Бекетов Олексій Миколайович

Беке́тов Олексі́й Микола́йович ( (3 березня) 1862, Харків — 23 листопада 1941, Харків) — український архітектор і педагог, який зробив значний внесок в архітектурний ландшафт Харкова та інших міст України, працюючи переважно в неокласицизмі, неоренесансі та модерні. З 1894 року був почесним професором Імператорської академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. Заслужений діяч мистецтв УРСР.

Біографія

Олексій Миколайович Бекетов народився 19 лютого (3 березня) 1862 року в Харкові. Родина Бекетових належить до російського дворянства і, ймовірно, має тюркське або черкеське походження. Олексій був сином відомого хіміка, засновника фізико-хімічної науки, професора хімії Харківського імператорського університету, академіка Миколи Миколайовича Бекетова. Його батько походив із російської дворянської родини з корінням у Пензенській губернії, Микола Бекетов народився в Алферівці (нині Бекетовка, Астраханська область), а потім переїхав до Харкова. Після запрошення до Санкт-Петербурзької академії наук, він переїхав до Санкт-Петербурга, де й помер у 1911 році. Мати Олексія, Олена Карлівна Мільгоф (Бекетова), була донькою санкт-петербурзького фармацевта.

Олексій Миколайович навчався у Першому реальному училищі, де малюнок і живопис викладав учень Карла Брюллова — Дмитро Безперчий, та у приватній малювальній школі, якою керувала Марія Раєвська-Іванова. У 1882 році вступив до Імператорської академії мистецтв, де навчався у Давида Грімма та . У 1888 році закінчив навчання з золотою медаллю зі ступенем з архітектури та захистив дисертацію на тему «Станція при морських лазнях на Чорному морі». У той же період він працював з Максиміліаном Месмахером над кількома проєктами, зокрема над палацом Великого Князя Михайла Михайловича.

Після навчання йому запропонували роботу в Росії, зокрема в Петербурзькій академії мистецтв, але він писав, що хоче «жити і віддати всі сили рідному місту … Я стояв, дивився на палаци і згадував наш Харків — я відчував усім серцем, що хочу повернутися і віддати всю свою силу рідному місту». Незабаром Бекетов повернувся до Харкова і з 1890 року викладав архітектурне проєктування та креслення в Харківському технологічному інститутіТ. Ф. Давидович; «Архитектор А. Н. Бекетов. Жизнь и творчество» , на: Academia. Архітектура і Конструкція, 2018. З 1892 року він викладав курс з будівельного мистецтва та архітектури, а в 1898 році долучився до складання програм і викладання курсу з історії архітектури, а також керував оформленням дипломів і курсів. У 1909 році він опублікував книгу «Архітектура. Курс лекцій, прочитаних у Харківському технічному інституті імені імператора Олександра III». Серед учнів — архітектори Олексій Душкін, Олександр Касьянов, Василь Кричевський, Олексій Тацій та інші. У 1894 році йому було надано звання «Академік» за роботу над проєктом Харківської публічної бібліотеки (1899—1901), яка нині відома як Харківська державна наукова бібліотека імені Короленка. Його першим реалізованим проєктом стала будівля для Харківського комерційного училища Імператора Олександра III. Окрім простого проєктування будівлі, він також керував і контролював будівництво, виконуючи роботу виконроба. В наступних проєктах він працював так само.

Родина Бекетових, зокрема Олексій та його батько Микола, були знайомі з відомою родиною Алчевських — українськими педагогами та активістами. Родина Алчевських разом із Миколою Бекетовим була серед засновників Харківського товариства «Громада», національного та культурного центру української інтелігенції. У 1899 році Олексій Бекетов у будівлі університетської церкви одружився з Ганною Алчевською (1868—1931), дочкою українського промисловця, банкіра, громадського діяча та мецената Олексія Алчевського та його дружини Христини, української педагогині та організаторки народної освіти. Тому проєкти найважливіших будівель, що служили справі народної освіти Харкова, були виконані Олексієм Бекетовим безоплатно. Серед них — проєкт Публічної бібліотеки (1899—1901, нині Державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка) та проєкт будівлі Недільної жіночої школи Христини Алчевської (1896, нині виставковий зал Харківського художнього музею). Також за його проєктами були зведені будівлі банків Олексія Алчевського: Земельний і Торговий. Щоб опанувати особливості будівництва банків, архітектор відвідав Францію, Італію та Німеччину, оглядаючи планування операційних, робочих зон, сейфів та інших приміщень європейських банків. Бекетов також збудував приватний особняк для Алчевських у стилі італійських вілл. У дворі цього маєтку у 1900 році було встановлено перший пам'ятник Тарасу Шевченку в Україні. Автором пам'ятника є українсько-російський скульптор Володимир Беклемішев, який, як і Бекетов, закінчив Харківську малювальну школу Марії Раєвської-Іванової.

У Олексія та Ганни було четверо дітей: Христина (1890—1972, графік, спеціалізувалася на офорті. Авторка мемуарів про свого дядька, видатного тенора Івана Алчевського, який жив у Болгарії), Микола (1891—1964, за професією моряк, помер у Канаді), Марія (1893—1921, померла в Центральній Азії під час інфекційної епідемії) та Олена (1895—1990, працювала секретарем і помічницею свого батька, була хоронителем архівів сім'ї Алчевських-Бекетових. Похована на міському цвинтарі № 2). Його онук Федір Семенович Рофе-Бекетов (1932) став доктором фізико-математичних наук, а його правнучка Олена Рофе-Бекетова — відома громадська діячка, захисниця архітектурної спадщини міста, волонтерка під час російсько-української війни та активістка . Наразі нащадки архітектора живуть в одній із квартир у будівлі, яку архітектор збудував у 1912 році на вулиці Дарвіна після економічної кризи. Друг Бекетова, видатний український художник Микола Самокиш, також жив у цій будівлі.

Після початку радянської окупації України Бекетов залишився в Харкові. Більшість його майна була націоналізована радянською владою. Після 1920 року, окрім ХТІ, він працював головним архітектором Харківської художньої школи. У 1929 році став професором архітектури в Харківському інституті машинобудування. Після 1935 року він працював у Харківському інституті інженерів комунального будівництва (нині Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова), де став штатним професором кафедри архітектурного дизайну. Він працював на цій посаді до 22 вересня 1941 року.

У 1939 році йому було надано звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР.

До останніх днів життя архітектор вів активний спосіб життя, грав у теніс. У серпні 1941 року, коли місто ще перебувало під контролем радянської армії, він подав до інституту прохання повернутися до викладання. Незабаром після цього у нього стався інсульт і в останні дні був прикутий до ліжка. Олексій Миколайович Бекетов помер 23 листопада 1941 року в Харкові, окупованому нацистською армією, у віці сімдесяти дев'яти років. Спочатку його поховали на почесному Івано-Усікновенському цвинтарі. У 1970-х роках міська влада вирішила знести кладовище, де було поховано багато видатних громадян, разом із могилами. Могила Олексія Бекетова разом із деякими іншими була перенесена на 13-те міське кладовище, де вона знаходиться й досі. Надгробок, виготовлений у 1946 році, також було перенесеноНаказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 4 червня 2020 року № 1883 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України». Могила видатного українського архітектора є пам'яткою історії національного значення (охоронний номер No 200008-Н).

Проєкти

У Харкові Бекетов збудував понад 40 громадських і житлових будівель. Він переважно працював у стилях неокласицизму, неоренесансу та модерну, а також використовував неомавританський, неогрек та інші стилі. У 1920-х і 1930-х роках за його проєктами було зведено кілька будівель у конструктивістському стилі. Він брав участь у конкурсі на будівництво будівлі Держпрому, але його проєкт не потрапив до числа переможців. У 1905—1907 роках у співпраці зі скульптором Іваном Андреолетті він створив пам'ятник Василю Каразіну, який нині розташований біля входу до Харківського університету імені В. Н. Каразіна. Сьогодні більшість його будівель є архітектурними пам'ятками місцевого значення. Значна частина його будівель пошкоджена під час російських обстрілів Харкова після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.

Окрім архітектурних проєктів, він був художником-аматором, малював кримські пейзажі. Багато його пейзажних картин зберігаються у приватних колекціях. Олексій Душкін, Яків Ліхтенберг та Василь Кричевський — одні з його найвідоміших учнів.

Ім'я Бекетова, терміни «Бекетівські будівлі» або «Бекетівський стиль» у місті Харкові часто використовується як загальний термін для всіх красивих старовинних будівель.

Громадські будівлі у Харкові