Сенюти — руський шляхетський рід власного гербу. Частина представників роду були протестантами, зокрема, кальвіністамиLiedke M. Szlachta ruska Wielkiego Księstwa Litewskiego a reformacja // Białoruskie Zeszyty Historyczne. — 2002. — № 18. — S. 45. , антитринітаріямиLiedke M. Szlachta ruska Wielkiego Księstwa Litewskiego a reformacja … — S. 49.. Родоначальником вважають боярина князя Івана Острозького Сенюту Супруновича Кобаковича, який жив у середині XV ст. З часом рід «поділився» на 3 гілки: Ляховецьку (місто Ляхівці), Ольшанецьку (село Вільшаниця), Радогоську (Велика Радогощ), за давнішими даними була й четверта — Тихомельська гілка (село Тихомль)Baliński M., Lipinski T. Starożytna Polska. — T. II. — Część 2. — Warszawa, 1845. — S. 931. .
Представники Єсько () Сенютич ( між 1527 і 1533) — володимирський городничий (1513—1518); 27 червня 1518 року король Сигізмунд I Старий підтвердив його право володіння серед інших селами Вовківці, Хмелів, Вільшаниця. Григорій Федір (†бл. 1595) — кременецький городничий (1574—1595), войський крем'янецький (1572—1594), кальвініст, ~ Катерина Миколаївна ФірлейLiedke M. Szlachta ruska Wielkiego Księstwa Litewskiego a reformacja // Białoruskie Zeszyty Historyczne. — 2002. — № 18. — S. 45. , ревна аріянка, мали трьох синів.350. Листопада 20, 1593 — Запис про неповернення зем'янами Чолганськими та Ярмолинськими кременецькому войському Федору Сенюті-Ляховецькому частини с. Кошелевець Павло-Христофор (1589—1640) — покровитель аріанської секти на Волині. Навчався в Гайдельсберзькому (1603) та Лейденському (1605) університетах. 1612 став католиком і звів у Ляхівцях домініканський монастир Святої Трійці, зобов'язувався не підтримувати аріан і православних, що проживали в його володіннях. Наступного року виїхав у подорож до Італії, побував у Падуї, Римі. Після повернення до Речі Посполитої повторно став аріанином (1616), відбудував збір (молитовний дім) у Ляхівцях і заснував нові — у Корниці та Тихомлі. ~Катерина Немиричівна, дочка київського підкоморія аріанина Стефана Немирича Авраам — навчався в Гайдельсберзькому (1603) та Лейденському (1605) університетах. Петро — успадкував майно батька та дядька Роман — королівський ротмістр, ~Анна ХомяковськаNiesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 99—100.Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 254. Іван Романович — волинський земянин, учасник походу князя Дмитра Вишневецького-Байди 1563 року, потрапив з ним у полон, де пробув бл. 3 років; дружина — Марина Олехнівна Борзобагата, не дочекавшись чоловіка, вийшла за Олександра Лесоту, за це вигнав її з «двору», від неї мав сина Григорія, наступного року одружився з Ганною Хоболтовською, з якою мав дітей Івана та ОксимюЛевицький О. Сім'я і побут українців у XVI ст. // На переломі. — К. : Україна, 1994. — С. 240—241. — ISBN 5-319-01070-2..
Авраам, дружина — N.Семенська, дочка Стефана Яновича, судді гродського серадзькогоNiesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 82.
Олександр Христофор — каштелян, староста шидловецький,Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 3. — S. 474. дружина — Тереса Констанція Опалінська, по його смерті друга дружина київського воєводи Немирича Степана (шлюб бл. 1680—1681Tazbir J. Niemirycz (Niemierzyc) Stefan, h. Klamry (przed 1630—1684) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXII/4, zeszyt 95. — S. 823—824. ) Ганна — перша дружина ковельського старости Пйотра Адама Опалінського, сина КшиштофаOpalińscy 01
Ляховецька гілка роду вигасла, імовірно, на початку 18 ст.
Примітки
Джерела Собчук В. Боротьба Сенют за спадщину Калениковичів (з історії поземельних відносин на Волині в першій і другій третинах XVI ст.) // Альманах соціальної історії. — 2010. — Вип. 9. — С. 136—158. Тесленко І. Сенюти-Ляховецькі // Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — 820 s. — T. 4. — S. 99.
Посилання Osoby o nazwisku «Sieniuta» w Genealogii Potomków Sejmu Wielkiego. Werbeń.