Lixoglýptus — рід жуків родини Довгоносики (Curculionidae).
Зовнішній вигляд Жуки цього роду мають середні розміри, довжина їх тіла сягає 9—16 мм. Основні ознакиТер-Минасян M. E. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР: Цветожилы и стеблееды (триба Lixini). —Л.: Наука, Ленингр. отд., 1967, c. 118: головотрубка паралельно бічна, не має серединного кіля і у довжину приблизно така сама, як передньоспинка. передньоспинка нерівномірно вкрита крупними та дрібними крапками і не має перетяжки перед своєю вершиною; вершини надкриллів закруглені разом, не видовжені за черевцем і коли дивитись знизу, не виступають з-під черевця у вигляді китичок; бічний край передньоспинки й надкриллів із густою білою смугою, яка займає 1-2 проміжки між поздовжніми крапковими рядами, причому крайні проміжки надкриллі лишаються свого; основи передньоспинки та надкриллів вкриті зернами; лапки широкі, кігтики зрослися при основі.
Спосіб життя Хоча зовні види Lixochellus дуже схожі на жуків з роду Lixus, їх життєвий цикл підтверджує спорідненість з рештою Cleonini. Зокрема, їх личинка розвивається у корінні дроку, рокитника та віничника (родина Бобові).
Географічне поширення Ареал роду охоплює західну частину півдня Палеарктики (див. нижче)Meregalli M. & Fremuth J.: Cleonini, p. 446. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700 pp. .
Класифікація У цьому роді описано два види: Lixoglyptus mogadons (Heyden, 1887) — Марокко Lixoglyptus spartii (Olivier, 1807) — Марокко, Португалія, Іспанія, Франція, Італія, південь Європейської частини Росії
Примітки