Флавій Арбоґаст (; ? — вересень 394) — римський полководець франкського походження в кінці IV століття, займав пост командувача всіма військами () в західній частині Римської імперії в 388—394 роках при імператорі Валентиніані II.
За імператора Валентиніана II Імператор Граціан призначив франка Арбоґаста в помічники своєму полководцю Бавтону, що також був із франків. Як зауважує Зосіма, обидва воєначальники з варварів мали великий авторитет серед солдатів через їх непідкупність, хоробрість і байдужість до багатств.Зосима, кн. 4 Ім'я Арбоґаста вперше з'являється в історії при описі битв з готами близько 380 року у Фракії.
Коли узурпатор Магн Максим вбив правлячого імператора Граціана в 383 році і вигнав імператора-співправителя Валентиніана II в 387, Арбоґаст зберіг вірність скинутому імператору і піднісся в 388 після розгрому Максима військами Феодосія Великого, імператора східної частини Римської імперії. Валентиніан II був відновлений на троні, а Арбоґаст очолив його війська, одразу після смерті Бавтона. Зосіма стверджує, що Арбоґаст не був призначений, а захопив пост командувача військами користуючись симпатіями солдатів.
Сократ Схоластик схарактеризував Арбоґаста як людину «з лютим та жорстоким норовом».Сократ Схол., 5.25 Подорослішавший Валентиніан теж не відрізнявся стриманістю і вступав в конфлікти з всемогутнім воєначальником. За словами Філосторгія, «розмовляючи одного разу в палаці з Арбоґастом і розгніваний його словами, він хотів було оголити меч проти воєначальника, але був утриманий, бо охоронець, у якого він спробував вихопити меч, утримав його.»Филосторгий, кн. 11 Зосіма передає іншу історію. За його словами Валентиніан, роздратований незалежною поведінкою полководця, передав Арбоґасту указ про його зміщення з посади командувача військами. Останній прочитав і розірвав указ зі словами: «Не ти мені давав командування, не тобі позбавляти його». Після чого, на думку деяких письменників, Валентиніан і спробував вихопити меч.
Про безсилля імператора і фактичне правління Арбоґаста повідомляє Олександр Сульпиций, чия праця відомий тільки в цитатах Григорія Турського:
При імператорі Євгенії Ненависть між імператором і його полководцем стала проявлятися відкрито. Валентиніан посилав часті листи своєму покровителю Феодосію Великому зі скаргами на Арбоґаста і проханням про допомогу. Арбоґаст також вагався, як йому вчинити, поки нарешті не зважився на усунення імператора. У травні 392 року під В'єнном імператора Валентиніана знайшли повішеним. Філосторгій передає цю історію так:
За словами Зосіма, Арбоґаст в присутності солдатів особисто завдав смертельної рани імператору.
Наступником Валентиніана в серпні 392 року був проголошений державний секретар, християнин Євгеній, особистий друг Арбоґаста. Займаючи при новому імператорі, якого Феодосій Великий негайно визнав узурпатором, той самий пост, Арбоґаст в союзі з сенатською аристократією сприяв язичницькій реставрації в Західній імперії. Так Паулин у Житії Св. Амвросія повідомляє, ніби Арбоґаст, вирушаючи на війну з Феодосієм, обіцяв перетворити одну з церков столиці (Медіолані) на конюшню, а ченців відправити у солдати.
Падіння Арбоґаста Імператор Феодосій призначив в співправителі замість убитого Валентиніана свого сина Гонорія, і в 394 році рушив військами, щоб змістити Євгенія. 6 вересня 394 року на річці Фригід (територія сучасної Словенії) відбулася генеральна битва.
На початку бою Арбоґасту вдалося розгромити великий загін Феодосія, що складався з готів-федератів, але деякі з його воєначальників вирішили перейти до Феодосія.Див. Битва на річці Фригід (394) Імператор Євген був захоплений і страчений, Арбоґасту вдалося втекти в гори. За повідомленням Сократа Схоластика 8 вересня 394 року Арбоґаст покінчив життя самогубством:
Клавдіан додає подробиць про загибель полководця. За його словами Арбоґаст власноруч простромив бік двома мечами.Клавдіан, Panegyricus de Tertio Consulatu Honorii Augusti
Примітки
Посилання