережани, продовжив навчання в Бережанській народній школі. По закінченні школи вступив до Бережанської гімназії. Мізерна зарплата батька не давала змоги забезпечити родину матеріально, тому діти змалку почали працювати. Клим, будучи учнем IV класу гімназії, заробляв на життя приватними уроками.
У 1908 сім′я Коників переїхала до Львова. Клим вступив до української академічної гімназії, а по її закінченні продовжив навчання на юридичному факультеті Львівського університету.
У 1910 році Клим Коник перебував у Львові, де мешкав у родичів і приватно готувався до складання іспиту зрілості, та брав участь у студентських демонстраціях, спрямованих проти полонізації університету. Вранці 1 липня 1910 року Коник прийшов до Львівського університету, щоб зустрітися з товаришем у приватній справі, та став очевидцем того, як польські студенти споруджували барикаду, складаючи одну університетську лаву на іншу. В залі університету в цей час проходило студентське віче, в якому Коник, за його словами, участі не брав. Згодом почули постріли, до університету прибула поліція, і з'ясувалося, що унаслідок сутичок загинув 21-річний студент юридичного факультету, третьокурсник Адам Коцко. Одразу після вбивства Коцка, Клима Коника і ще сотню студентів заарештували. Три з половиною місяці він просидів у в’язниці та був звільнений за амністією австрійського уряду, але з університету його виключили.
Вищу юридичну освіту Коник здобув у Віденському університеті (1914), фахівець з міжнародного права.
Участь в українських збройних формаціях З початком Першої світової війни долучився до лав Легіону Українських січових стрільців (УСС). Станом на 14 січня 1916 року обіймав посаду заступника командира чети (взводу). Воював у званні підхорунжого у 2-й сотні УСС. У 1916 р. в бою під Бережанами він був поранений у ноги. Згодом, після Бережан, був знову поранений вже під час боїв за гору Лисоня. Протягом осені 1916 — зими 1917 разом з іншими стрільцями займався просвітницькою діяльністю та навчав українських дітей в одній зі шкіл на Волині, що масово створювали УСС поблизу Ковеля та Володимира-Волинського, які знаходились під упорядкуванням комісаріатів Дмитра Вітовського та Миколи Саєвича. Станом на лютий 1917 року Клим Коник був вчителем початкової школи у селі Пузів на Волині. Всього за час перебування 1-го полку УСС створило 46 шкіл, в тому числі 17 поблизу Ковеля. Влітку 1917 року зазнав поранення під час битви під Конюхами.
Перебував на військовій службі в Українській галицькій армії (УГА) (листопад 1918 — серпень 1919 ). Климентій Коник, очолюючи польову жандармерію під час Дрогобицького бунту 14–15 квітня 1919 року, відіграв вирішальну роль у відновленні правопорядку в місті. Після того як 3-й курінь 1-ї бригади УСС зайняв місто, підрозділ під командуванням Клим Коника перебрав на себе всі поліційні функції. Завдяки рішучим діям польової жандармерії у Дрогобичі вдалося негайно припинити грабунки, а постать самого Коника наводила такий жах на місцевих бандитів і бунтівників, що змусила їх масово переховуватися та припинити протиправні дії.
З листопада 1919 року — у 1-й Українській червоній дивізії (з 1920 року — 44-та стрілецька дивізія РСЧА), командир кулеметної сотні, старший слідчий Особливого відділу 44-ї стрілецької дивізії, був секретарем дивізійної газети «Шлях червоноармійця» (1919—1920). Член КП(б)У (1920—1923).
Кар'єра в УРСР З травня 1921 року працював у культосвітніх органах на Волині. Разом з Матвієм Яворським та Михайло Бараном працював в НКО УСРР де очолив сектор планування науки. Очолив державне видавництво в Житомирі, що випускало шкільні підручники, наукову, художню та іншу літературу, співпрацював з редакціями газет «Правда незаможника», «Бідняцька правда», «Вісті», був інспектором Житомирської політосвіти (1922), завідувачем профосвіти й лектором Житомирського технікуму землеустрою (1924), старшим інспектором інспектури соцвиховання та завідувачем Житомирського губернського відділу освіти.
Від 1925 року — ректор і викладач суспільних наук Волинського інституту народної освіти (нині Житомирський державний університет імені Івана Франка), від 18 лютого 1928 р. — ректор Одеського інституту народного господарства. Попри складні умови, Клим Коник приділяв значну увагу розвитку Одеського інституту народного господарства (ОІНГ) та продовженню його попередніх традицій. За час його роботи на посаді ректора у 1927/28 навчальному році в інституті було запроваджено чотирирічний курс навчання замість трирічного. Того ж року до ОІНГ приєднали торгово-промисловий технікум, 43 слухачів якого зарахували студентами інституту. За ректорства Коника в ОІНГ також розпочали експеримент із пошуку нових форм і методів навчання студентів, зокрема запровадження лабораторної системи. Експеримент тривав до 1930 року, однак не отримав підтримки більшості викладачів і студентів та не був остаточно впроваджений у навчальний процес. Згодом за розпорядженням Народного комісаріату освіти УСРР Коника звільнили з посади ректора Одеського інституту народного господарства та перевели на роботу до апарату управління науковими установами НКО УСРР. З листопада 1928 по 15 листопад 1930 — заступник завідувача управління науковими установами Наркомосу УСРР. Згодом керував сектором планування науки Держплану УСРР. Проживав у Харкові.
Арешт, смерть і реабілітація Заарештований у Харкові 5 травня 1933 та звинувачений у причетності до Української військової організації з 1930 року. Його звинувачували у шпигунстві на користь Польщі, контрреволюційної діяльності спрямовану на повалення влади та встановлення української буржуазної держави за статтею 54-6, 54-7, 54-11 УК УССР. Конику було висунуто вирок — п'ять років позбавлення волі у концентраційному таборі.
Відбував покарання на Соловках. За повідомленнями табірної агентури НКВС, в ув'язненні «оцінював ВКП(б) як партію сталінського фашизму», викривав більшовизм та був «справді войовничим укрфашистом»Цит. за: Остання адреса: Розстріли соловецьких в'язнів з України у 1937—1938 роках: В 2 т. — 2-е вид., доопрац. і доп. — К.: Сфера, 2003. Т. 1. С. 361. Особлива трійка УНКВС Ленінградської області переглянула справу Климентія Коника і засудила його та 134 інших українців до найвищої міри покарання за те, що вони нібито «створили на засланні контрреволюційну організацію „Всеукраїнський центральний блок“».
Постановою окремої трійки Управління НКВД СРСР по Ленінградській області від 9 жовтня 1937 року зі справи оперативної частини Соловецької в'язниці НКВС СРСР, порушеної проти 134 ув'язнених, отримав найвищу кару (розстріл). Вивезений із Соловків з великим етапом в'язнів Соловецької тюрми та страчений 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох поблизу селища Медвежа Гора (нині Медвеж'єгорськ, Республіка Карелія, РФ) напередодні 20-річного ювілею жовтневої революції. Реабілітований посмертно в 1956-му році.
Нагороди Австро-Угорщина:
Хрест «За військові заслуги» з короною на стрічці медалі за хоробрість (1916) — на знак визнання особливо сумлінної служби перед лицем ворога. Праці Коник К. Й. Плянування науки на Україні. Державна плянова комісія УСРР. — Харків: Господарство України, 1931. — 71 с.
Родина
Батьки: Коник Йосиф (Йосип) — батько, канцелярист цісарсько-королівського суду в Перемишлі; син Теодора Коника та Марії Коник (з дому Василькевич). Коник Марія-Ісцилія (з дому Маргуліс) — мати, донька Аббе Маргуліса та Хани Маргуліс (з дому Голігер). За походженням була єврейкою, яка після переходу до греко-католицького обряду отримала ім’я Марія. Брати та сестри: Коник Ераст — старший брат, український громадський і військовий діяч, правник, старшина Легіону Українських січових стрільців, Української галицької армії та Червоної Української галицької армії. Учасник Першої світової війни, польсько-української війни 1918—1919 років, визвольних змагань на Наддніпрянщині та подій, пов’язаних із переходом УГА до Червоної армії. Четар (1919). Коник Володимир — старший брат. Коник Лев — молодший брат. Коник Іван — молодший брат. Коник Ірина — сестра. Дружина: Неназвана дружина. Після арешту Клима Коника, його особисті переписки були повернені дружині.
Погляди У своїй праці «Плянування науки на Україні» (1931) Клим Коник виступав послідовним прибічником планової системи та підпорядкування науково-дослідної роботи потребам радянського народно-господарського розвитку. Він критикував концепцію «незалежності» науки від суспільно-економічних процесів, вважаючи відірваність наукових установ від практичних завдань п'ятирічного плану гальмом для розвитку продуктивних сил країни. На думку Коника, наука мала виконувати суто прикладну роль і повсякчасно обслуговувати господарські потреби держави.
Оцінки діяльності В 1934-му році, на доповіді на XII-му з'їзді КП(б)У, Другий секретар ЦК КП(б) України Павло Постишев негативно оцінював діяльність Клима Коника. Він писав, що шкодував про залучення Коника до роботи серед галицьких комуністів, характеризуючи його як малокомпетентного організатора, який, на думку автора спогадів, не виправдав покладених на нього сподівань.
Коментарі
Примітки
Джерела