Будівництво 211 і ВТТ — підрозділ, що діяв у системі виправно-трудових установ СРСР.
Організований 4 вересня 1938 року для будівництва стратегічної дороги Ємільчине — Могилів-Подільський; закритий 31 грудня 1940 року (всіх з/к здали УВТК Української РСР, обладнання — ГУШОСДОРу).
Підпорядкування і дислокація ГУЛАГ з 04.09.38, ГУЖДС з 04.01.40.
Дислокація: Українська РСР, Вінницька область, с. Стрижавка.
Чисельність з/к 01.01.39 — 1911; 01.01.40 — 5489, 01.07.40 — 6576; 01.01.41 — 2188, 01.04.41 — 33 (останні дані)
Історія У 1939–1941 рр., згідно з наказом НКВС № 00557 від 23 серпня 1938 року, ГУШОСДОРом розгорнуто будівництво «найважливіших оборонних доріг у Київському військовому окрузі». При цьому, в порушення описаної структури, на будівництві двох доріг «підрядником» виступали Управління будівництва та ВТТ ГУЛАГу: БУДІВНИЦТВО 210 І ВТТ (04.09.38 — 15.01.39), БУДІВНИЦТВО 211 І ВТТ.
Будівництво 210 і ВТТ було організовано для будівництва дороги стратегічного призначення Черкаси—Котюжани. Будівництво 210 при закритті було передано ГУШОСДОРу, з/к — в Управління місць ув'язнення (УМУ) УНКВС Української РСР, з подальшим обслуговуванням будівництв УМУ УНКВС Української РСР на основі генерального договору ГУЛАГу з ГУШОСДОРом.
З вересня 1939 р. на роботах ГУШОСДОР стали використовувати польських військовополонених (табір військовополонених організовано наказом НКВС № 0315 від 25.09.39 для обслуговування будівництва Західно-Української дороги № 1 Гушосдор). У січні 1941 цей табір був переведений на будівництво дороги Проскурів-Тарнополь-Львів-Яворів-держкордон.
Навесні 1941 рішенням уряду (наказ НКВС № 00328 від 27.03.41) терміни закінчення найбільших будівництв Гушосдор (Москва—Мінськ, Москва—Київ та ін.) перенесені на 1942 рік; звільнену робочу силу наказано перекинути на будівництво аеродромів.
Посилання Будівництво 211 і ВТТ на сайті «Меморіал» Будівництво 210 і ВТТ на сайті «Меморіал»