Ві́ра Петрі́вна Нови́нська (* , Київ — † , Київ) — українська акторка музичної комедії (сопрано), відома за виступами в Харківському театрі музичної комедії та Київському театрі оперети, народна артистка УРСР (1954).
Творчість Виховувалась у сім'ї українських акторів. Є згадки про виступи її батька Петра Чалого в статті про театр «Ілюзіон».
На сцені — з 1908 року (трупа Д. Гайдамаки). Дебютувала у 8-річному віці під час гастролів у Воронежі, коли Д. Гайдамака попросив дозволу її батьків, артистів трупи, щоб дівчинка взяла участь у танцях, традиційних для тодішніх українських вистав «вечорниць». З того часу вона стала акторкою трупи з платнею 5 карбованців на місяць.
1912 року виступаючи в трупі Прохоровича в Ставрополі ще в юному віці отримала гарну пресу.В. П. Новінська / А. Поляков // Театр. № 2, березень-квітень, 1939. — С. 45-47
1917 року — акторка Краснодарського театру мініатюр, від 1918 — Краснодарського театру оперети.Новинська Віра // Енциклопедія українознавства. — т. 5. — 1993. — с. 1784
1920 року — гастролює з оперетковою трупою Волгіна.
В 1921—1929 працювала в театрах Баку (1925, Великий театр Азербайджанської РСР), Тбілісі, Ростова, Ленінграда, Харбіна та ін.Новинська Віра // Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні. — Одеса, 1999. — с. 266
Згодом працювала в Україні: у Харківському театрі музичної комедії (1929—1934) та у Київському театрі оперети (1935—1972).
У випуску тижневика «Культура і життя», присвяченому 80-річчю Київського театру оперети, зазначалось: «Ціла епоха в історії Київської оперети пов'язана з іменем В. Новинської, яка майже сорок сезонів пропрацювала в рідному театрі, залишаючись і на схилі віку справжньою зіркою оперети. Поруч із нею формувалося та зростало чимало артистичних поколінь: О. Юровська, А. Савченко, В. Васильєв, Г. Лойко, Н. Анникова, М. Блащук, Д. Шевцов, Л. Запорожцева».
Особисте життя Чоловік — командир флотського напівекіпажу Дніпровського загону Пінської флотилії Всеволод Миколайович Добржинський (1900—1941), який поліг смертю хоробрих 18 вересня 1941, захищаючи Київ. До війни в різні роки він очолював київську міліцію і був директором заводу «Метиз».І стежка до криниці: розповіді про зустрічі / Юхим Маркович Мартич. — Київ: Радянський письменник, 1971. — с. 83 Перепохований на Лук'янівському військовому кладовищі.Ты увидел бой, Днепр-отец река…
Проживала в Києві в будинку на вулиці Шота Руставелі,55/6, який не зберігся, хоча являв собою архітектурну й історичну цінність.
Ролі Сільва («Сільва» І. Кальмана) Маріца («Маріца» І. Кальмана) Перікола («Перікола» Ж. Оффенбаха) Еврідіка («Орфей у пеклі» Ж. Оффенбаха) Хівря («Сорочинський ярмарок» О. Рябова) Софія («Весілля в Малинівці» О. Рябова) Парася («Трембіта» Ю. Мілютіна) Матвіївна («Дівочий переполох» Ю. Мілютіна) Барбале («Кето і Коте» Віктора Долідзе) Письменниця Віра («Дорога до щастя») Фрося («Серце і долари») Ганна («Зальоти соцького Мусія» М. Кропивницького)
Визнання 1940 — Заслужена артистка УРСР 1954 — Народна артистка УРСР
Примітки
Посилання
Новинська Віра Петрівнаleksika.com.ua Новинська Віра Петрівна // Енциклопедія Волошина Новинська Віра Петрівна // Мистецтво України: біографічний довідник / Кудрицький А. В. — К.: УЕ ім. М. П. Бажана, 1997. — с. 442