Фіні́фть — емаль, якою покривають візерунки на металевих виробах і порцеляні. Це тонкий шар легкоплавкого скла, закріплений на поверхні керамічних і металевих виробів.
Згодом фініфтю стали називати металеві вироби, оздоблені такою емаллю, а майстрів, що виготовляли такі вироби, — фініфтярами. Фініфтю також називають техніку виготовлення таких виробів.
Фініфть використовували в Київській державі княжих часів, а також на Гетьманщині у 17–18 століттях.
Застосовується і в сучасній ювелірній справі.
Серед українських фініфтярів: Федір Ааронський; Михайло Білоусович, уродженець Гоголівської сотні Гетьманщини.
Література Підписні і датовані фініфті українських майстрів на пам’ятках мистецтва 17–18 ст. / Шульц І.В. // Лаврський альманах. Києво-Печерська лавра в контексті історії та культури: Зб. наук. праць. – Вип. 3. – К., 2001. – С. 145-154. — С. 522.