Елеонора Медічі (; 28 лютого 1567, Флоренція — 9 вересня 1611, Мантуя) — флорентійська принцеса та герцогиня, колекціонерка мистецтва. Дружина Вінченцо I Гонзага, герцога Мантуї.
Життєпис Походила з роду Медічі. Донька Франческо I Медічі, великого герцога Тосканського, та Йоганни Габсбург. У 1578 році втратила матір. У 1579 році батько відправив посольство до Мантуї з пропозицією видати Елеонору в шлюб із сином герцога Гільєрмо Гонзаго, але вона не знайшла прихильності. У 1581 році виникла ідея одружити її зі спадковим принцом герцогства Лотаринзького. Втім, це призвело до союзу із Францією. Але Франческо Медічі не бажав поривати угоду з Іспанією, тому відмовився влаштовувати цей шлюб.
У 1582 році з ініціативою одружити свого сина виступив герцог Мантуї. Шлюб Елеонори з принцом Вінченцо Гонзага підтримала друга дружина великого герцога Тосканського — Б'янка Капелло. Перемовини щодо шлюбу тривали до 1584 року, коли 6 січня було укладено угоду, згідно з якою посаг Елеонори склав 300 тис. золотих скудо. 29 квітня відбулося вінчання у Мантуї. Після цього молодята відвідали Венецію та Феррару. Поет Торквато Тассо на честь подружжя склав 3 сонети.
Окрім виховання дітей, Елеонора сприяла розвитку у Мантуї мелодрами, виробництва шовку, порцеляни та вовни, запрошуючи майстрів з Флоренції. Також займалася колекціонуванням картин та старовинних книг. Була покровителькою поета Тассо.
У 1589 році разом з чоловіком відвідала Флоренцію, де відбулося весілля її дядька Фердинандо I Медічі з Крістіною Лотаринзькою. Після повернення до Мантуї занурилася у родинні справи. При цьому герцог Вінченцо Гонзаго також довіряв їй політичні справи. У 1595 та 1597 роках виконувала обов'яки правительки під час відсутності чоловіка, який воював у складі імперської армії в Угорщині.
27 червня 1599 року перебирається до Флоренції, звідки супроводжувала свою сестру Марію Медічі до Франції, де мав відбутися шлюб з Генріхом IV, королем Франції. Сестри через Марсель та Ліон добралися до Парижу. Тут вона намагалася дістати політичну та фінансову підтримку для свого чоловіка. У 1601 році знову керувала Мантуєю за відсутності Вінченцо Гонзага.
У 1606 році супроводжувала доньку Маргарет до Франції, де та вступила в шлюб з Генріхом II, герцогом Лотаринзьким. У 1607 році сприяла отриманню сином Фердинандом посади кардинала.
У 1611 році пережила інсульт, від якого зрештою померла 9 вересня того ж року. Похована у церкві Святого Апостола Андрія Первозванного.
Родина Чоловік — Вінченцо I Гонзаго (1562—1612), герцог Мантуї та Монферра
Діти: Франческо (1586—1612), герцог Мантуї та Монферра у 1612 році. Фердінандо (1587—1626), кардинал, герцог Мантуї та Монферра у 1612—1626 роках. Гільєрмо Доменіко (1589—1591) Маргарита (1591—1632), дружина Генріха II, герцога Лотарингії Вінченцо (1594—1627), кардинал, герцог Мантуї у 1626—1627 роках. Елеонора (1598—1655), дружина Фердинанда II, імператор Священної Римської імперії
Примітки
Джерела E. Micheletti, Le donne dei Medici, Firenze 1983, pp. 166–169