Пасат Валерій Іванович, Валеріу Пасат (; *13 липня 1958 року, Скумпія, Молдова) — колишній перший цивільний міністр оборони Молдови (1997–1999), міністр національної безпеки (1999–2000), з січня 2000 до грудня 2001 — директор Служби інформації і безпеки. Голова Гуманістичної партії Молдови з 2010 року. Колишній радник голови правління РАТ «ЄЕС Росії» із зовнішньоекономічних зв'язків (з лютого 2004 до липня 2008 року). У 1992–1994 роках працював у посольстві Молдови в Росії, з серпня 1994 до січня 1997 був послом Молдови в Росії. 2005 року заарештований і 2006 року засуджений на 10 років за нанесення збитку бюджету республіки, однак через кілька місяців термін був скорочений до 5 років; 2007 року амністований судом, а 2009 року — повністю виправданий. Доктор історичних наук, член-кореспондент Академії наук Молдови, у 2002–2003 роках працював в Інституті історії Академії наук Молдови.
Біографія Валерій Іванович Пасат народився 13 липня 1958 року в селі Скумпія Фалештського району Молдавської РСР. 1982 року закінчив історичний факультет Кишинівського державного університету за спеціальністю «викладач історії», після чого 2 роки служив у лавах Збройних сил СРСР. У 1984–1988 роках Валерій Пасат був аспірантом Інституту історії СРСР Академії наук СРСР. У 1988–1992 роках працював старшим науковим співробітником в Інституті політичних досліджень ЦК Комуністичної партії Молдови (КПМ), а в 1989–1990 роках обіймав посаду завідувача ідеологічного відділу Кишинівського міського комітету КПМ Анатолий Гордиенко; Иван Сас; Игорь Наумов. Валерию Пасату припомнили проданные истребители. — Независимая газета № 48 (3444), за 14 березня 2005 року. Валерій Пасат — довідка на сайті РИА Новости, станом на 15 березня 2005 року. Сформировано новое правительство Республики Молдова. — Кто есть Кто № 3(6), 1998 рік..
1989 року Молдову розкололи законопроєкти «Про статус молдавської мови» і «Про функціонування молдавської, російської та інших мов на території Молдавської РСР». У правобережній частині республіки молдовани виступали за возз'єднання з Румунією. 2 вересня 1990 року противники «романізації» оголосили про створення Придністровської молдавської республіки зі своїм урядом, міліцією та іншими органами влади. У червні 1992 року молдавська влада вирішила повернути втрачені території силовим шляхом — армія почала наступ на Придністров'я. Однак незабаром російський генерал Олександр Лебедь вступив у командування 14-ї загальновійськовою гвардійською армією, яка завдала артилерійські удари по позиціях армії Молдови. Придністров'я фактично зберегло незалежність, а політики перейшли до переговорного процесу врегулювання конфлікту Геннадий Кодряну. Днестровский разлом. Приднестровский кризис и рождение ПМР: роль и место спецслужб. — Ольвия-пресс. — 2002. Владимир Прибыловский, Григорий Белонучкин, Александр Лебедь. Лебедь Александр Иванович (биография для справочника с исправлениями самого Лебедя). — Панорама № 41, за 1 липня 1998 року. Дмитрий Мынзэрарь; Семен Никулин; Владимир Соловьев. Роль Российской Федерации в урегулировании приднестровского конфликта, часть третья. — Moldova Azi, 23 квітня 2007 року.. З 1992 року Валерій Пасат працював у посольстві Молдови в Росії: обіймав посади головного радника, міністра-радника з політичних питань, а також повіреного в справах представництва Ради міністрів Молдавської РСР при Раді міністрів РРФСР.
Після того як у жовтні 1993 року під час протистояння президента Росії і Верховної Ради Росії озброєні групи спецпідрозділів з Придністров'я підтримали спікера ВС Руслана Хасбулатова і віцепрезидента Олександра Руцького — противників Бориса Єльцина, здавалося, Тирасполь позбувся підтримки Москви. Однак період охолодження був недовгим: 28 квітня 1994 року в спільній заяві керівників Молдови і Придністров'я Росія спромоглася згадати про власну роль посередника в переговорах щодо «державно-правового статусу Придністров'я» Дмитрий Волчек. Осень 93. — передача Радіо Свобода від 19 вересня 2003 року..
Посол Молдови в Росії
Пасат закінчив докторантуру Інституту історії Росії Академії наук РФ, а 1994 року — Дипломатичну академію МЗС РФ за спеціальністю «зовнішня політика та міжнародні відносини». У серпні 1994 року Пасат став надзвичайним і повноважним послом Молдови в РФ. У той час в російській пресі з'явилися чутки про можливу відставку Лебедя і розформування 14-ї армії. Кишинів побоювався, що за такого варіанту розвитку подій російські офіцери вийдуть з-під контролю Москви і перейдуть на сторону невизнаної Придністровської Молдавської республіки, збройним формуванням якої дістануться ще й стратегічні запаси озброєння і боєприпасів. Відразу після свого призначення Пасат домігся аудієнції в начальника російського Генерального штабу генерала Михайла Колеснікова, але той заявив молдовському послу, що питання розформування армійських командувань — внутрішня справа Росії Павел Фельгенгауэр. Российские войска как наименьшее зло. — Сегодня, за 10 серпня 1994 року.. З іншого боку, 29 липня 1994 року була прийнята, а 27 серпня набула чинності нова конституція Молдови, 11 стаття якої не допускала розміщення на території республіки збройних сил інших держав Светлана Офитова. С «Отечеством» уже 87 регионов. — Независимая газета № 236(1807), 18 грудня 1998 року.. Експерти припустили, що Молдова укладе договір про тривалий термін виведення російських військ, що легалізує їх «тимчасове» перебування в Придністров'ї в обхід нової конституції. 21 жовтня 1994 року Молдова і Росія підписали угоду про статус російських військових формувань, які повинні були бути виведені протягом 3 років. Але російська сторона так і не ратифікувала договір, і до 2015 року її збройні сили залишаються на території Придністров'я.
Міністерство оборони
У січні 1997 року Пасат повернувся до Молдови, зайнявши пост глави Міністерства оборони республіки. 15 січня 1997 року відбулася інавгурація нового президента Молдови Петра Лучинського Владимир Брутер. Лучинский — очередной молдавский эксперимент. — Независимая газета № 5(1330), 15 січня 1997 року., обраного на цю посаду 1 грудня 1996 року в другому турі голосування Новым президентом Молдавии избран Петр Лучинский. — ИМА-пресс, 2 грудня 1996 року.. 24 січня 1997 року молдовський парламент висловив вотум довіри уряду Йона Чубука, і Пасат став першим в історії республіки цивільним міністром оборони Людмила Катюшина. В Молдавии — временное правительство. — Московский комсомолец № 15, 27 січня 1997 року. В Молдавии начинается процесс утверждения состава обновленного кабинета министров. — ИМА-пресс, 22 січня 1997 року.. Коментуючи своє призначення і згадавши про протистояння в березні 1996 року між колишніми президентом республіки Мірча Снєгуром і міністром оборони Павлом Крянге, Пасат заявив, що буде повністю підкорятися президентові Лучинському Новый министр обороны Молдавии готов подчиняться президенту. — ИМА-пресс, 3 лютого 1997 року.. 22 травня 1998 року Пасат зберіг пост міністра оборони Молдови в другому уряді Чубука, а 12 березня 1999 року — в уряді Йона Стурзи Утвержден состав нового правительства Молдовы. — Кто есть Кто № 3 за 1999 рік..
На посту міністра оборони Пасат займався, зокрема, продажем молдовської військової техніки. За деякими відомостями, розпродаж молдовських озброєнь йшов з 1992 року без чітко визначеної державної програми. У вересні 1992 року Молдова фактично подарувала Румунії один літак МіГ-29 вартістю приблизно 25-27 млн доларів. 1994 року Молдова вела переговори про продаж 16 бойових літаків і 1 навчального МіГ-29 за 175,1 млн доларів із сепаратистами Південного Ємену, які 21 травня 1994 року проголосили створення нової Демократичної Республіки Ємен. Молдовани отримали 60 млн доларів, а товар поставили лише на суму 46,7 млн доларів. Контракт був перерваний з ініціативи посередника — болгарської фірми «Sectron». Відомо, що пізніше Молдова поставила до Ємену іншу військову техніку на суму в 2,5 млн доларів для вирішення суперечки за контрактом. Громадянська війна в Ємені закінчилася після того, як 7 липня 1994 року жителі півдня зазнали поразки від північних сил Александр Барбов. Кто продал молдавские МИГи? — Молдавские ведомости № 54(474) за 31 червня 2002 року. Андрей Полинин. И все же — кто продал молдавские МИГи? — Молдавские ведомости № 83(586), за 22 листопада 2003 року. Йемен. — Военная литература, 11 липня 2005 року..
Одна з найбільших угод з продажу молдовських МіГ-ів ледь не відбулася незадовго до приходу Пасата до міністерства оборони республіки. У листопаді 1996 року, між першим і другим туром президентських виборів, президент Молдови Мірча Снєгур затвердив контракт на продаж 27 літаків МіГ-29 південнокорейській фірмі «Colon International COBD», яка запропонувала за них 93,5 млн доларів. Уряд дозволив реалізацію цього контракту 3 січня 1997 року, тобто в останні дні своєї роботи. Прийшовши до влади, Лучинський призупинив виконання контракту на прохання уряду США, які побоювалися, що молдовські винищувачі можуть потрапити в одну з «країн-ізгоїв». Але вже через кілька місяців Молдова видала 14 доручень різним юридичним і фізичним особам, дозволивши їм вести переговори з продажу винищувачів від імені республіки.
Відомо, що в середині 1997 року Молдова безуспішно намагалася продати свої винищувачі Росії — компанії «Росвооружение» і авіаційному виробничому об'єднанню «МіГ». Можливо, саме це питання Пасат опрацьовував під час свого першого дводенного офіційного візиту до Москви в липні 1997 року, в ході якого обговорювалися перспективи розвитку військово-технічного співробітництва між двома країнами Александр Шабуркин. Военное сотрудничество Кишинева и Москвы. — Независимая газета № 139(1464), 30 липня 1997.. Уже через кілька місяців до президента Лучинського звернувся спеціальний представник Державного департаменту США, заявивши про готовність Вашингтона придбати 21 винищувач МіГ-29 з обладнанням і боєприпасами, але лише за 40 млн доларів, запропонувавши віддати на додачу 2 вантажних літаки С-130 «Геркулес» і 80 автомобілів вантажопідйомністю від 2,5 до 5 тонн. Один з американських парламентерів пізніше згадував, як важко було знайти навіть ці 40 мільйонів доларів для Молдови, що мала другорядне значення для більшості чиновників з адміністрації президента США E. Wayne Merry. Moldova: An Insider Looks At The Pasat Case. — Radio Free Europe / Радіо Свобода, 4 липня 2005 року.. У ході переговорів молдовани відмовилися від «Геркулесів», що використовувалися ще під час В'єтнамської війни, оскільки вони потребували ремонту на 11 млн доларів, а обслуговування МіГ-ів обходилося б в 1,2 млн доларів на рік.
У жовтні 1997 року Пасат від імені міністерства оборони Молдови підписав з департаментом оборони США договір «Про кооперування в галузі нерозповсюдження зброї масового ураження», що був юридичною підставою для продажу американцям 21 винищувача МіГ-29. Одночасно з договором ці відомства підписали декларацію, відповідно до якої США до кінця 1997 року безоплатно передавали Молдові автомобілі вантажопідйомністю від 2,5 до 5 тонн з резерву американської армії і обіцяли надалі (без зазначення конкретних термінів та обсягів поставок) забезпечити молдовську армію транспортними засобами, відеотехнікою, комп'ютерами, засобами зв'язку, обмундируванням, бронежилетами та іншим майном. З молдовської сторони переговори проводилися на рівні президента й уряду, що порушувало закон «Про програму приватизації на 1997–1998 роки», який набув чинності 11 вересня 1997 року і дозволив продаж невикористаного військового майна міністерства оборони виключно на підставі постанов парламенту.