Дйордь Кулін (, 28 січня 1905, м. Салонта, Румунія — 22 квітня 1989, Будапешт, Угорщина) — угорський астроном та письменник-фантаст, відомий відкриттями двадцяти одного астероїда та довгоперіодичної , активний популяризатор астрономії, якого вважають «батьком угорської аматорської астрономії».
Засновник Угорського астрономічного товариства, а після його ліквідації — , ініціатор створення в Будапешті та журналу . Перший президент Угорського астрономічного товариства (1946—1949); виконавчий голова Кола друзів астрономії (1964—1968), потім президент (1968—1976) і довічний почесний голова (1976—1989), директор «Уранії» (1947—1949, 1954—1975), перший голова Астронавтичної комісії (1956—1959), попередниці Угорського астронавтичного товариства.
Вперше зайнявся астрономією у віці понад 30 років і захопився її популяризацією, стверджуючи, що кожен, «виходячи зі школи, має побачити в телескоп стільки небесних об'єктів, скільки бачив Галілей». Своїми ідеалами вважав Галілея та французького популяризатора астрономії Каміля Фламмаріона. Окрім інтелектуальної праці, Кулін власноруч відшліфував тисячі телескопічних дзеркал, а також навчав інших мистецтва шліфування й намагався здобувати дешеві оптичні компоненти, щоб якомога більше людей могли власноруч виготовити телескоп.
Біографія
Юність та навчання Народився у Великому Сент-Міклоші в Австро-Угорській імперії (нині — місто Салонта в Румунії). Був четвертою дитиною в родині Вільмоша Куліна та Юліанни Тот. Батько був освіченою людиною, мав велику бібліотеку. Родина походила зі збіднілого шляхетського роду. Вільмош Кулін спочатку був чоботарським підмайстром у місті Надьварад (нині — Орадя), але за соціалістичну діяльність його звідти вислали. Він оселився в Салонті, де заснував взуттєву майстерню.
Перше сильне враження від нічного неба Дьордь Кулін отримав у п'ятирічному віці: навесні 1910 року біля Землі пройшла комета Галлея, яку було видно і над Салонтою. Проте замість пробудження інтересу до астрономії, тодішні тривожні пророцтва про кінець світу налякали хлопчика. У ясні вечори він боявся виходити під відкрите небо і навіть заспокоював матір словами, що коли виросте, то «постріляє злі зірки».
Наприкінці квітня 1919 року румунська армія зайняла Салонту, а 4 червня 1920 року місто разом із Трансильванією увійшло до складу Румунського королівства.
Середню освіту Кулін здобув у головній гімназії рідного міста, де у 1922 році склав іспит на атестат зрілості. Він завжди любив футбол і ще в гімназійні роки грав за місцевий клуб «Надьсалонтаї спорт клуб» () на позиціях лівого крайнього та лівого інсайда.
Восени 1922 року виїхав до Будапешта, щоб навчатися на економіста. Румунська влада безперешкодно пропускала студентів через кордон. За його словами, родина втратила майже все, тож він приїхав без грошей і забезпечував себе, займаючись репетиторством. Однак удома була потреба в його допомозі, тому після чотирьох семестрів він залишив університет і два роки працював бухгалтером на батьковій фабриці. Згодом отримав повістку до румунської армії, де прослужив рік. Разом із салонтайською футбольною командою він виграв армійський чемпіонат з футболу, завдяки чому отримав змогу проходити службу у підрозділі, що дислокувався в рідному місті.
1927 року Кулін знову вирушив до Будапешта і вступив на математико-фізичний факультет Пазмані-Петеровського університету (нині — Будапештський університет імені Лоранда Етвеша). Під час навчання, у 1930 році, у журналі «Світ студентів» () вийшла його перша друкована стаття. Учительський диплом він здобув у 1932 році, але через Велику економічну депресію не зміг знайти роботу. Тоді приєднався до Християнської студентської спілки, де став генеральним секретарем і мав від цього скромний дохід.
У 1933 році одружився з учителькою Магдолною Блахо. У подружжя народилося четверо дітей: Магдолна (1934), Еніке (1936; мати блогерки Єви Герле), Дьйордь (1944) та Естер (1949).
Астрономічні спостереження та відкриття Астероїди, відкриті: 21 1436 Салонта 11 грудня 1936 1441 Бояї 26 листопада 1937 1442 Корвіна 29 грудня 1937 1444 Паннонія 6 січня 1938 1445 Конколя 6 січня 1938 1452 Гуннія 26 лютого 1938 1489 Аттіла 12 квітня 1939 1513 Матра 10 березня 1940 8 вересня 1940 1546 Іжак 28 вересня 1941 1710 Ґотар 20 жовтня 1941 2043 Ортутай 12 листопада 1936 2058 Рока 22 січня 1938 2242 Балатон 13 жовтня 1936 2712 Кітон 29 грудня 1937 2738 Віракоча 12 березня 1940 3019 Кулін 7 січня 1940 3380 Авадзі 15 березня 1940 3427 Сентмартоні 6 січня 1938 7317 Кабот 12 березня 1940 6 січня 19401935 року Кулін прийшов працювати до Свобгегської обсерваторії. Спочатку був безоплатним стажером, згодом — асистентом із невеликою зарплатою (тоді в інституті працювало лише 4–5 осіб, фінансове становище було вкрай складним). Спершу виконував адміністративну й бухгалтерську роботу, а також займався службою точного часу (інститут на основі вимірювань часу за допомогою меридіанного круга передавав офіційний точний час).
Лише наприкінці року йому доручили спостереження змінних зір. У віці понад тридцяти років він уперше отримав змогу працювати з великим телескопом — дзеркальним рефлектором діаметром 60 см. Його завданням було порівнювати розраховані, наведені в астрономічних щорічниках положення астероїдів із власними спостереженнями та повідомляти різниці Берлінському інституту. Тоді він зробив свої перші фотографічні спостереження, здебільшого маловідомих астероїдів, і почав займатися розрахунками їхніх орбіт. Усі ясні ночі він проводив у куполі обсерваторії.
У червні 1936 року в журналі «Búvár» вийшла його перша науково-популярна стаття. Того ж року він разом з Ріхардом Абагазі здійснив своє перше відкриття астероїда — 1936 QG, який вони спостерігали протягом місяця. Пізніше його повторно відкрили інші астрономи й дали сучасну назву — 2882 Тедеско.
Свій перший астероїд, відкритий самостійно, він знайшов 13 жовтня 1936 року. Спочатку йому присвоїли позначення 1936 TG, а у 1979 році астероїд отримав назву 2242 Балатон. 11 грудня того ж року він відкрив перший астероїд, що отримав офіційний номер і назву, яку запропонував сам Кулін — 1436 Салонта, на честь його рідного міста.
1939 року він захистив дисертацію доктора філософії з астрономії на тему «Критичне порівняння методів Гаусса та Вяйсяля. Нові методи визначення відстані планети від Землі», яка частково стосувалася обчислення орбіт.
У ніч з 6 на 7 січня 1940 року за допомогою 60-сантиметрового телескопа він сфотографував нове небесне тіло, яке спершу зареєстрували як астероїд 1940 AB. Але вже в ніч з 12 на 13 січня воно виявляло ознаки кометної активності, і з 23 лютого у публікаціях фігурувало як комета Куліна (1940a). Тодішня преса широко писала про «комету Куліна». Лише у 1980-х роках цей об'єкт перекласифікували назад як астероїд під номером .
Паралельно з регулярними фотографічними спостереженнями астероїдів і комет він отримав велику кількість знімків яскравих кульових скупчень. 1940 року в кулястому скупченні Мессьє 56 він відкрив три нові змінні зорі.
У ніч з 12 на 13 лютого 1942 року, під час спостереження астероїдів, він відкрив свою першу справжню комету (тоді вважали, що другу). Ту ж комету майже одночасно з Куліним відкрили американський та італійський астрономи, тому її назвали . Її спостерігали до 17 квітня. Комета рухається надзвичайно витягнутою орбітою і знову наблизиться до Землі лише через 170 000 роківAki közel hozta az eget, Szerk.: Keszthelyiné Sragner Márta: Az égbolt mindenkié, Budapest: Magyar Csillagászati Egyesület, 2005, 35. o. . Ellenben ugyanezen kötet 124. oldalán egy korai interjúban Kulin György azt nyilatkozza, hogy 32 éves periódusú az üstökös.. Того ж року Куліна підвищили до посади доцента інституту.
Останнє відкриття астероїда він зробив 9 березня 1943 року — це був астероїд 1943 EA1, пізніше названий . Згодом через війну обладнання Свобгегської обсерваторії демонтували. Хоча інструменти вдалося зберегти, і після 1945 року робота частково відновилася, через складні післявоєнні роки та погіршення зору Кулін уже не міг продовжувати систематичні дослідження. Із його уходом у 1947 році в обсерваторії припинилися й дослідження малих планет, які були досить успішними попередні півтора десятиліттяBalázs Lajos: 100 éves az MTA Csillagászati Kutató Intézete, 1999.
За роки роботи в Свобгегській обсерваторії пошук астероїдів став для Куліна справжньою пристрастю. Так у 1936—1943 роках він зробив 2229 фотографій для спостереження малих планет. Загалом він відкрив 84 астероїди та одну комету. Частина об'єктів згодом виявилася повторно відкритими іншими астрономами, або для їхнього підтвердження бракувало даних. У підсумку Міжнародний астрономічний союз визнав його першовідкривачем 21 астероїда. 13 з них він мав право назвати самостійно (і виконав розрахунки орбіт, що підтвердилися повторними спостереженнями). Серед них переважали назви, пов'язані з Угорщиною: Салонта, Бояї, Паннонія, Конколя, Гуннія, Матра, Іжак, Ортутай, Рока, Балатон тощо.
Підвідділ любителів астрономії (1943—1945) До роботи у Свобгезькій обсерваторії, Кулін ніколи не бачив зоряного неба навіть у телескоп середнього розміру. Вид Сатурна та інших небесних об'єктів його сильно вразив, і він замислився над тим, що з часів Галілея минуло вже кілька століть, але більшість людей навіть не уявляють, що знаходиться на небі над нами. Ці думки переконали його присвятити життя тому, щоб кожен міг побачити зоряне небо. Тоді ж у нього виникла ідея створити астрономічне товариство.
У грудні 1941 року вийшла двотомна праця Куліна () обсягом у 672 сторінки, за співпраці з , у видавництві , з нагоди столітнього ювілею цього товариства. Книга містила відомості, які могли знадобитися аматору-астрономові: крім описової астрономії, вона охоплювала методи спостережень, шліфування дзеркал і виготовлення телескопів. У книзі Кулін, у першу чергу, намагався показати, як можна самостійно збудувати телескоп, щоб якомога більше людей мали його у власних руках і могли відчути «радість Галілея».
10 листопада 1943 року в межах Астрономічного відділу Королівського угорського товариства природничих наук він домігся створення Підвідділу любителів астрономії. Звернення «Заклик до друзів астрономії» вийшло в січні 1944 року, його було надіслано разом із примірниками «Природничо-наукового вісника» ():
Перша організована лекція Підвідділу любителів астрономії відбулася 9 лютого 1944 року в Будапешті за участі близько 200 осіб. До вересня кількість членів зросла вже до 800.
26 лютого 1944 року Кулін започаткував астрономічний журнал (), відповідальним редактором якого став сам. Вихід планувався шість разів на рік (у 1944 році — чотири рази), однак через війну вийшло лише три номери, останній у жовтні.
Продовжуючи ініціативу колишнього директора Свобгезької обсерваторії Антала Таша щодо створення планетарію в Будапешті, Кулін у червні 1944 року протягом двох тижнів вів у Єні в Німеччині переговори про придбання проєкційного апарата для планетарію фірми Zeiss. Замовлений апарат у 15 ящиках прибув до Угорщини, але в умовах війни зник, а після її завершення Підвідділ астрономії вже не відновив роботи.
Перший етап історії Угорського астрономічного товариства (1946—1949) Кулін заснував Угорське астрономічне товариство (), установчі збори якого відбулися 11 листопада 1946 року в урочистій залі будапештського Гітельбанку () за участі 403 осіб.обрали Дьордя Куліна обрали виконавчим головою, а адвоката Андраша Деака — президентом товариства. Андраш Деак, директор підприємств «Ganz», завдяки своїм зв'язкам із кількома компаніями та банками забезпечив установчий капітал. Незабаром осередки MCSE почали створюватися по всій країні.