Каарел Еенпалу (; до 1935 — Карл Август Ейнбунд ; 26 травня 1888, Дерптський повіт, Ліфляндська губернія, Російська імперія — 27 чи 28 січня 1942, Кіровська область, РРФСР) — естонський державний діяч, старійшина та глава уряду країни наприкінці 1930-их років.

Жертва російського окупаційного терору.

Життєпис Закінчив приватну гімназію Треффнера. У 1909–1914 роках вивчав право у Юріївському університеті (нині — Тартуський університет), закінчив Московський університет. У студентські роки займався журналістикою, входив до складу редакційної колегії газети «Postimees». Брав участь у Першій світовій війні, 1917 закінчив Павловське військове училище. У 1917—1918 роках командував сформованим під його керівництвом 5-им батальйоном 1-ї естонської артилерійської бригади.

З 1918 брав участь у Визвольній війні. Того ж року очолив батальйон, сформований з учнів старших класів середніх шкіл Тарту. 1919 — командир 7-ї батареї естонського артилерійського полку.

1919 року став членом Установчих зборів. У 1919—1920 роках був державним контролером. 1920 — головний редактор газети Tallinna Teataja. Був членом Народної партії, з 1923 року брав участь у діяльності Об'єднання аграріїв.

У 1920, 1921–1924 та 1924—1926 роках очолював міністерство внутрішніх справ. 1924 року був головним редактором газети Kaja. У 1926–1932 та 1933–1934 роках очолював Державні збори (Рійгікогу), член парламенту п'яти скликань. У липні — листопаді 1932 року був державним старійшиною (фактичний глава держави). У 1934—1938 роках знову займав пост міністра внутрішніх справ, був ініціатором процесу «естонізації» імен і прізвищ країни. У 1938—1940 роках — депутат Державних представницьких зборів. У 1938—1939 — прем'єр-міністр. У 1939–1940 — генеральний директор державної компанії Eesti Fosforit.

У 1930—1932 роках очолював молодіжну організацію «Молоді орли». У 1930–1935 був головою Естонсько-польського товариства, 1932 — головою Палати сільського господарства. У 1923—1940 роках був членом Естонського Олімпійського комітету. Був почесним членом ради офіцерів 2-го артилерійського полку.

1940 року був заарештований на власному хуторі. Був засуджений до тривалого терміну позбавлення волі та ув'язнений у таборі. Театральний діяч Степан Рацевич, який разом із ним перебував в ув'язненні, залишив дві характеристики щодо нього. Перша належить до літа 1941:

Друга характеристика належить до початку 1942. Тоді Еенпалу, одягнутий у тілогрійку з чужого плеча, худий і блідий, утримувався у Вятлагу, де працював банщиком. Він розповів Рацевичу, що

За тиждень після тієї розмови Еенпалу захворів на крупозне запалення легенів, а ще за тиждень помер.

Родина Був одружений з Лінодою Маріє (1890–1967), головою Талліннського жіночого клубу й Економічної палати, членом Державної ради. 1941 року була заарештована, до 1956 перебувала на поселенні у Томській області. У родині було четверо дочок. Дві дочки були разом із матір'ю депортовані до Томської області, де пробули 15 років, ще дві уникнули депортації та виїхали до Німеччини 1944 року.

Примітки

Бібліографія Естонський біографічний словник. Таллінн. 2002.

Посилання Спогади Степана Рацевича