Катерина Федорівна Бєлашо́ва (дошлюбне прізвище — Алексєєва; ; 2 грудня 1906, Санкт-Петербург — 9 травня 1971, Москва) — російський радянський скульптор і педагог; член Спілки художників СРСР з 1933 року (її секретар у 1957—1968 роках та перший секретар у 1968—1971 роках); член-кореспондент Академії мистецтв СРСР з 1964 року. Дружина скульптора Михайла Бєлашова, мати скульптора Олександра Бєлашова.

Біографія Народилася року в місті Санкт-Петербурзі (нині Російська Федерація). Протягом 1916—1924 років мешкала і навчалася в школі в селі Торошковичах (нині Ленінградська область). У 1923—1924 роках навчалася в Ленінградському художньо-промисловому технікумі у Всеволода Лішева; у 1926—1930 роках продовжила навчання у Вищому художньо-технічному інституті у Роберта Баха, Олександра Матвєєва, Василя Симонова. Дипломна робота — проєкт пам'ятника Михайлу Фрунзе. У 1930—1932 займалася в аспірантурі Інституту пролетарського зображувального мистецтва у Олександра МатвєєваГлавное о Екатерине Белашовой. / Объединение московских скульпторов. .

З 1933 року — у Москві. Протягом 1933—1937 років викладала у Студії підвищення кваліфікації скульпторів імені Миколи Андрєєва. Під час німецько-радянської війни у 1941—1942 роках мешкала у Свердловську, де працювала у військовому госпіталі. У квітні 1942 року повернулася до Москви, де протягом 1942—1952 років викладала на кафедрі скульптури у Московському інституті прикладного та декоративного мистецтва (доцент з 1947 року; професор з 1952 року) та протягом 1952—1965 років — у Московському художньо-промисловому училищі. Серед учнів: Ольга Мінькова, Ірина Сакович, Юлія Укадер, Луїза Штеренштейн, Іван Якунін.

Член ВКП(б) з 1945 року. У 1947—1949 роках — депутат Московської міської ради депутатів трудящих. У 1948 році в Парижі була делегатом Антифашистського комітету радянських жінок. 1960 року з групою художників відвідала Італію, Угорську Народну Республіку. 26 червня 1964 року в Москві виступала з промовою на відкритті ювілейної художньої виставки, присвяченої 150-річчю з дня народження Тараса Шевченка. У 1971 році була делегатом XXIV з'їзду КПРС.

Протягом 1965—1971 років мешкала в Москві в будинку на Петровсько-Разумовській алеї, № 8. Померла у Москві 9 травня 1971 року. Похована у Москві на Новодівичому цвинтарі (ділянка № 7).

Творчість Працювала переважно у галузі станкової скульптури, а також монументальної та монументально-декоративної скульптури. Серед робіт: Станкова скульптура

«Чоловічий портрет» (1934, гіпс, Державний Російський музей); «Володимир Ленін юнак» (1938, теракота, Ульяновський обласний художній музей); «Зіна» (1939, бронза); «Микола Добролюбов» (1942, гіпс; 1965, бронза); «Нескорена» (1943, гіпс, Новосибірський державний художній музей; 1957, бронза, Третьяковська галерея); «Старий» (1944, гіпс; 1960, бронза, Третьяковська галерея); «Партизан» (1944, гіпс; 1965, бронза); «Ранок» (1945, гіпс, Латвійський національний художній музей); «Антон Чехов» (1947, гіпс); «Дівчинка, яка лежить» (1947, гіпс; 1958, бронза, Національний музей «Київська картинна галерея»); «Зоя» (1948, гіпс; 1965, мармур); «Дівчинка, що надягає вінок» (1949, гіпс, фігура для фонтану); «Школярки» (1950, гіпс); «Донька» (1954, гіпс, Сімферопольський художній музей); «Мріяння» (1955, гіпс; 1958, мармур, Третьяковська галерея); «Боєць» (1957, бронза); «Олександр Пушкін» (1957, бронза, Державний музей О. С. Пушкіна; 1962, бронза); «Надія Крупська» (1959, бронза, Самарський обласний художній музей; 1966, мармур); триптих «Цього забувати не можна» (1960, мармур, Донецький обласний художній музей); «Ліда» (1961, мармур, Третьяковська галерея); «Олександр Пушкін 1837 рік» (1964, гіпс, Звенигородський історико-архітектурний і художній музей; 1966, бронза); «Моя дорога» (1964, гіпс; 1966, бронза, Третьяковська галерея); «Пробудження» (1967, мармур, Пермська державна художня галерея) «Шопен» (1968, бронза, Музей Шопена у Варшаві; 1969, мармур). </div> Монументальні роботи: пам'ятники Віктору Хользунову у Волгограді (1940, бронза, у співавторстві з Михайлом Бєлашовим, архітектор Василь Шалашов ); Сергію Спасокукоцькому у Москві на Ленінському проспекті, № 8—10 у саду перед будівлею Міської лікарні № 1 імені Миколи Пирогова (1947, бронза, граніт, спільно з Всеволодом Лішевим); Олександру Пушкіну в Пушкінських Горах Псковської області (1959, бронза, граніт); Костянтину Треньову у Сімферополі (1960, бронза, кримський діорит ); Композиція «Скорботна мати» в місті Ачинську Красноярського краю (1965); Олександру Пушкіну в Москві на Бауманській вулиці біля будівлі школи № 353 (31 жовтня 1967, бронзове погруддя встановлене на високому чотиригранному гранітному п'єдесталі, архітектор Ю. О. Соколова); Надії Крупській у Москві на Сретенському бульварі (встановлений 1 червня 1976 року, співавтор Олександр Бєлашов, архітектор Всеволод Воскресенський). Також авторка пам'ятників Олександру Пушкіну на Кіпрі, в Аддис-Абебі (Ефіопія); Фредеріку Шопену в місті Желязовій Волі (Польща). <small>Пам'ятник Віктору Хользунову.<small>Пам'ятник Олександру Пушкіну.<small>Пам'ятник Костянтину Треньову.<small>Пам'ятник Надії Крупській. надгробки на могилах художника Костянтина Юона на ділянці № 4 Новодівочого цвинтаря Москви (1959, камінь, архітектор Лев Холмянський); скульпторки Ганни Голубкіної у Зарайську (1961, бронза, камінь); оперної співачки Зої Лодій на Новодівичому цвинтарі Москви (1961, мармур, архітектор Лев Холмянський); актора та режисера Олексія Попова на ділянці № 8 Новодівочого цвинтаря Москви (1965, камінь, архітектор Всеволод Воскресенський); акторки Олександри Яблочкіної на ділянці № 3 Новодівочого цвинтаря Москви (1966, мармур, архітектор Всеволод Воскресенський); художника Сергія Герасимова на ділянці № 6 Новодівочого цвинтаря Москви (1967, бронза, граніт, архітектор Всеволод Воскресенський). проєкти пам'ятника Василю Чапаєву (1930, гіпс, спільно з Михайлом Бєлашовим); композиції для входу на територію Палацу Рад у Москві (початок 1930-х, гіпс, спільно з Михайлом Бєлашовим); пам'ятника Герою Радянського Союзу льотчику Анатолію Сєрову (1941, гіпс); фрагмент «Скорбота» до композиції «Пам'яті жертв фашизму» (1945—1948, гіпс); пам'ятника Олександру Пушкіну на місці дуелі на Чорній річці (1962, гіпс, архітектор Всеволод Воскресенський). Очолювала групу ленінградських скульпторів, які брали участь у Міжнародному конкурсі на проєкт пам'ятника Тарасу Шевченку в Харкові (1930).

Автока меморіальних дощок Олександрі Яблочкіній, Надії Крупській, Ганні Голубкіній у Москві (1957, мармур, граніт), Костянтину Юону в Москві (1961, бронза).

Брала участь у виставках з 1930 року, зокрема:

«XV років РСЧА» (1933)4 молодих художників-початківців Москви (1934); московських скульпторів (1937); «Молоді художники РРФСР» (1941); «Велика Вітчизняна війна» (1943); Всесоюзних художніх виставках (1945—1947, 1949, 1950, 1954, 1955, 1957, 1958, 1961, 1965); «50 років першої російської революції» (1956); «Москва соціалістична у творах московських художників» (1957); «Радянська Росія» (1960). </div> Персональні виставки її робіт відбулися у Москві у 1945, 1956 і 1966 роках.

Відзнаки Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (6 червня 1945); Срібна медаль Академії мистецтв СРСР (1958; за скульптуру «Мріяння»); Орден Трудового Червоного Прапора (7 березня 1960); Заслужений художник РРФСР (23 вересня 1961); Народний художник СРСР (12 квітня 1963); Орден Леніна (1966); Державна премія СРСР (1967; за серію скульптур «Мріяння», «Надія Костянтинівна Крупська», «Олександр Сергійович Пушкін»).

Вшанування В Москві, на будинку на Петровсько-Разумовській алеї, № 8, в якому мешкала скульпторка, встановлена меморіальна дошка.

Примітки

Література

Бєлашова Катерина Федорівна // ;