Перша англо-бірманська війна проходила з 1823 по 1826 рік під час правління царя Баджідо і губернаторства лорда Амхерста. Війна велася переважно в сухий сезон, і припинялася в сезони дощів. Війна виникла в результаті зіткнення бірманського царя і агресивної експансіоністської політики та прагнення британців розширити свої території в боротьбі за колонії. Війна закінчилася нищівною поразкою бірманців, внаслідок чого британці захопили великі території і отримали істотну контрибуцію.

Причини Бірманський цар Бодопайя і його син Баджідо проводили активну експансію проти сусідських країн, і в підсумку підійшли впритул до британських кордонів й вступили в прикордонні конфлікти. Не знаючи можливостей європейців і їх способів ведення війни, бірманці недооцінювали ситуацію та легко вступали у військові інциденти.

В 1784 році бірманці вторглися в Аракан, і кордони Бірми підійшли впритул до британської Індії. Жорстокість і руйнування в Аракані, викрадення в рабство тисяч людей призвело до повстань араканців та великої кількості біженців на індійську територію. Відомий загін з 10000 араканців на чолі з Нга Тан Де (Nga Than Dè), який перейшов до Індії. Для переслідування араканців бірманські війська нерідко переходили кордони і влаштовували каральні експедиції.

В 1817 році бірманці вторглися в Ассам. До 1822 року бірманцям вдавалося утримувати Ассам без особливих ексцесів.

В 1819 році бірманці організували каральний похід на Маніпур через те, що місцевий король не вітав належним чином коронацію бірманського короля Баджідо (1819–1837). Країна була розграбована, а місцеві жителі забрані в рабство. Після походу на Маніпур бірманці вторглися в наступне королівство Качар, правитель якого попросив притулку у британців і став благати про допомогу. Наступний каральний похід в прикордонні держави відбувся в 1823 році.

Британці останні 30 років намагалися підтримувати мирні відносини. Губернатор Джон Шоур в 1795 році послав капітана Міхаеля Саймса в Амарапуру під видом посла. При цьому британці боролися проти французького впливу

Слід зазначити, що бірманці вторгалися переважно в малі незалежні від британців держави, і британці були не стільки стурбовані біженцями, скільки боротьбою з Францією за сфери впливу.

Хід війни

Осінь 1823 — весна 1824

23 вересня 1823 року озброєний загін бірманців атакував острів Шапура біля міста Читтагонг, убивши шість охоронців. Тоді ж дві бірманських армії з Ассама і Маніпура вторглися в Качар, який знаходився під британським заступництвом. У січні 1824 року Качар знову став предметом атак. Ця територія була важливою для підготовки вторгнення в Бенгалію.

Формально війна з Бірмою була оголошена 5 березня 1824 року. 17 травня 1824 бірманці вторглися в Читтагонг і місцевий загін змушений був тікати, однак бірманці не переслідували.

Правителі Британської Індії ухвалили рішення вести війну на території ворога.

11 000 європейців і індійських солдатів під командуванням генерал-майора Арчібальда Кемпбелла висадилися в околиці Рангуна, попливли вгору по Іраваді і взяли 11 травня 1824 року гавань Рангун і незабаром за тим цілий ряд інших населених пунктів.

До червня війська трохи просунулися в околицях Рангуна. Проте незнання місцевості та брак провізії не дозволяла вести війну далі. У червні бірманці послали свіжі сили, і британці з великими труднощами відбили атаку.

Сухопутні сили, які повинні були рушити вперед з Ассама, терпіли неодноразові поразки від Маха-Бандули, хороброго ватажка бірманців.

Осінь 1824 — весна 1825 Влітку в Нижній Бірмі не було особливих подій, Кемпбелл скористався паузою на сезон дощів щоб зайняти Тавой і Мйоджі і весь берег Тенассеріма, створивши собі важливу базу.

Потім була організована експедиція до старого португальського форту Сиріам в усті річки Пегу, і в жовтні був зайнятий Мартабан.

Наприкінці жовтня закінчилися дощі. Генерал Маха-Бандула очолив бірманські війська в Аракані, а наприкінці листопада велике військо в 60,000 чоловік оточило британців у Рангуні. У Кемпбелла було тільки 5000 солдатів, оскільки інші були зайняті в Тенассеримі.

Атаки бірманців, однак, не увінчалися успіхом, і 9 грудня британці провели вдалу контратаку, привівши бірманців у сум'яття.

Кемпбелл став переслідувати бірманців, розбившись на два загони він рушив до Проме. У березні він, дізнавшись про невдачі другого загону, повернувся і об'єднав війська, 2 квітня зайняв Данубіа, генерал Бандула був убитий бомбою. 25 квітня британці увійшли в Проме і закріпилися там на час сезону дощів.

Осінь 1825 — весна 1826 17 вересня сторони домовилися про місячне перемир'я. Перед цим влітку генерал Джозеф Моррісон зайняв Аракан. Бірманці були витіснені з Ассаму, й британці досягли часткових успіхів у Качарі, хоча їхнє просування було обмежене через густі ліси і джунглі.

3 листопада бірманці підготували армію в 60 тисяч людей і стали знову штурмувати Проме, який захищало 3 тисячі європейців і 2 тисячі місцевих солдатів. Однак британці відбили атаку, а 1 грудня атакували бірманців і частково їх розсіяли. Бірманці засіли у фортеці Малун вгору по Іраваді, де зібралося близько 10-12 тисяч осіб, які були обложені й обстріляні.

До того ж сіамці хотіли скористатися хитким становищем Бірми, взяли бойову готовність і стали погрожувати Бірмі.

26 грудня бірманці попросили миру, і їм були запропоновані такі умови:

Передача британцями Аракана, територій Мйоджі, Тавой, Іе і тимчасове заняття великої частини нижньої Бірми, поки бірманці не заплатять контрибуцію. Бірманці відмовляються від усяких домагань на Ассам, Маніпур і навколишні малі країни. Встановлено контрибуцію для британської Ост-Індської компанії. У бірманській столиці розміщується британський резидент. Британські кораблі не будуть перевірятися і роззброюватися в бірманських портах.

Договір був обумовлений і погоджений (30 грудня 1825). Але коли бірманський двір відмовився затвердити важкі для Бірми умови, боротьба розгорілася знову (у січні 1826) і закінчилася 24 лютого того ж року Яндабуським миром.

Бірманці поступилися Ост-Індській компанії Араканом, Іе і Тенассерімом, повинні були визнати незалежність Маніпуру, Ассаму, Качару та інших дрібних володінь, сплатили їй 250 тисяч фунтів стерлінгів золотом, визнали за британцями важливі торговельні привілеї і пустити в Аву британського посланця.

Примітки

Див. також Англо-бірманські війни Конбаун Баджідо Бірмансько-сіамська війна (1785–1786) Бірмансько-сіамська війна (1792–1794)

Література Индийские войны англичан // Военная энциклопедия: в 18 т. / под ред. В. Ф. Новицкого и др. — СПб. : Товарищество И. В. Сытина, 1911—1915.

Посилання Text of the Treaty of Yandabo Colour plates by Lt. Joseph Moore and (Capt. Frederick Marryat) The Somerset Light Infantry in the First Burmese War First Anglo-Burmese War British regiments Rikard, J. (12 December 2001) First Anglo Burmese War, 1823—1826