Андо Момофуку (, від народження — У Байфу́ (); 5 березня 1910, Тайвань — 5 січня 2007, Осака, Японія) — японський винахідник локшини швидкого приготування і супу з неї. Андо Момофуку заснував компанію Nissin Food Products Co., Ltd і був її керівником протягом всіх років.
В опитуванні громадської думки в Японії, проведеному в 2000 році, винахід локшини швидкого приготування назвали головним японським винаходом XX століття.
Біографія Андо Момофуку народився на окупованому японцями Тайвані 5 березня 1910 року і рано осиротів. Дідусь з бабусею як могли виховували сироту, але хлопчина виріс заповзятливим: вже в 22 роки він відкриває власний текстильний бізнес. Після Другої світової війни повалена імператорська Японія відчувала гостру нестачу продовольства. Момофуку прийняв японське підданство і переїхав до Осаки. У ту пору Андо Момофуку працював керуючим директором кредитної спілки. Але незабаром контора збанкрутувала, і молодий фінансист залишився на вулиці без жодної ієни. Андо вирішує, що інструментом підкорення ринку має стати недорогий і смачний продукт.
Японія — країна традиційної рисової культури, і хліб півстоліття тому був для японців незвичною їжею. Однак після початку постачання харчів зі США в країну стали завозити американську пшеницю. Саме в той час Момофуку перетворив свій будинок на лабораторію, вирішивши зробити локшину швидкого приготування. Він пробував різні способи сушіння, але довгий час не вдавалося отримати локшину, яку можна було б швидко приготувати і довго зберігати.
Відкриття було зроблено випадково. Момофуку звернув увагу на рідке бездріжджове тісто, яке готувала його дружина для темпури (японський спосіб смаження в олії). Під час приготування в тісті утворювалося безліч дірочок — як у губці. Андо спробував застосувати цю технологію для виробництва локшини швидкого приготування, і вона врешті вдалася. Так народився знаменитий швидкорозчинний шедевр — «Chikin Ramen», локшина зі смаком курки.
У 1958 році Андо Момофуку відкрив торгову ятку і став популяризувати свою торгову марку. Андо був переконаний, що його рецепт дозволить знищити на планеті голод і тим самим усуне головну причину війн. Саме тому локшину він робив із куриним бульйоном — адже в жодній відомій йому національній кухні не існувало заборони на курятинуМустафін О. Смачні мандри. Нові екскурсії кухнею. К., 2020, с.20.
Незабаром його локшина стала популярною. А через 30 років після першого винаходу Андо розробив новий продукт, який назвав «Локшина в чашці» (Cup Noodles). До нього ніхто не додумався випускати локшину саме так. Сьогодні у всьому світі щорічно вживають 44 000 000 000 порцій локшини і вермішелі швидкого приготування.
В наш час різновиди макаронних виробів швидкого приготування можна купити в будь-якій країні світу, а винахід Андо Момофуку став невід'ємною частиною світової культури харчового споживання. У США локшина швидкого приготування стала популярною у 1970-тих роках, в Україні з'явилася в дев'яності роки.
В опитуванні громадської думки в Японії, проведеному в 2000 році, винахід Андо Момофуку — локшину швидкого приготування — назвали головним японським винаходом ХХ століття. Коли японці підводили риску під другим тисячоліттям, найбільшими винаходами країни вони назвали розчинний суп з локшини. На друге місце вони поставили караоке. І лише на п'яте — компактний диск.
Помер Андо Момофуку 5 січня 2007 року в Осаці (Японія). Урну з прахом винахідника запустили в космос, де і розвіяли прах.
5 березня 2015 року на головній сторінці пошуковика Google з'явився черговий дудл. Цього разу його присвячено японцеві Андо Момофуку, який винайшов локшину швидкого приготування.
Примітки
Посилання Момофуку Андо, Краткая биография на www.peoples.ru Андо Момофуку, Альманах визначних подій