Eumécops — рід жуків родини Довгоносики (Curculionidae).
Зовнішній вигляд Жуки цього роду мають середні розміри: 7.5-13 мм у довжину. Основні ознакиТер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 37-40: головотрубки складає майже половину довжини передньоспинки, має опуклий лоб і серединний кіль, що розширений у своїй середній частині передньоспинка майже квадратна, із перетяжкою біля переднього краю; задній край її прямий або витягнутий біля середини передньогруди посередині із борозенкою, яка з блоків обмежена кілями або бугорцями надкрила в основі трохи ширші за передньоспинку або однієї з нею ширини, з прямою основою, помітними плечима; позаду них вона майже паралельно бічна; непарні проміжки між крапковими рядами в основній половині мають бугорцы із пучками волосків, що стирчать Тотальний малюнок представника цього роду див., а фото — на.
Спосіб життя Не вивчений. Ймовірно, він типовий для Cleonini. Жуків знаходили в піщаному степу, на солончаках, на солодці (родина Бобові).
Географічне поширення Ареали усіх відомих видів цього роду тяжіють до східної частини півдня Палеарктики (див. нижче)Meregalli M. & Fremuth J. : Cleonini, p. 444. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill, 2013. 700 pp. . Західна межа ареалу довгоносика Eumecops kittaryi проходить територією України// Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43..
Класифікація Рід описаний київським ентомологом та ботаніком Й.Х.Гохгутом, який працював садівником у київському Ботанічному саді (нині Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна). У цьому роді описано чотири види : Eumecops fascicutifer Reitter, 1895 — Східний Сибір, Далекий Схід, Монголія Eumecops kittaryi Hochhuth, 1851 — Південь України, Краснодарський край Росії, Киргизстан, Казахстан Eumecops spicatus Chevrolat, 1873 — «Сибір» Eumecops tuberculatus Gebler, 1830 — Казахстан, Західний Сибір
Примітки