Феона Олексій Миколайович (* , Бєльці — † , Ленінград) — видатний діяч радянської оперети, актор і режисер, заслужений діяч мистецтв РРФСР (1941), народний артист Карельської АРСР (1943), організатор Ленінградського театру музичної комедії.
В 1937 і 1940 ставив оперети в Київському театрі музичної комедії (нині — театр оперети).
Життєпис Народився у Бєльцях в родині бесарабського поміщика, який згодом став Кишинівським мировим суддею. Олексій спочатку навчався в Одесі, а з часом переїхав до Петербурга вчитися в університеті. Через бажання стати актором кинув університет і перейшов у драматичну школу при Александринському театрі (клас акторської майстерності В. М. Давидова (І. М. Горєлова)), навчався співу у Й. В. Тартакова. Після закінчення цієї школи у 1905 році стає актором петербурзького драматичного театру В. Ф. Коміссаржевської, з 1911 — петербурзьких театрів оперети «Буф» і «Палас».
У 1913 році виступав у Києві в складі трупи антрепренера М. П. Лівського (Лівенсона), виконував головну роль в опереті «Маленький король» Імре Кальмана.
Як режисер почав роботу в 1917 в Петроградському театрі «Буф» постановником оперет «Циганська любов» Легара та «Сільва» Кальмана (перша постановка в Росії).
У 1919 в Ленінградському театрі опери та балету поставив оперу «Фауст» (партію Мефістофеля виконував Ф. І. Шаляпін).
У 1919–1927 — режисер Ленінградського Малого оперного театру, де здійснив постановку низки спектаклів, зокрема «Алеко» С. Рахманінова (спільно з Ф. Шаляпіним, який виконував також заголовну партію), «Луїза» Г. Шарпантьє, «Студент-жебрак» Карла Міллекера. Також продовжував акторську роботу в різних ленінградських театрах.
Організував у 1928 Ленінградський театр музичної комедії (1929–1931, 1934–1930, 1941–1942, режисер і художній керівник).
У 1937–1941, 1945–1948 — художній керівник Ленінградського обласного театру оперети.
У 1942–1944 — художній керівник театру музичної комедії Карельської АРСР.
У різні роки ставив спектаклі в Московському театрі оперети, в театрах музичної комедії Києва, Харкова, Одеси, Риги, а також в Ленінградському мюзик-холі.
В 1937 і 1940 ставив оперети в Київському театрі музичної комедії. «Пародійна Оффенбахова оперета „Синя борода“ в постановці відомого ленінградського режисера О. Феона стає значною мистецькою перемогою київського колективу. О. Феона слідом за С. Каргальським відкрив чарівну принадність опереткової класики».Станішевський Юрій Олександрович. Український радянський музичний театр (1917–1967): нариси історії. — К.: Наукова думка, 1970. — с. 191
Пішов з життя . Похований у Санкт-Петербурзі на «Літераторських містках» Волковського кладовища.Алексей Николаевич Феона (1879–1940). Некрополь. Литераторские мостки
Його син Олексій Олексійович Феона (1919–1977) був відомим артистом Московського театру оперетиЖизнь во фраке (А. А. Феона)"Дом Актёра", март 2004. № 3 (86)
Ролі Лярус («Єва» Ф. Легара) Король Чуланглінглонг («Король веселиться» Р. Нельсона) Ферфакс («Гейша» С. Джонса) Граф Данило («Весела вдова» Ф. Легара) Едвин і Боні («Сільва» І. Кальмана) Гаспар («Корневільські дзвони» Р. Планкета) Флорідор («Нітуш» Ф. Ерве).
Знявся у фільмах Володимира Гардіна «Кастусь Калиновський» і «Поет і цар» (обидва — 1927).Феона Алексей Николаевич // Енциклопедия km.ru
Постановки «Алеко» С. Рахманінова (спільно з Ф. Шаляпіним) «Луїза» Г. Шарпантьє «Студент-жебрак» Карла Міллекера «Циганська любов» Ф. Легара «Сільва» І. Кальмана (1917, перша постановка в Росії) «Синя борода» Ж. Оффенбаха (постановка в Київському театрі музичної комедії)
Примітки
Посилання Феона А. Н. // Музыкальная энциклопедия Театральные новости Петербурга