Суботиця ( або Subotica, , , , ) — місто та адміністративний центр Північно-Бацького округу в автономному краї Воєводина, Сербія. Раніше найбільше місто регіону Воєводина, сучасна Суботиця є другим за величиною містом у провінції після міста Новий Сад.
Розташоване біля кордону з Угорщиною, тому близько 40 % жителів міста — угорці.
Згідно з переписом 2022 року, населення самого міста становить 94 228 осіб, а населення агломерації (адміністративної території міста) становить 123 952 особи.
Ім'я Назва міста часто змінювалася з плином часу.History of Subotica Retrieved 8 September 2022. Найдавнішою відомою письмовою назвою міста була Заботка (Zabotka) або Забатка (Zabatka), яка датується 1391 роком. Від неї походить сучасна угорська назва міста «Szabadka». Інші джерела стверджують, що назва «Szabadka» походить від прикметника szabad, що походить від слов'янського слова «вільний» — свобода, що означає статус колоністів, поселених у цій зоні Габсбургами після битви під Зентою.Colonists settling the military buffer zone between the Habsburg and Ottoman Empires Retrieved 8 September 2022.
Місто було названо в 1740-х роках на честь Марії Терезії Австрійської, ерцгерцогині Австрії. У 1743 році місто офіційно називалося Сент-Марія, але у 1779 році було перейменоване на Марія-Терезіаполь. Ці дві офіційні назви також писалися по-різному (найчастіше німецькою Maria-Theresiopel або Theresiopel) і використовувалися в різних мовах.
Архітектура Суботиця може похвалитися чудовою колекцією архітектури в стилі модерн, включаючи знакові будівлі, такі як Суботіцька синагога та палац Райхель, які визнані одними з найкращих прикладів цього архітектурного стилю в Європі.
Географія Місто розташоване в Паннонській западині на 46,07° північної широти, 19,68° східної довготи, приблизно за 10 кілометрів (6 миль) від кордону з Угорщиною, і є найпівнічнішим містом Сербії. Воно розташоване поблизу озера Палич.Geographical position of Subotica Retrieved 8 September 2022.
Клімат Суботіца має теплий літній вологий континентальний клімат (Dfb), який є рідкісним для Сербії, за винятком більш високогірних районів.
Історія
Передісторія та античність У періоди неоліту та енеоліту на цій території процвітало кілька важливих археологічних культур, серед яких старчевська культура,Starčevo culture вінчанська культура, та тисапольгарська культура. Ранні індоєвропейські народи оселилися на території сучасної Суботиці в 3200 році до нашої ери.The first Indo-Europeans in the Balkans Retrieved 8 September 2022. У період енеоліту, бронзового віку та залізного віку на території навколо Суботиці існувало кілька індоєвропейських археологічних культур — баденська культура, вучедольська культура, культура полів поховальних урн та деякі інші. До завоювання язигами у 1 столітті до нашої ери тут проживали індоєвропейські народи іллірійського, кельтського та дакійського походження. У 3 столітті до нашої ери ця територія контролювалася кельтськими боями та еравісками, а в 1 столітті до нашої ери вона стала частиною Дакійського королівства. З 1-го століття до нашої ери територія перейшла під контроль сарматських язигів, які іноді були союзниками, а іноді ворогами римлян. Правління язигів тривало до 4 століття нашої ери, після чого регіон перейшов у володіння різних народів і держав.
Раннє середньовіччя і слов'янське розселення У ранньому середньовіччі на території Суботиці правили різні індоєвропейські та тюркські народи та держави. До цих народів належали гуни, гепіди, авари, слов'яни та болгари. Слов'яни заселили сучасну Суботицю в 6-7 століттях, перш ніж деякі з них перетнули річки Саву і Дунай і оселилися на Балканах.
Слов'янське плем'я, що мешкало на території сучасної Суботиці, було ободритами, підгрупою сербів. У 9 столітті, після падіння Аварської держави, на цій території виникли перші форми слов'янської державності. Першими слов'янськими державами, що панували в цьому регіоні, були Князівство Нижня Паннонія (846—875), Велика Моравія (833- 907) та Болгарське царство.
Пізнє-середньовіччя
Суботиця, ймовірно, вперше стала відомим поселенням, коли до нього стікалися люди з довколишніх сіл, зруйнованих під час татарської навали 1241—1242 років. Коли Zabadka / Zabatka вперше згадується в 1391 році, це було крихітне містечко в середньовічному Угорському королівстві. Пізніше місто належало Хуньяді, одному з найвпливовіших аристократичних родів у всій Центральній Європі.
Угорський король Матвій Корвін одарував місто одному зі своїх родичів, Яношу Понграцу Денгелегі, який, побоюючись вторгнення Османської імперії, укріпив замок Суботиця, звівши фортецю у 1470 році. Кілька десятиліть потому, після битви під Мохачем у 1526 році, Суботиця увійшла до складу Османської імперії. Більшість угорського населення втекла на північ до королівської Угорщини.Subotica after the Battle of Mohács Retrieved 8 September 2022. Балінт Тьорьок, місцевий дворянин, який правив Суботицею, також втік з міста. Під час військового та політичного хаосу після поразки під Мохачем Суботиця перейшла під контроль сербських найманців, завербованих у Банаті. Ці солдати перебували на службі у трансільванського генерала Іоанна I Заполья, згодом угорського короля.Balint Török, in: Géza Gárdonyi, Eger Stars, 2019, .
Лідер цих найманців, Йован Ненад у 1526-27 роках встановив свою владу в Бачці, Північному Банаті та невеликій частині Срему та створив незалежну державу з адміністративним центром у Суботиці. На піку своєї могутності Йован Ненад проголосив себе сербським царем у Суботиці. Він призначив Радослава Чельника генеральним командувачем своєї армії, а його скарбником і палатином був Субота Врліч, сербський дворянин з Ягодина. Коли Балінт Тьорьок повернувся і відвоював Суботицю в сербів, Йован Ненад переніс адміністративний центр до Сегеда.Borovszky Samu: Magyarország vármegyéi és városai, Bács-Bodrog vármegye I—II.
Кілька місяців потому, влітку 1527 року, Йован Ненада було вбито, і його держава розпалася. Однак після смерті Ненада Радослав Чельник на чолі частини армії вирушив в османську Срему, де недовго правив як османський васал.
Османське правління Османська імперія правила містом з 1542 по 1686 рік. Наприкінці цього майже 150-річного періоду від старого міста Забадка / Zabatka мало що залишилося. Оскільки значна частина населення втекла, османи заохочували заселення цієї території різними колоністами з Балкан. Переселенцями були переважно православні серби. Вони обробляли надзвичайно родючі землі навколо Суботиці. У 1570 році населення Суботиці налічувало 49 будинків, а в 1590 році — 63 будинки. У 1687 році регіон заселили католики-далмати (сьогодні їх називають Буньєвці). За часів османського панування місто називалося Соботка і було центром каза Сегединського санджаку, спочатку в Будін-Еялеті до 1596 року, а потім в Егрі-Еялеті між 1596 і 1686 роками.Sanjak of Segedin
Габсбурзьке правління У 1687 році близько 5 000 буньєвців осіло в Бачці (включаючи Суботицю). Після вирішальної битви проти османів під Сентою під проводом принца Євгена Савойського 11 вересня 1697 року Суботиця стала частиною військової прикордонної зони Тайс — Міреш, створеної монархією Габсбургів. Тим часом спалахнуло повстання Франциска II Ракоці, яке також відоме як Куруцька війна.
У районі Суботиці ракоці вступили в бій проти Національного ополчення Рака. Rác (рак) це назва південнослов'янських народів (переважно сербів і буньєвців), і в Угорському королівстві їх часто називали rácok (ракошами). Пізніше racok (раком) стали називати, перш за все, сербів православного віросповідання.
Сербські військові сім'ї користувалися певними привілеями завдяки службі на користь Габсбурзької монархії. Однак поступово Суботіца перетворилася з простого гарнізонного міста на ринкове містечко з власним цивільним статутом у 1743 році. Коли це сталося, багато сербів скаржилися на втрату своїх привілеїв. Більшість на знак протесту покинула місто, деякі з них заснували нове поселення неподалік від Суботиці XVIII століття в Александрово, а інші емігрували до Росії. У Новій Сербії, створеній для них новій російській провінції, ці серби заснували нове поселення і також назвали його Суботіца. У 1775 році в Суботиці була заснована єврейська громада.
Можливо, для того, щоб підкреслити новий цивільний спокій Суботиці, в цей час для неї почали використовувати благочестиве ім'я Свята Марія. Кілька десятиліть потому, у 1779 році, австрійська імператриця Марія Терезія ще більше підвищила статус міста, проголосивши його Вільним королівським містом. Захоплені мешканці міста знову перейменували Суботицю в Марію-Терезіополіс.History of Subotica Retrieved 8 September 2022.
Цей статус вільного королівського міста дав великий поштовх для розвитку міста. Протягом 19 століття його населення подвоїлося, приваблюючи багатьох людей з усіх куточків Габсбурзької монархії. Це призвело до значних демографічних змін. У першій половині 19 століття буньєвці все ще були більшістю, але в Суботиці оселялося все більше угорців та євреїв. Цей процес не зупинив навіть початок революцій у Габсбурзькій монархії (1848–49).
Революції 1848/1849 років
Під час революції 1848-49 рр. проголошені кордони автономної Сербської Воєводини включали Суботицю, але сербські війська не змогли встановити контроль над регіоном. 5 березня 1849 року в місцевості під назвою Капоня (між Таванкутом і Баймком) відбулася битва між сербськими та угорськими військами, перемогу в якій здобули угорці.
Перша газета в місті також вийшла під час революції 1848/49 рр. — вона називалася Honunk állapota («Держава нашої батьківщини») і видавалася угорською мовою в місцевій друкарні Кароля Біттермана. На відміну від більшості сербів і хорватів, які протистояли угорцям, частина місцевих буньєвців підтримала угорську революцію.
У 1849 році, після поразки угорської революції 1848 року від російських та габсбурзьких військ, місто було відокремлено від Угорського королівства разом із більшою частиною регіону Бачка та стало частиною окремої габсбурзької провінції під назвою Воєводство Сербії та Темешварський банат. Адміністративним центром цієї нової провінції стала Тімішоара. Провінція проіснувала до 1860 року. Під час існування воєводства, у 1853 році, в Суботиці з'явився вражаючий театр.Vladan Gavrilović, The Serbian Vojvodina and Montenegro 1848—1849, University of Novi Sad, Faculty of Philosophy, 2021.
Угорська адміністрація Після встановлення подвійної монархії в 1867 році настав період, який часто називають «золотим віком» розвитку міста Суботіца. Після 1867 року було відкрито безліч шкіл, а 1869 року залізниця зв'язала місто з рештою світу. У 1896 році була побудована електростанція, що сприяло подальшому розвитку міста і всього регіону. Суботіца прикрасилася чудовою середньоєвропейською архітектурою епохи fin de siècle. У 1902 році була побудована єврейська синагога в стилі модерн.
У 1849—1860 роках він входив до складу Воєводства Сербії та Темешварського Банату.
Югославія та Сербія
До кінця Першої світової війни Суботіца входила до складу Австро-Угорщини. У 1918 році місто увійшло до складу Королівства сербів, хорватів і словенців. У результаті Суботиця стала прикордонним містом Югославії й на деякий час не зазнала такого ж динамічного процвітання, яким вона мала до Першої світової війни. Однак у цей час Суботиця була третім за величиною містом Югославії за кількістю населення слідом за Белградом і Загребом.