Ор-Капи́, також Ор-Капу́ () або Переко́п — колишнє місто (до 1920 року) на Перекопському перешийку, який створює сухопутний зв'язок між Кримським півостровом і материком на території України.
Назва Назва міста Ор-Капи означає «ворота на рові»: ( — рів, траншея; qapı — двері, ворота).
Під назвою Орабазар ( — «Базар на рову») місто згадане у вірменському джерелі під 1370 роком, коли його захопив емір Мамай.
Пізніша слов'янська назва «Перекоп» є калькою з кримськотатарських назв Ор-Капи та Ор (рів). Однією з перших у формі Preecop зустрічається на карті Герарда Меркатора у 1613 році.
Також ця назва є на карті нідерландського гравера Гесселя Ґерітца 1614 року, складеної на основі креслення російського царевича Федора Годунова 1600 року.
Історія
Завдяки своєму географічному положенню Перекоп завжди мав велике стратегічне значення. Крім цього він ще в давнину став багатим торговим містом через поклади солі, що знаходяться поблизу.
У нотатках Плінія Старшого I століття, докладно описується Перекоп і Перекопський перешийок під ім'ям Тафрос ( — рів), згадується фортеця з великим захисним валом. Пліній Старший писав про наміри греків перетворити Тафрос у велике портове місто.
За часів Кримського ханства Перекоп був головною фортецею, що захищала Кримський півострів з боку материка. Кримський хан Менглі I Ґерай збудував тут фортецю Фераг-Кермен (радісна фортеця).
Як вказував турецький мандрівник Евлія Челебі в 1660 році, Кримське ханство мало внутрішній кордон (побудований в 1-му столітті н. е. або ще раніше, тобто, приблизно за 1200 років до навали Золотої орди і захоплення нею степи і передгір'я Кримського півострова). Біля форту (криму) був вхід на півострів через Ор (міст через перекоп), не лише кримські, але й північно-причорноморські та приазовські степи теж належали хану, але там кочували ногайці: аділь, шайдак, орміт. Вони платили податки за випас худоби та доставляли до Криму масло, мед, рогату худобу, овець, ягнят та ясир (полонених)Евлія Челебі Книга подорожі… — С. 46—47..
Наявність мечеті Сагіба Ґерая (1-а половина XVI ст.), що засвідчує у подорожніх записах Евлія Челебі, вказує на значні будівельні роботи, проведені за правління цього хана. Стратегічне значення Ор-Капи на той час полягало в обороні Кримського півострова від нападів кочовиків, воно також слугувало збірним пунктом для військ Кримського ханату.
У XVII—XVIII століття Ор-Капу захищав Крим від українських козаків та російських військ. Від XVII століття — адміністративний центр особливого прикордонного намісництва (сергадд — головний кордон) під командуванням ор-бея (перекопського бея), на посаду якого призначали представників династії Ґераєв або кримських аристократів, зокрема ор-беєм був Тугай-бей. Фінансово-податковими справами опікувався каймакан. Перекоп відмежовував центральні володіння Кримського ханату (Кримський півострів) від периферійних степових територій, тому останні називали «Ор ташраси» («Заор'я»).
Населення міста, що за повідомленням Евлії Челебі мало близько 1500 будинків та 12 мечетей, мешкало у передмісті. Там же були розташовані митниця Кримського ханату, караван-сарай, базар. В околицях з озер видобували сіль, котру під назвою «кафська сіль» вивозили у Туреччину, а також в Україну, тому тут знаходилися ханські податкові комісари (еміни). 1689 року Перекоп витримав напад російського війська під командуванням князя В. Голіцина. Унаслідок реконструкцій кінця XVII — середини XVIII століття мурований прямокутний замок оточено 2-ма лініями валів із бастіонами, проте місто здобували російські війська під командуванням генерал-фельдмаршала Б.-К. Мініха (1736), генерал-фельдмаршала П. Лассі (1738), генерал-аншефа князя В. Долгорукова (1771).
Руїни перекопського рову і фортеці розташовані за 1 км південніше нинішнього села Перекоп.
Після окупації Криму Російською імперією Перекоп став центром однойменного повіту Таврійської губернії. Ще 1864 російська влада офіційно визнавала побутування кримськотатарської назви «Капу»/«Капи».
Фортеця (в якій стояв російський гарнізон) зберігала своє значення до початку XIX століття. У 1835 році вона скасована, після чого муровані будівлі XVI—XVIII століть поступово розібрали місцеві мешканці. Із спорудженням залізниці (1875), що обминула Перекоп, місто втратило економічне значення й продовжило виконувати лише адміністративні функції.
У січні-березні 1920 року 4 тис. 3-го армійського корпусу Збройних сил Півдня Росії генерала Я. А. Слащева успішно обороняли Крим від атак двох радянських армій загальною чисельністю в 40 тисяч бійців за допомогою винахідливої тактики свого командира, раз за разом віддаючи більшовикам Перекоп, громлячи їх уже в Криму, і потім виганяючи з нього назад до степу.
Наприкінці 1920 року, коли Червона армія штурмувала перекопські укріплення Російської армії Врангеля, місто Перекоп піддалося дуже сильним руйнуванням і було стерте з лиця землі. Згодом поруч виникло село Перекоп, назване на згадку про зруйноване місто.
Відомі люди У 1890 році місто відвідав відомий американський мандрівник Томас Стівенс, про що написав у книзі «Через Росію на мустангу» ()Stevens Thomas Through Russia on a mustang. — New York: Cassell publishing company, 1891. — 335 pp. .
Див. також Перекопсько-Чонгарська операція Перекопський перешийок Перекопський вал
Примітки
Джерела та література О. І. Галенко, Д. Я. Вортман Перекоп //
Дмитров Л. Д. Перекоп. Ров и вал. — Киев: Изд-во АН УССР, 1941. — 105 с. Кружко Л. П. Армянск: страницы истории / Л. П. Кружко. — Киев: Таксон, 1999. — 159 с. Евлія Челебі Книга подорожі: Північне Причорномор'я. — Одеса: Гермес, 1997. — 84 с. — ISBN 966-95178-0-X.
Посилання