Про католицьку святу дивіться статтю Свята Ізабелла Французька.
Ізабелла Французька ( бл. 1295 — 22 серпня 1358) пізніше прозвана Французькою вовчицею — королева Англії, дружина англійського короля Едуарда II, мати короля Едуарда III. Вона була дочкою французького короля Філіпа IV Красивого і його дружини Жанни І Наваррської. Сестра останніх королів із династії Капетингів.
Біографія
Дитячі роки
Рік народження Ізабелли, шостої дитини Філіпа IV і Жанни І Наваррської, точно не з'ясований. З документів щодо її шлюбу з Едуардом ІІ вважають, що вона народилася близько 1295 року. Письмові джерела вказують ще інші дати: 1288 рік, 1292 рік, червень 1299 року. Найбільш поширеною є думка, що Ізабелла народилася між січнем 1295 і січнем 1296 років; французькі хроністи Гійом де Нанжі () і Томас Волсінгем пишуть, що в момент одруження їй було 12 років.
Відомостей про дитинство Ізабелли майже не залишилося. Перші роки вона провела в палаці Сіте () у Парижі. Її годувальницею і першою вихователькою була Теофанія де Сент-П'єр, яка прищепила дівчині любов до літературиWeir, Alison, 2006 р. 13. Ймовірно, принцеса була освічена трохи вище середнього рівня. У цю епоху жінки зазвичай навчалися письму і читанню в монастирях.
Шлюбні плани Як було прийнято в цей період, усі діти Філіпа IV побралися заради політичної вигоди. Ізабелла була обіцяна за дружину спадкоємцю Едуарда І. Шлюб був частиною мирного врегулювання конфлікту Англії і Франції через конфіскацію Філіпом Гасконі в 1294 році. У 1299 році папа Боніфацій VIII запропонував подвійне весілля: овдовілий англійський король Едуард I повинен був одружитися з сестрою Філіпа Маргаритою, а його син, майбутній Едуард II, — з Ізабеллою після досягнення нею шлюбного віку. Після об'єднання двох королівських домів Гасконь поверталася Англії. Проте в 1303 році Едуард I почав шукати іншу наречену для сина. Філіп кілька років вів війну у Фландрії і побоювався, що знову буде залучений в бойові дії з Англією. З огляду на сформовані обставини французький король погодився передати Гасконь Англії. Договір між Францією і Англією, укладений у Парижі в 1303 році, затвердив статус Гасконі як володіння англійського короля з моменту заручин королівських дітей, що відбулися в день його підписанняУейр, 2010 с.23. Едуард I помер 7 липня 1307, перед смертю наказавши синові одружитися з Ізабеллою. Новому англійському королю, що вів війну в Шотландії, був необхідний тривалий мир з Францією, і він не став більше відкладати одруження. 25 січня 1308 в соборі в Булоні відбулося вінчання Едуарда II і Ізабелли Французької.
Перші роки шлюбу. Гавестон Майбутній Едуард ІІ був наймолодшою дитиною Едуарда І й Елеонори Кастильської. Його брати померли ще до його народження, а сестри були значно старшими за нього. Тому король виховував сина разом з іншими десятьма юнаками з лицарських родів. Одним із них був Пірс Гавестон, чий батько воював в армії короля Франції і УельсуWeir, 2005, p. 18f. У молодиків зав'язалися тісні взаємини. Більшість сучасних джерел, не називаючи їх гомосексуальними, підкреслюють незвичайну близькістьНаприклад: «Аннали святого Павла», «Життєпис Едуарда Другого».. Деякі сучасні історики, наголошуючи, що в Ізабелли й Едуарда було четверо дітей, заперечують гомосексуальність англійського короляDoherty, 2003, p. 37. Гавестон був у складі делегації, яка 7 лютого 1308 вітала молодят, коли вони висадилися в Дуврі. Його зустріч з Едуардом II була надзвичайно тепла, що справило неприємне враження на дядьків Ізабелли (графів д'Евре і Валуа), які супроводжували подружжя до Англії. Пізніше Едуард передав Гавестону коштовності, подарунок Філіпа IV, і частину ювелірних виробів, що складали придане ІзабеллиWeir, 2005, p. 29, 30f. У Дуврі Ізабеллу зустріли найшляхетніші дами королівства, серед яких була Ізабелла Вескі, що стала на багато років довіреною особою королеви. Перші роки подружнього життя відзначені конфліктом між англійським королем і його баронами, незадоволеними привілейованим становищем Гавестона. Одним із приводів послужило те, що на коронації Едуарда й Ізабелли (25 лютого 1308) Гавестон був одягнений у пурпур, що було дозволено лише особам королівської крові, і ніс корону Едуарда СповідникаОписано в «Анналах святого Павла» — честь, яка могла бути надана тільки англійському дворянину найвищого стану. Уже 3 березня Парламент закликав до вигнання ГавестонаWeir, 2005, p. 43. Серед тих, хто підтримував баронську опозицію, були мачуха Едуарда Маргарита, батько його дружини Філіп IV, архієпископ Уінчелсі.
У 1310 році за постановою Парламенту на час шотландського походу Едуарда правління країною було передано комітету з двадцяти одного ордейнера, до якого входили єпископи й барони. Після повернення короля ордейнери передали йому постанову (ордонанс) з сорока одного пунктуKrieger, 1990, s. 175, котра мусила виконатися та обмежувала його владу. У пункті двадцятому вимагалося назавжди віддалити Гавестона (він разом із королем брав участь у шотландській війні 1310-1311 років), оскільки він давав королю «неправильні поради». Також Едуард був звинувачений Парламентом у невдалих діях під час війни в Шотландії. Гавестон знову покинув Англію, але повернувся в березні 1312. Це порушення постанови Парламенту спонукало баронів взятися за зброю: схопивши Гавестона, вони стратили його 19 червня 1312. Це породило розкол серед ордейнерів, тому що декотрі з них визнали цю дію безправною і незаконною, і дещо посилила позиції короля, якому багато хто співчував.
Відомостей про участь Ізабелли в боротьбі проти Гавестона немає. Весь цей час вона перебувала в тіні. Едуард проводив більше часу з фаворитом, ніж із нею, і лише нагадування короля Філіпа повертали короля в сім'ю. У перші місяці вигнання Гавестона подружжя возз'єдналося, Ізабелла стала супроводжувати чоловіка в поїздках, вони разом провели Різдво 1308 року у Віндзорі. Її фінансове становище також покращилося. Відомо, що на Різдво 1311 королева послала дружині Гавестона, Маргарет де Клер, цінні подарунки. Взимку 1312 Едуард переніс свій двір у Йорк. Відправивши вагітну Ізабеллу в пріоратство Тайнемут, він узявся за порятунок Гавестона. З щоденних записів її двору випливає, що в цей період вона вела активне листування, зокрема з бунтівними баронами. Зміст листів невідомий, але передбачається, що це були спроби примирення з опозицією, зроблені на прохання Едуарда. Як Ізабелла сприйняла страту Гавестона, свідчень не залишилося. Філіп IV визнав за необхідне послати на допомогу зятю свого брата графа д'Евре на чолі делегації законознавців для сприяння примиренню короля і опозиції. У Англії для умиротворення баронів прибули також легати папи римського. У середині вересня 1312 почалися складні переговори, в яких брала участь Ізабелла, заслуживши репутацію миротвориці.
1312-1321 роки 13 листопада 1312 Ізабелла народила першу дитину — спадкоємця престолу Едуарда. Скорбота Едуарда за Гавестоном трохи зменшилася при народженні принца: «Інакше, якби король помер бездітним, корона неодмінно стала б предметом для чвар»Уейр, 2010, с. 115. 20 грудня 1312 Едуард завдяки наполяганням послів французького короля і папи римського уклав мир з убивцями Гавестона, на чолі яких стояв наймогутніший магнат Англії, двоюрідний брат короля, Томас Ланкастер. Але Едуард не облишав надії помститися за смерть фаворита.
Відомостей про будь-які непорозуміння між подружжям у наступні десять років після смерті Гавестона немає. Якщо вони перебували в розлуці, то регулярно обмінювалися посланнями. Як правило, листи короля були секретні, тому відразу після прочитання знищувалися. Імовірно, Едуард цінував розум Ізабелли і її дипломатичні здібності, які вона вже встигла проявити. Едуард шанував дружину та щедро забезпечував її.
У 1313 році Ізабелла і Едуард відвідали Францію. Вони були запрошені Філіпом IV на посвячення в лицарі братів Ізабелли. Побувавши в Гасконі, подружжя попрямували до Парижа. Подорож була відзначена великою кількістю свят і нещасним випадком: під час пожежі згорів намет англійської королеви, а сама Ізабелла була пораненаDoherty, 2003, p. 56. Філіп IV пішов на деякі поступки зятеві в гасконському питанні й висловив готовність видати йому грошову позику. Передбачається, що цей візит привів до скандальних викриттів у королівській сім'ї: Ізабелла подарувала багато прикрашені кошелі дружинам своїх братівWeir, Alison, 2006, p. 92. Пізніше вона зауважила, що кошелі, подаровані нею невісткам, виявилися у двох нормандських лицарів — Готьє і Філіпа д'ОнеУейр, 2010, с. 144, присутніх на бенкеті у Вестмінстері. Ізабелла запідозрила своїх невісток у подружній невірності й, імовірно, повідомила про це королю Філіпові під час свого наступного візиту до Франції в 1314 роціУейр, 2010, с. 153. Виникла справа Нельської вежі, в результаті якого дві невістки Ізабелли — Бланка і Маргарита Бургундські, звинувачені в подружній зраді, були засуджені на довічне ув'язнення. Достовірно відомо, що під час цієї справи Ізабелла перебувала у Франції, до 19 березня — у Парижі. Ходили чутки, що саме вона розповіла все королюScalacronica, 1836. Деякі дослідники вважають, що Ізабелла виказала своїх невісток, щоб кинути тінь на потомство братів, маючи намір згодом вимагати французький трон для свого синаПодібні припущення виказані Холлемом (Hallam. Capetian France), Ланглуа (C. V. Langlois), Фотьє (Fawtier. R. Les Capetiens de France: leur role dans sa construction). Однак у такому випадку вона повинна була передбачати, що її брати, тоді ще дуже молоді, не вступлять у нові шлюби або більше не будуть мати потомства. Взагалі немає жодних доказів, що була така змова. Сама ж поїздка англійської королеви до Франції навесні 1314 була викликана необхідністю врегулювати гасконський договірУейр, 2010, с. 155—156.
У новій військовій кампанії на півночі 24 червня 1314 при Баннокберне англійські війська були розбиті шотландцями під проводом Роберта Брюса. Едуард, ледь уникнувши полону, звинуватив у невдачі баронів. Прикордонні англійські володіння піддалися нападам шотландців. Після поразки в Шотландії Томас Ланкастер фактично захопив владу в країні. У вересні в Йорку на засіданні Парламенту Ланкастер поставив у провину Едуарду недотримання Ордонансів, і, як наслідок цього, поразку у війні. Король був змушений погодитися на скорочення витрат з утримання двору й адміністрації. Відомо, що Ізабелла стала на бік чоловіка. Вона зміцнила свій союз з ворогом Ланкастера Генрі де Бомоном, сестра якого, Ізабелла де Вескі, придворна дама, була її близькою радницеюDoherty, 2003, p. 61. Бомони у свій час були віддалені від двору на вимогу ордейнерів, але королева повернула їх. Крім того, завдяки королеві Едуард у своїй боротьбі проти Ордонансів користувався порадами законознавців Філіпа IV. Ланкастер виступив проти Ізабелли, зменшивши її грошове утримання і переслідуючи її оточенняDoherty, 2003, p. 60. У 1315-1317 роках Англію, як інші країни Північної Європи, вразив голод, у результаті якого загинули тисячі людей, а країна відчула серйозні фінансові проблеми. Відомо, що, проїжджаючи через Сент-Олбанс 9 серпня 1315, король і королева з великими труднощами добули хліб. Укази Едуарда про зниження цін на їстівні припаси не змогли полегшити становище країни.