Миха́йло Микола́йович Крат (6 серпня 1892, Гадяч Полтавщина, Російська імперія — 8 серпня 1979, Детройт, США) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Учасник Першої світової війни, полковник Російської імператорської армії. У добу Директорії УНР — старшина Армії УНР, з серпня 1919 року — командир 8-го Чорноморського полку 3-ї Залізної стрілецької дивізії.

Життєпис Народився 6 серпня 1892 року в місті Гадячі, Полтавської губернії у родині капітана російської імператорської армії козацького походження.

Батько — Микола Огійович Крат, народився 29 квітня 1855 року у місті Новоселиця, де його батько працював начальником митного уряду австрійського кордону.

Мати — Катерина Вікторівна Протопова, донька поручника лейб гвардії кінної артилерії Віктора Гавриловича Протопова.

Освіта В 1906 році Михайло Крат вступає до Сумського кадетського корпусу. Під час навчання у кадетському корпусі тяжко хворів, переніс дві операції, третю у Петербурзі. Не повернувшись до Сум, лишився кадетом 4-го класу Кадетського корпусу.

Взимку 1905 року став кадетом четвертої класу першого Кадетського корпусу в Сумах та Петербурзі. В Петербурзі закінчив Павловської офіцерської школи. Після закінчення навчання в офіцерській школі, продовжив війському кар'єру у Пскові та отримав звання підпоручника 93-го піхотного Іркутського полку імені вел. князя Михайло Олександровича.

Перша світова війна Першу світову війну зустрів у складі 93-го піхотного Іркутського полку та призваниий 25-го липня. 9-го серпня перший батальйон перейшов кордон з Східною Пруссією та захопило місто Сольдау (нині Дзялдово). 11 серпня полк розгорнувся та наступив далі в Східну Пруссію та через два дні відбувся бій коло сіл Гросс Кошляу та Гросс Гралляу. Михайло Крат брав участь в цих боях зі своїм взводом кулеметників та під час бою отримав поранення в руку. Попри велику кількість втраченої крові, зміг добратися до місця збору поранених військових.

В жовтня того ж року після видуження, був відправлений на Волгу у запасний батальйон. В кінці жовтня 1914 року полк знаходився на захід від Лодзі. Крат разом зі своєю військовою частиною був відправлений на захід до річки Варти. В районі міста Хойна почалась Лодзька битва, яка розтягнулась на два тижні. 6-7 листопада, Крат отримав наказ взяти два кулемета, піти під село Феліксін та взяти командування над 9-ю та 14-ю ротами, які засіли на позиціях. Під час боїв з німцями дві роти під його командуванням зазнали з них втрат під час німецького наступу. Сам Крат був поранений у ліву руку та бік. В травні 1915 року був втретє поранений біля міста Єдвабно та був відпралений у дивізійний лазарет потягом з Білостока. Під час перебування у лазареті, отримав звістку про смерть свого батька та його поховання разом з синою Борисом, який загинув місяцем раніше. Після одужування, молодою Михайлу було відмовлено повернення на фронт за наказои цариці Олександри Федорівни. Його мати та брат Віктор мешкали у підвальних покоях Єкатеринського палацу, де були влаштовані кімнати для дружин поранених офіцерів. Пізніше Михайла Крата було вислано на лікування на Кавказ, в Залізноводськ.

Пізнього літа 1915, повернувся до полку та відправився на схід до Гродно, Білорусі. Тоді російськи сили масові відступали зі своїх позицій під тиском наступу німецьких сил, які вийшли на лінію Козяни-Відзи. Тоді Михайло Крат був капітаном та командувачем 5-ї роти і його разом з разом старшими командирами перевезли в район Крево-Сморгонь, де отримав завдання розвідати терену для подальшого російського наступу. Тоді ж розпочався Брусиловський прорив і Крата разом з іншими солдатами було перекинуто на Волинь. Від Рожищ вони маршували до Ковель та дійшли до станції Переспа. Поміж станцією Переспа та Голоби був завзятий бій, а поміж ними була річка Стоход, де загинуло багато вояків з обох сторін. 19 червня роту Крата було переведено до піхотного Єнісейського полку та отримавши наказ про наступ, де вийшовши поле його та інших вояків обстріляли з гармат. Михайло Крат був поранений в праву руку та ногу та перевезений до станції Рожище. У боях за Ковель 1916 отримав дрібне поранення уламками гранати, двоє з них застрягли у руці та бедрі. Його перевезли через Київ на Москву куди виїхав до Царського Села. Через два місці повернувся на фронт та був підвищений до звання підполковника у віці двадцяти чотирьох років. Отримавши офіцерське звання, Крат отримав можливість піти у відпустку та виїхав через Київ до Гатчини.

Згодом одружився з Євдокією з Шевченків.

Михайло Крат почав свою службу Україні у штабі київської військової округи. В українському війську 1917, заступник начальника оперативного відділу КВО, член УГВК, заступник командира Запорізької дивізії, командир 8-го Чорноморського полку 3-ї Залізної стрілецької дивізії, на більшовицькому і денікінському фронтах. Генерал Крат на чолі 8-го Чорноморського полку розгромив на Поділлі денікінський полк і захопив у полон 600 московських вояків. З квітня 1918 року — помічник Гадяцької земської управи. З 16 січня 1919 року — начальник Республіканської дивізії Дієвої Армії УНР.

Михайло Крат був начальником оперативного відділу штабу 3 Залізної Дивізії, пізніше і до закінчення Першому Зимовому поході — начальником штабу Запорізької дивізії. Пані Крат, виконуючи обов'язки зв'язкової, два рази потрапляла у більшовицький полон, але щасливо повернулася до своїх.

Влітку і восени 1920 року — заступник командира Окремого кінно-гірського дивізіону О. Алмазова в боях на більшовицькому фронті. У листопаді був інтернований у Польщі й у складі дивізіону перебував у таборі на Лобзові (передмістя Кракова) та в с. Броновицях. Разом з інтернованою армії УНР генерал Крат перебував у Польщі аж до вибуху Другої світової війни. З причин трагічних подій 1920 року дружина генерала була змушена залишитися на окупованій більшовиками Україні. Аж 1923 року у грудні таємно перейшла Збруч з малою донькою до свого чоловіка.

Друга світова війна У Другій світовій війні — командир 1-ї дивізії УНА, яка здалася в полон британській армії на півдні Австрії та Балканах, від 1945 року до 1948 — у таборі військовополонених в Італії. Завдяки його зусиллям у таборі діяли українські культурно-освітні заклади: театр, гімназія, хор, художні майстерні, а також спортивний клуб. 1950 року українським воякам дозволено полишити табори, Михайло Крат став автором мемуарів, з генералом О. Вишнівським видали історію 3-ї Залізної дивізії УНР.

Після звільнення з полону емігрував до США. Уряд УНР на вигнанні надав йому звання генерал-хорунжого (1945).

Помер 1979 року в Детройті, похований на українському православному цвинтарі в Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

Родина Батько — Микола Огійович Крат (29.04.1855—15.05.1915), офіцер російської імператорської армії, вийшов на пенсії у званні генерал-майора в 1907 році; Дядько — Юрій Огійович Крат, контролер державного казенного винного складу; Дядько — Василь Огійович Крат, хрещений батько Михайла Крата, професор Гірничого інституту в Петербурзі. Мати — Катерина Вікторівна Протопопова; Дід — Віктор Гаврилович Протопопов, поручки лейб гвардії кінної артилерії; Бабуся — Олександра Олександрівна Протопопова; Дядько — Борис Вікторович Протопопов, капітан лейб-гвардії Резервного полку, командир 2-ї Роти Павловської військової школи; Дядько — Віктор Вікторович Протопопов, драматург, автор п'ес "Рабині веселія", "Гетера Лариса", "Чорние ворони" та інш; Тітка — Олександра Вікторовна Ейкар, дружина воєнно-морського юриста Ніколая Францевича, сином французького полоненого офіцера та росіянки; Тітка — Зінаїда Вікторовна Полякова, дружина заможного головного бухгальтера Московсько-Казанської залізниці; Двоюрідний брат — Павло Георгійович Крат, український громадсько-політичний і церковний діяч (євангельський пастор), революціонер, поет, прозаїк, журналіст, перекладач та видавець. Редактор газет «Червоний прапор» (Вінніпег, 1907-1908), «Робочий народ» (Вінніпег, 1914-1916), журналів «Кадило», «Кропило», «Віра і Знаття», співредактор газети «Робітниче слово» (Торонто, 1916-1917).

Нагороди

Нагороди УНР

Залізний хрест УНР Хрест Симона Петлюри Воєнний хрест

Нагороди Російської імперії

Орден святого Георгія 4-го ступеня Орден святого Володимира 4-го ступеня

Нагороди Югославії

Офіцер Ордену Зірки Карагеоргія з мечами

Вшанування пам'яті 31 січня 2024 року у місті Луцьк вулицю Павлова перейменували на вулицю Михайла Крата.

Примітки

Джерела та література К. Є. Науменко. Крат Михайло Миколайович // О. М. Колянчук. Крат Михайло Миколайович // Михайло Крат. Польські офіцери про дії армії УНР в 1920 р. ВІСТІ КОМБАТАНТА. 1962 № 1 Коваленко Сергій. Крат Михайло Миколайович/Чорні запорожці: історія полку. 2-ге видання. — Київ: Видавництво «Стікс», 2015. — 368 с. Біляїв Володимир. «На неокраянім крилі…» — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 348 с Литвин М. Р., Науменко К. Є. Збройні сили України першої половини XX ст. Генерали і адмірали / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Львів; Харків: «Видавництво Сага», 2007. — 244 с. Стор.116-117 Крат Михайло. Рід Кратів / Вісті комбатанта.- № 3., 1981 р.- Торонто — Нью-Йорк.- С. 74-75.

М. Литвин, К. Науменко (Львів). Довідник з історії України (А-Я): За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. 2-е вид., К.: Генеза, 2001. С. 366.

Посилання Крат, Михайло Миколайович Спогади сумського кадета Михайла Крата — командира дивізії «Галичина» У вісімдесятиліття генерала Михайла Крата

Слідами споминів генерал-хорунжого Михайла Крата Хто був і є у місті Гадяч