Креод (від — «необхідно, належить» та — «шлях, дорога»; англ. chreode, creode) — стабільний, каналізований (структурно-стійкий) шлях індивідуального розвитку (онтогенезу) живої системи.
Термін запровадив британський біолог і генетик Конрад Воддінгтон у 1940 році Waddington C. H. Organisers & genes. — Cambridge: Cambridge University Press, 1940. Waddington C. H. Canalization of development and the inheritance of acquired characters // Nature. — 1942. — Vol. 150. — P. 563–565.. Концепція креоду описує здатність біологічних систем зберігати типовий перебіг або результат онтогенезу попри істотні природні чи штучні збурення (наприклад, різкі коливання умов зовнішнього середовища, експериментальні втручання тощо). Завдяки високій структурній стійкості система прагне повернутися до нормальної траєкторії навіть після значних відхилень.
Згідно з епігенетичною теорією еволюціїОсновні положення епігенетичної теорії еволюції сформулював у 1987 році М. О. Шишкін на основі ідей І. І. Шмальгаузена і К. Г. Воддінгтона (Див.:Шишкин М. А., 1987.), від предків до нащадків передається не лише генетична інформація, а й загальна організація епігенетичної системи, яка й формує організм в процесі індивідуального розвитку. При цьому добір сприяє стабілізації послідовних онтогенезів, що мінімізує відхилення від норми (морфози) і формує стійку траєкторію розвитку.
Див. також Синтетична теорія еволюції Епігенетична теорія еволюції Мінливість біологічна Модифікаційна мінливість
Джерела Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров; Редкол.: А. А. Бабаев, Г. Г. Винберг, Г. А. Заварзин и др. — М.: Сов. Энциклопедия, 1986. Шишкин М. А. Индивидуальное развитие и эволюционная теория // Эволюция и биоценотические кризисы. — М.: Наука, 1987. — С. 76-124.
Ресурси Інтернету Епігенетична теорія еволюції — добірка статей
Виноски