Васи́ль Андрі́йович Бе́гма  — радянський партійний і державний діяч. Член ЦК КПУ (1940–1965). Депутат Верховної Ради УРСР 6-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 1–5-го скликань.

Біографія Народився року в Одесі, у робітничому районі Пересип, у родині робітника-ливарника одеського заводу Генна та пралі. У 1916 році сім'я переїхала до Херсона, де батько працював ливарником на заводі сільськогосподарських машин Гуревича. На цьому заводі почав працювати і його син. Після смерті батька в 1919 році, Василь Бегма з 1919 до 1922 року був учнем ливарника (формувальника) херсонських судоремонтних майстерень (херсонського судоремонтного заводу імені Шмідта). У 1922–1923 роках — їздовий кінного резерву по боротьбі із бандитизмом у Херсоні.

З 1922 до 1928 року працював помічником ливарника, ливарником на херсонському заводі сільськогосподарських машин імені Петровського. Навчався на курсах підготовки, закінчив робітничий факультет при Одеському інституті інженерів водного транспорту. Два роки навчався у Херсонському вечірньому університеті.

У 1923 році стає членом комсомолу. Член ВКП(б) з 1927 року.

У 1928 працював завідувачем економічного відділу Херсонського окружного комітету ЛКСМУ. У грудні 1928 — 1929 році — завідувач Херсонської біржі праці. У кінці 1929 — березні 1930 року — завідувач культвідділу Херсонської окружної ради профспілок. У березні 1930 — 1932 році — секретар партійного комітету ливарного цеху та помічник керуючого херсонського заводу сільськогосподарських машин імені Петровського. У кінці 1932 — березні 1933 року — заступник голови Херсонської міської ради профспілок з питань планування і заробітної плати (завідувач відділу планування і заробітної плати Херсонської міської ради профспілок).

З березня 1933 до 1936 року — помічник начальника політичного відділу по роботі з комсомолом, з 1936 до червня 1937 року — заступник начальника політвідділу з партійно-масової роботи радгоспу «Комсомолець» села Новогригорівки Юр'ївського району Дніпропетровської області.

У червні — грудні 1937 року — інструктор відділу керівних партійних органів Харківського обласного комітету КП(б)У. У грудні 1937 — липні 1938 року — в.о. 1-го секретаря Богодухівського районного комітету КП(б)У Харківської області.

У липні 1938 — січні 1939 року працював в апараті ЦК КП(б)У відповідальним організатором відділу керівних партійних органів ЦК КП(б)У по Вінницькій, згодом — по Київській областях.

З січня 1939 року — завідувач відділу керівних партійних органів Київського обласного комітету КП(б)У.

10 червня — листопад 1939 року — секретар Київського обласного комітету КП(б)У із кадрів.

У жовтні — листопаді 1939 року — уповноважений ЦК КП(б)У з питань організаційно-партійної роботи в Луцьку Волинського воєводства, начальник обласного тимчасового управління по Волинському воєводству в місті Луцьку.

У листопаді 1939 — липні 1941 року — 1-й секретар Ровенського обласного комітету КП(б)У. Був обраний депутатом Народних зборів Західної України від Луцька.

У 1941–1942 роках — член Військової Ради 12-ї армії, полковий комісар. Воював на Південному, Донському і Кавказькому фронтах.

У листопаді 1942 року призначений відповідальним ЦК КП(б)У по зв'язку і керівництву підпільними партійними організаціями і партизанським рухом по Київській області та місту Києву (в квітні 1943 року це рішення скасували). У грудні 1942 року призначений уповноваженим ЦК КП(б)У по Ровенській області.

У 1942–1944 роках керував партизанською боротьбою проти німецьких окупантів на Рівненщині, командир з'єднання. Секретар Рівненського підпільного обкому КП(б)У і з 1943 року — начальник обласного штабу партизанського руху. 9 квітня 1943 року йому присвоєно звання генерал-майора.

У 1944 — 12 січня 1949 року — 1-й секретар Ровенського обласного комітету КП(б)У. Одночасно в 1944 — 27 травня 1949 року — 1-й секретар Ровенського міського комітету КП(б)У.

У грудні 1948 — січні 1950 року навчався на курсах перепідготовки перших секретарів обкомів партії у Вищій партійній школі при ЦК ВКП(б) у Москві.

У лютому 1950 — 18 травня 1959 року — 1-й секретар Кам'янець-Подільського (Хмельницького) обласного комітету КП України. У 1955 році закінчив Кам'янець-Подільський сільськогосподарський технікум, отримав звання агронома. Навчався заочно в Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституті

З травня 1959 до серпня 1965 року — голова Партійної комісії при ЦК КПУ.

Делегат XVIII–XXI з'їздів КПРС, XV–ХХ з'їздів КП України.

Помер 12 серпня 1965 року у віці 59 років у Києві. Похований на Байковому кладовищі (центральна алея, ділянка № 1).

Нагороди та відзнаки чотири ордени Леніна орден Богдана Хмельницького 1-го ступеня (04.01.1944) Червоного Прапора Вітчизняної війни 1-го (2.05.1945) і 2-го ступенів та ін. медалі «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.», «Партизанові Вітчизняної війни» 1-го ступеня та ін.

Твори Пути непокоренных. — , 1963. Шляхи нескорених (спільно з Л. Є. Кизею). — , 1965.

Примітки

Література