Род Стю́арт, повне ім'я Родерік Девід Стюарт (; 10 січня 1945, Лондон, Велика Британія) — британський співак, композитор та продюсер. Один з найвідоміших виконавців британського року. За свою більш кар'єру він досліджував різні музичні жанри, такі як софт-рок, нью-вейв, соул, блюз-рок, фолк, ритм-енд-блюз, поп-рок та диско та багато інших. Продажі платівок Стюарта становлять близько 120 мільйонів копій по всьому світу, що робить його одним із найуспішніших сольних виконавців у світі.
Ранні роки Родерік Девід Стюарт народився 10 січня 1945 року у Лондоні (у батьківському домі на Арчвей-роуд, 507, район ), він був молодшим із п'яти дітей Роберта Джозефа Стюарта1939 England and Wales Register та Елсі Ребеки ГілбартNelson and Bangs, Rod Stewart, p. 53.. Його батько був шотландцем, він працював майстром-будівельником в Единбурзі, а мати була англійкою, родом з Лондона. Одружившись 1928 року, пара народила двох синів та двох дочок, живучи в Шотландії, а потім вони переїхали до ЛондонаFamily tree of Rod STEWART en.geneastar.org Процитовано 12 квітня 2026.
Сім'я Стюартів була середнього достатку; Роду догоджали як наймолодшій дитині, через що він згодом назвав своє дитинство «фантастично щасливим»Ewbank and Hildred, Rod Stewart: The New Biography, pp. 2–3.. Навчаючись у Початковій школі Хайгейт, Род не вирізнявся успішністю, іноді провалюючи іспитиEwbank and Hildred, Rod Stewart: The New Biography, p. 7.. Потім він навчався у Середній школі Вільяма Грімшоу. Надалі його батько пішов із будівельної галузі та купив магазин із продажу преси на Арчвей-роуд, а сім'я жила над ним поверхом вище. Головним дитячим захопленням Рода було залізничне моделюванняEwbank and Hildred, Rod Stewart: The New Biography, pp. 9–10..
Футбол був одним з основних захоплень сім'ї Стюартів; батько Рода грав у місцевій аматорській команді, а також тренував кілька команд. У дитинстві Род був шанувальником таких шотландських футболістів, як і , фото яких висіли на стіні у його братів. Род вболівав за лондонський «Арсенал» і мав найкращі футбольні здібності у сім'їEwbank and Hildred, Rod Stewart: The New Biography, pp. 4–5.. Маючи хороші фізичні дані і лідерські навички, він став капітаном шкільної футбольної команди Middlesex Schoolboys, будучи центральним захисником.
Крім цього, сім'я Стюартів цікавилася музикою, будучи великими шанувальниками співака Ела Джолсона, вони часто співали та грали його хітиNelson and Bangs, Rod Stewart, p. 54.. Род збирав платівки Джолсона, любив дивитися фільми за його участю, та читати про нього книжки. Надалі виконавський стиль та поводження на публіці Джолсона вплинули на його музичну кар'єруMoritz (ed.), Current Year Biography 1979, p. 374.. Знайомство Рода з рок-н-ролом відбулося після того, як він почув хіт Літл Річарда 1956 року і побачив концерт гурту . У січні 1959 року батько купив Роду гітару, і першою піснею, яку він вивчив стала народна мелодія . Першою платівкою, яку він придбав, стала . 1960 року Род разом зі шкільними друзями приєднався до скіфл-гурту під назвою Kool Kats, що виконував хіти та Gray, Rod Stewart: The Visual Documentary, pp. 4–5..
Род покинув школу у віці 15 роківEwbank and Hildred, Rod Stewart: The New Biography, pp. 10–11. і деякий час працював друкарем шовкографії. За порадою батька він планував стати професійним футболістом. Влітку 1960 року Род поступив до футбольного клубу «Брентфорд»Stewart, Rod: The Autobiography, pp. 16–19., який на той час виступав у Третьому дивізіоні. Однак через короткий час він покинув кар'єру футболіста, прийшовши до думки, що це не його покликання. Згодом, розмірковуючи про обрання кар'єри музиканта, він казав: «Ну, життя музиканта набагато простіше, до того ж я можу напитися і займатися музикою, а граючи у футбол, я цього зробити не можу. Я обрав музику… Насправді це єдині дві речі, які я вмію робити: грати у футбол і співати».
Музична кар'єра
1961—1963: ранні виступи і The Dimensions Стюарт працював у сімейному магазині та рознощиком газетEwbank and Hildred, Rod Stewart: The New Biography, pp. 12–13.. Потім він деякий час працював різноробом на цвинтарі Хайгейт, що надалі стало ще однією темою його біографічних переказів. Також Стюарт працював у похоронному бюро Норт-Фінчлі, монтажником парканів та автором вивісок. 1961 року він з гуртом The Raiders вирушив на , де знаходилися офіси музичних видавництв, задля прослуховування у відомого продюсера . Однак Міку їх виступ несподобався, він різко зупинив сесію, грубо відмахнувшись від нихEwbank and Hildred, Rod Stewart: The New Biography, pp. 14–16, 20.. На той час Стюарт почав слухати таких популярних британських та американських фолк-виконавців, як , , Вуді Гатрі, та , та почув дебютний альбом Боба ДіланаMoritz (ed.), Current Year Biography 1979, p. 375..
На початку 1960-х років Стюарт захопився ідеями молодіжного руху-бітників і став сторонником лівих політичних поглядів. Деякий час він навіть мешкав з представниками бітників у плавучому будинку у . Цього періоду Стюарт був активним прихильником Кампанії за ядерне роззброєння: у 1961—1963 роках він брав участь у щорічних та тричі потрапляв під арешт за участь у сидячих страйках на Трафальгарській площі та у Вайтхоллі на підтримку цього руху. Стюарт також використовував марші як спосіб познайомитися та переспати з дівчатамиNelson and Bangs, Rod Stewart, p. 57.. 1962 року у нього були перші серйозні стосунки з лондонською студенткою з факультету мистецтв Сюзанною Боффі (подругою майбутньої моделі та акторки ); через що він переїхав у нічліжку в Масвелл-Хілл, щоб бути поруч із неюEwbank and Hildred, Rod Stewart: The New Biography, pp. 17–19.. Сюзанна завагітніла, але ні Род, ні його сім'я не хотіли, щоб він одружився; дівчинку віддали на удочеріння, а їхні стосунки припинилися.
1962 року Стюарт потоваришував з фолк-співаком , після чого вони почали виступати на та в інших місцях ЛондонаEwbank and Hildred, Rod Stewart: The New Biography, pp. 24–28.. Стюарт почав грати на модній тоді губній гармошці. Протягом наступних 18 місяців Джонс і Стюарт здійснили кілька поїздок до Брайтона, а потім до Парижа, де ночували під мостами через річку Сену, після чого вирушили до Барселони. Зрештою, це призвело до того, що 1963 року Стюарта заарештували та депортували з Іспанії за бродяжництво. Надалі Стюарт, навчаючись у школі Вільяма Грімшоу з трьома іншими її відвідувачами, на короткий час став учасником новоствореного гурту Kinks, як вокалістHinman, The Kinks — All Day and All of the Night, p. 9. Dark period quote at 2:01, autobiography effect at 4:17, Ray Davies quartet quotes at 11:40..
Того ж 1963 року Стюарт перейняв стиль життя та зовнішній вигляд представників мод-культури й почав робити зачіску «колючий півник», яка згодом стала його візитною карткою (для створення зачіски він власноруч начісував волосся, а для її фіксації та збереження від вітрів станції метро Хайгейт, він використовував воду з цукром або велику кількість лаку для волосся його сестер)Stewart, Rod: The Autobiography, p. 33.Wooldridge, Rock 'n' Roll London, p. 109.. Розчарований рок-н-ролом, після того як він побачив виступи Отіса Реддінга, Стюарт почав слухати платівки Сема Кука й захопився ритм-енд-блюзом та соул-музикоюEwbank and Hildred, Rod Stewart: The New Biography, pp. 21–23..
Повернувшись до Лондона, у жовтні 1963 року Стюарт приєднався до ритм-н-блюзового гурту The Dimensions як виконавець на губній гармоніці та вокаліст за сумісництвом. Це була перша участь Стюарта як професійного музиканта, хоча він, як і раніше, мешкав із батьками та працював у майстерні свого брата, яка займалася розписом та виготовленням рамок для картинEwbank and Hildred, Rod Stewart: The New Biography, pp. 29–32.. Через кілька тижнів гурт найняв більш відомий бірмінгемський співак Джиммі Павелл. Колектив отримав назву Jimmy Powell & the Five Dimensions, а Стюарт зайняв у ньому місце виконавця на губній гармошціGray, Rod Stewart: The Visual Documentary, p. 7.. До складу гурту також увійшов басист . Гурт щотижня виступав у знаменитому лондонському клубі Studio 51 на Грейт-Ньюпорт-стріт, де частими хедлайнерами були The Rolling Stones. Для Стюарта ця подія була ключовим моментом, яка відкрила йому двері до елітних музичних кіл лондонського ритм-енд-блюзу. Завдяки спостереженням за виступами Міка Джаггера на сцені, йому ще більше вдалося вдосконалити свою гру на губній гармошціNelson and Bangs, Rod Stewart, p. 58.. Незабаром відносини між Павеллом і Стюартом зіпсувалися через розподіл ролей в гурті, після чого він залишив його.
1964—1967: Steampacket і імідж «Рода-мода» У січні 1964 року Стюарт відвідав виступ Лонга Джона Болдрі з його гуртом на острові . Після завершення виступу, чекаючи свій потяг на станції у Твікенгемі, Стюарт почав грати на губній гармошціEwbank and Hildred, Rod Stewart: The New Biography, pp. 33–39.Wooldridge, Rock 'n' Roll London, pp. 65–66.. Болдрі, який був неподалік, почувши, як Стюарт грає пісню «Smokestack Lightning», запросив його виступити з гуртом. Після того як Болдрі дізнався, що Стюарт також співає, він запропонував йому роботу із зарплатою 35 фунтів на тиждень, попередньо заручившись згодою його матеріLong John Baldry and Rod Stewart at the Galaxy Club razrazzle.wordpress.com Процитовано 7 квітня 2026. Звільнившись з основної роботи у віці 19 років, Стюарт почав виступати з гуртом поступово долаючи свою сором'язливість і хвилювання на сцені. Він став настільки помітною частиною шоу, що його ім'я іноді додавали на афіші як Род «мод» Стюарт — це прізвисько він отримав за свій вишуканий стиль і бездоганний зовнішній виглядGray, Rod Stewart: The Visual Documentary, p. 8.. Болдрі активно просував таланти Стюарта в журналі Melody Maker, а сам гурт отримав право щотижня виступати в легендарному лондонському клубі . У червні 1964 року відбувся дебют Стюарта у звукозаписі з піснею (без позначення лейблу), яка вийшла на Б-стороні синглу «You'll Be Mine» Болдрі та The Hoochie Coochie MenGray, Rod Stewart: The Visual Documentary, p. 9.. Одночасно співпрацюючи з Болдрі, Стюарт вирішив розпочати сольну кар'єру, зробивши кілька демозаписівNelson and Bangs, Rod Stewart, p. 59.. Виступаючи в клубі Marquee, він привернув увагу представників лейблу Decca, які у серпні 1964 року підписали з ним сольний контрактGray, Rod Stewart: The Visual Documentary, pp. 10–12..
Відхиливши матеріал, запропонований Decca як «надто комерційний», Стюарт наполіг на тому, щоб досвідчені сесійні музиканти, яких йому дали (включаючи Джона Пола Джонса), завчили кілька пісень Сонні Боя Вільямсона, які він нещодавно для себе відкрив почувTremlett, The Rod Stewart Story, as quoted extensively in Nelson and Bangs, Rod Stewart, pp. 60–61.. В результаті першим сольним синглом Стюарта стала пісня Вільямсона , записана у жовтні 1964 року. Пісня не потрапила до чартів навіть попри те, що Стюарт виконав її на популярному телешоу . У жовтні того ж року Стюарт покинув гурт The Hoochie Coochie Men після сварки з Болдрі.