Льянос ( — «рівнини», від — «плаский», «рівнинний») — великий рівнинний регіон, розташований на схід від Анд на території Колумбії та Венесуели. Ландшафт Льяносу переважно представлений тропічними та субекваторіальними саванами і степами, які характеризуються чітко вираженим сезонним зволоженням. Регіон інтенсивно використовується для розведення великої рогатої худоби. Всесвітній фонд дикої природи виділяє Льянос в окремий неотропічний екорегіон тропічних та субтропічних луків, саван і чагарників (ідентифікатор WWF: NT0709).
Географія Льянос охоплює велику область, що простягається на 1200-1300 км з південного заходу на північний схід через північно-західну частину Південної Америки, від східних передгір'їв до . З заходу він обмежений Андами, з півночі — горами Венесуельського Прибережного хребта, а з південного сходу — Гвіанським нагір'ям. Більша частина Льяносу знаходиться в межах , а сама Ориноко, одна з найбільших річок Південної Америки та всього світу, протікає уздовж південно-східної межі регіону, частково формуючи кордон між Колумбією та Венесуелою. З Анд через територію Льяносу до Ориноко стікають численні річки, найбільшими з яких є Мета, Араука, , , Апуре та Капанапаро.
На заході, у передгір'ях Анд, савани Льяносу переходять у сухі ліси Апуре та Вільявісенсіо, а на півночі, у передгір'ях Венесуельського Прибережного хребта, — у склерофітні чагарники Ла-Кости. У районі дельти Ориноко на північний схід від Льяносу поширені заболочені ліси дельти Ориноко та водно-болотні угіддя дельти Ориноко, а на південний схід — вологі ліси Гвіани, вологі ліси передгір'їв Гвіани та вологі ліси Гвіанського нагір'я. На південному заході савани Льяносу переходять у вологі ліси Негру та Бранку, які є частиною Амазонії.
З геологічної точки зору цей відносно молодий рівнинний регіон утворився у великій геосинкліналі між Гвіанським нагір'ям та Андами. Протягом третинного періоду цей басейн заповнився осадовими породами з навколишніх гір і зазнав серії просідань, внаслідок чого сучасний ландшафт Льяносу представлений алювіальними низинами та високими рівнинами. Значну частину регіону займає Низький Льянос — майже ідеально пласкі алювіальні низовини, які лежать на висоті 40-70 м над рівнем моря. З півдня та півночі здіймаються пласкі височини Високого Льяносу, також відомі як "меси". У передгір'ях виділяються вищі платоподібні рівнини, відомі як "п'ємонти". У деяких місцях їх перетинають кристалічні хребти — "сьєрри".
Фізико-географічне районування Загалом Льянос демонструє високу неоднорідність ландшафтів та типів рослинності. Венесуельська частина регіону поділяється на сім областей (з південного заходу на північний схід): Західний Льянос; Апурійський Льянос; Низький Центральний Льянос; Високий Центральний Льянос; Западина ; Східні меси; Східний або Монагаський Льянос. Для колумбійської частини регіону було запропоновано кілька класифікацій фізико-географічного районування. Згідно однієї, Колумбійський Льянос ділиться на передгір'я, алювіальні рівнини та високі рівнини, які можна розділити на добре дреновані високі рівнини та заплавні високі рівнини. Згідно іншої класифікації, його можна розділити на сім областей: височини; дуже розчленовані високі рівнини; гвіанські піщані високі рівнини; передгірські незатоплювані савани; чагарникові савани або "меданос"; затоплювані савани еолових рівнин; ділянки затоплюваних саван та лісів у заплавних долинах. Ці класифікації дають уявлення про високе різноманіття ландшафтів Льяносу, враховуючи, що кожна з цих зон має специфічну рослинність, ґрунти, рельєф та гідрологічний режим.
Ґрунти В межах Льяносу домінують червоні фералітні ґрунти (ультісолі та ), різноманіття типів яких залежить від топографічного положення. На північ від Ориноко у Льяносі переважають піщано-глинисті ґрунти. Ґрунти, поширені на височинах, мають вищу частку піску, ніж ґрунти низовин, а також характеризуються низькою родючістю через вилуговування, високою кислотністю (pH між 4,5 та 5,5), низьким вмістом органічних речовин, високим вмістом заліза та алюмінія, а також дефіцитом фосфора та кальція. У багатьох районах поблизу поверхні ґрунту спостерігається зцементований твердий покрив (), який впливає на фільтрацію води та ускладнює приживлення дерев. У сезонно затоплюваних низинних саванах ґрунти дещо багатші, з вищою часткою мулу та органічних речовин, а також більш родючі.
Адміністративно-територіальний розподіл Екорегіон Льяносу охоплює територію площею 375 786 км². Він простягається через східну частину Колумбії та центральну частину Венесуели, від 3° до 10° північної широти та від 62° до 74° західної довготи.
Колумбійська частина Льяносу відома як або Льянос-Орієнталес. Вона майже повністю розташована в межах чотирьох департаментів: Арауки, Касанаре, Мети та Вічади. Південною межею Колумбійського Льяносу вважається річка Гуав'яре. Незважаючи на те, що Оринокія займає майже чверть території Колумбії, цей регіон здебільшого малонаселений: тут проживає близько півмільйона людей.
Венесуельська частина Льяносу майже повністю охоплює територію штату Апуре, а також включає частини штатів Барінас, Португеса, Кохедес, Гуаріко, Ансоатегі та Монагас, тобто близько чверті території країни. У Венесуельському Льяносі проживає понад 10 % населення Венесуели. Найбільшими містами регіону є Матурін, населення якого становить понад 753 000 людей, та Акарігуа, у якому проживає понад 400 000 людей.
Клімат На більшій частині Льяносу переважає саванний клімат (Aw за класифікацією кліматів Кеппена), який характеризується високою температурою протягом всього року та різкою сезонністю опадів, а у більш вологій південній частині регіону — мусонний клімат (Am за класифікацією Кеппена). Середньорічна кількість опадів в регіоні коливається від 2500 мм на південному заході до 1200-1600 мм в Апуре та до 800-1200 мм в Монагасі на північному сході. В середині року спостерігається чітко виражений сезон дощів, який може тривати до десяти місяців на південному заході та до семи місяців на північному сході. До 95 % від річної кількості опадів випадає у період з квітня по листопад, причому протягом червня та липня щомісяця випадає понад 400 мм опадів. З грудня по квітень спостерігається період інтенсивної посухи тривалістю від 3 до 5 місяців, під час якого місячна кількість опадів становить менше 50 мм. Середньорічна температура у Льяносі становить приблизно 27 °C. Різниця між середніми температурами найхолодніших місяців (червень, липень, грудень і січень) та найтепліших місяців (березень і квітень) дуже невелика і становить близько 2 °C, натомість добові коливання температури можуть становити 13-17 °C.
Флора Згідно з класифікацією Холдріджа, яка базується на кліматичних характеристиках, Льянос мав би бути вкритий сухими листяними лісами, однак натомість у регіоні переважають різні типи саван, які перемежовуються ділянками лісів. Фактично, Льянос є дуже флористично неоднорідним регіоном. Основними рослинними угрупованнями Льяносу є відкриті луки, савани, по яким розкидані поодинокі дерева або групи дерев, а також невеликі ділянки лісів, які зазвичай являють собою галерейні ліси, поширені уздовж річок і струмків. У регіоні трапляються ділянки сезонно затоплюваних луків і саван ( — низькі рівнини), а також ділянки луків і саван, які залишаються сухими протягом всього року ( — високі рівнини).
Савани Савани Льяносу характеризуються високим структурним різноманіттям. Лише у венесуельській частині регіону виділяють понад десять різних типів саван, які відрізняються за ступенем зволоження, наявністю або відсутністю дерев і кущів та флористичним складом трав'яного ярусу. Кожен тип саван приурочений до певних типів рельєфу і зазвичай пов'язаний з певним типом ґрунтів.
Луки та савани високих рівнин або льяно-альто, поширені на піщаних, бідних на поживні речовини ґрунтах, є найпоширенішим типом саван в регіоні, який займає близько двох третин Венесуельського Льяносу, а також значну частину колумбійської Оринокії. Їх основу складають трав'янисті рослини та чагарники заввишки 30-100 см, які утворюють купини на відстані 10-30 см один від одного. У саванах льяно-альто зустрічається 285 видів квіткових рослин, що належать до 55 родин. Найпоширенішими травами, що домінують у цих саванах, є різні види (Trachypogon spp.), зокрема (Trachypogon spicatus) та (Trachypogon vestitus), а також інші злаки, зокрема (Axonopus canescens), (Axonopus anceps), (Andropogon selloanus), (Anthenantia lanata), (Paspalum carinatum), (Sporobolus indicus), (Sporobolus cubensis) і різні види (Aristida spp.), та осоки, зокрема різні види дзьобонасінника (Rhynchospora spp.) і (Bulbostylis spp.). Також у саванах льяно-альто зустрічається багато представників родини Бобові (Fabaceae), зокрема різні види мімоз (Mimosa spp.), кассій (Cassia spp.), (Desmodium spp.), (Eriosema spp.), (Galactia spp.), індигофер (Indigofera spp.), квасоль (Phaseolus spp.), (Stylosanthes spp.), (Zornia spp.) та (Tephrosia spp.). Найпоширенішими деревами у саванах високих рівнин є дерева нансе (Byrsonima crassifolia), (Curatella americana) та (Bowdichia virgilioides). Вони можуть рости як поодиноко, так і утворювати лісові скупчення, відомі як "матас". Площа цих лісових масивів може коливатися від менше 12 м у діаметрі до 1 гектара або більше. Часто ці ділянки є залишками листяних сухих лісів, які колись вкривали набагато більші площі, однак були знищені людьми. Савани льяно-альто історично використовувалися у екстенсивному скотарстві, однак їхні трави поганої якості, а їх продуктивність низька.
Протягом сезону дощів з травня по жовтень деякі частини Льяносу можуть затоплюватися водою на глибину до метра. Це перетворює савани та луки на тимчасові водно-болотні угіддя, які можна порівняти з Пантаналом у центральній частині Південної Америки. Такі затоплювані савани, відомі як льяно-бахо, мають більш родючі ґрунти, ніж савани високих рівнин. Для них характерні злаки та інші трав'янисті рослини, зокрема (Paspalum fasciculatum), які на піку сезону опадів можуть витримувати затоплення на понад два метри. Подекуди пучкуваті двоколосники (Paspalum fasciculatum) можуть утворювати майже моновидові зарості, які мають високу продуктивність (до 25 тон/га) і забезпечують хороші пасовища під час посухи. Двоколосникові затоплювані савани складають близько 15 % від усіх саван Венесуели. Інші затоплювані савани утворюються на місці колишніх річкових русел, які представляють собою ряди пологих схилів. У цих саванах окрім трав зустрічаються деякі дерева, які є залишками колишньої рослинності галерейних лісів. Крім того, у Льяносі зустрічаються два особливі різновиди затоплюваних саван, які займають порівняно невеликі площі, — відкриті затоплювані савани або "естеро-де-камагуан", які затоплені протягом більшої частини року на глибину 30-100 см і характеризуються наявністю (Copernicia tectorum), та чагарникові затоплювані савани, або "конгріалес".
Ліси Окрім саван, у Льяносі зустрічається кілька різновидів лісів. Найпоширенішими з них є галерейні ліси, поширені уздовж річок і струмків. У деяких випадках під час сезону дощів річки виходять з берегів, затоплюючи галерейні ліси таким чином, що вони перетворюються у сезонні . Різновидами заболочених лісів Льяносу є "моріхалеси", які характеризуються наявністю або пальм моріче (Mauritia flexuosa), та "вегаси" — вічнозелені ліси висотою 8-20 м, у яких переважають (Combretum frangulifolium), (Gustavia augusta), (Pterocarpus dubius), жовті момбіни (Spondias mombin), (Copaifera pubiflora) та різні види (Inga spp.) і (Pterocarpus spp.). У галерейних лісах, що ростуть на високих берегах і таким чином уникають затоплення, більшість дерев є напівлистяними і досягають 12-15 м у висоту, а підлісок є доволі розвинений.