Анаколу́ф ( — «непослідовний», «неузгоджений») — синтаксична конструкція, у якій порушено очікувану граматичну або синтаксичну послідовність висловлювання. Анаколуф може виникати внаслідок зміни конструкції речення під час мовлення або використовуватися навмисно як стилістична фігура.
У спонтанному мовленні анаколуф може бути наслідком переривання або зміни задуму висловлювання. У художньому мовленні його можуть використовувати для відтворення особливостей усного мовлення, характеристики персонажа, створення експресивного або комічного ефекту.
Походження терміна
Термін походить від давньогрецького , буквально — «непослідовний», «той, що не має продовження». У давній риториці анаколуф розглядали як порушення очікуваної синтаксичної конструкції.
Анаколуф як мовне явище
Анаколуф виникає тоді, коли розпочата синтаксична конструкція змінюється або переривається, а її продовження не відповідає початковій структурі. Таке явище часто трапляється в усному мовленні, особливо під час спонтанного формулювання думки.
Анаколуф не обов'язково є помилкою. У нормативному мовленні ненавмисне порушення синтаксичної послідовності може бути наслідком незавершеності або перебудови висловлювання, тоді як у художньому тексті така конструкція може виконувати стилістичну функцію.
Анаколуф як стилістична фігура
Як стилістична фігура анаколуф використовується для надання мовленню експресивності, відтворення особливостей живої розмовної мови або характеристики персонажа.
Наприклад, у комедії Миколи Куліша «Мина Мазайло» анаколуф використано для створення комічного ефекту та характеристики персонажа:
У цьому прикладі синтаксична побудова висловлювання змінюється після його початку, що сприяє створенню розмовної та комічної інтонації.
Анаколуф може використовуватися і в поетичному мовленні для посилення експресії:
Ще одним прикладом є рядок Тараса Шевченка:
Опухла дитина — голоднеє мре…
Анаколуф може використовуватися не лише в ліриці, а й в авторському мовленні, прозі, драматургії та інших видах художнього тексту.
Пов'язані поняття
Амфіболія — неоднозначність висловлювання, пов'язана з можливістю його різного синтаксичного тлумачення. Солецизм — порушення мовної норми, зокрема синтаксичної, у висловлюванні. Еліпсис — пропуск елемента висловлювання, який можна відновити з контексту. Синтаксична неоднозначність — можливість різного синтаксичного тлумачення однієї мовної конструкції.
Анаколуф, амфіболія та солецизм можуть бути пов'язані з порушенням або особливостями синтаксичної побудови, однак позначають різні явища.
Див. також
Авторська глухота Амфіболія Солецизм Синтаксис Стилістичні фігури
Література
Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — Київ: ВЦ «Академія», 2007. Анаколуф // . — С. 20.
Посилання
Поетичний словник Квятковського