Обіхо́дний звукоря́д — звукоряд, що лежить в основі давньоруської церковної монодії, знаменного співу. Обіходний звукоряд складається з чотирьох трихордів (так званих «согласій») однакової цілотонової структури, розділені півтоном. Обіходний звукоряд не є октавним, і кожний четвертий ступінь від кожного ступеня обіходного звукоряду завжди є квартою.
Оригінальні назви ступенів (див. у нотному прикладі над нотами) передають «висотні» характеристики звуків: гн — «гораздо низко», н — «низко», с — «средним гласом», м — «мрачно», п — «повыше», в — «высоко».
Звукоряд, близький до «обіходного», під назвою , є основним також і для традиційної східної музики (мугам, макам).
Література Смоленский С. В. Азбука знаменного пения. Извещение о согласнейших пометах Александра Мезенца. Казань, 1888. Никольский А. В. Звукоряды народной песни. Историко-теоретический этюд // Сборник работ этнографической комиссии ГИМНа, вып.1. М., 1926. Холопов Ю. Н. Гармония. Теоретический курс. Учебник для студентов историко-теоретических отделений музыкальных вузов. М.: Музыка, 1988, с.179-188. Музыкально-теоретические системы. Учебник для историко-теоретических и композиторских факультетов музыкальных вузов. М., 2006, с.198-201.
Посилання