Людвіг фон Мізес (; 29 вересня 1881, Львів, Австро-Угорщина - 10 жовтня 1973, Нью-Йорк, США) — економіст Австрійської школи єврейського походження, захисник ідей класичного лібералізму. Мізес багато писав і читав лекції про соціальний внесок класичного лібералізму та центральну роль споживачів у ринковій економіці."Ludwig von Mises". Encyclopædia Britannica. June 7, 2023. Retrieved June 29, 2023. Він найбільш відомий розробкою праксеології та дослідженнями, що порівнювали комунізм і капіталізм, був захисником класичного лібералізмуHayek, Friedrich A. "Introduction". In Socialism: An Economic and Sociological Analysis, by Ludwig von Mises. London: Jonathan Cape, 1936. перед обличчям зростаючого неолібералізму та авторитаризму в більшій частині Європи протягом 20-го століття.
З середини 20-го століття як лібертаріанський, так і класично-ліберальний рухи, а також галузь економіки в цілому зазнали сильного впливу праць Мізеса.Cowen, Tyler. "Review of Human Action". Journal of Economic Literature 38, no. 4 (2000): 1127–1132. Економіст Тайлер Коуен називає його праці «найважливішими працями 20-го століття» та «однією з найважливіших статей з економіки всіх часів».Cowen, Tyler (October 16, 2022). "Overrated or underrated?". Marginal Revolution. Цілі наукові школи ведуть своє походження від ранніх робіт Мізеса, включаючи розвиток анархо-капіталістичної філософії Мюррея РотбардаRothbard, Murray N. Man, Economy, and State with Power and Market. Ludwig von Mises Institute, 2004. See Rothbard's preface crediting Mises's foundational role. та сучасну австрійську програму з економіки під керівництвом таких вчених, як Пітер Бьотке в Університеті Джорджа Мейсона.Boettke, Peter J. "Austrian School of Economics." In The Elgar Companion to Austrian Economics, edited by Peter Boettke, Edward Elgar, 1994. Also see: Boettke, "Ludwig von Mises and the Austrian School of Economics," Journal of Economic Perspectives, 1998.
Найвпливовіша робота Мізеса «Людська діяльність: трактат з економіки» (1949) пояснює його комплексну теорію праксеології — дедуктивного, апріорного методу для розуміння прийняття рішень людиною та економічної поведінки.Mises, Ludwig von. Human Action: A Treatise on Economics. 3rd rev. ed. Chicago: Henry Regnery Company, 1966. Відкидаючи емпіричне та математичне моделювання, Мізес захищав класичний лібералізм та ринкову координацію як продукти раціональних індивідуальних дій. Окрім опублікованих робіт, Мізес сформував ціле покоління економістів завдяки своєму приватному семінару у ВідніBeller, Steven (1989). Vienna and the Jews, 1867–1938: A Cultural History. Cambridge University Press., а пізніше як професор Нью-Йоркського університету. Його ідеї глибоко вплинули на таких студентів, як Фрідріх Гаєк, Мюррей Ротбард та Ізраїль Кірцнер, які допомогли розвинути післявоєнні лібертаріанські інституції у Сполучених Штатах, включаючи Фонд економічної освіти та Інститут Людвіга фон Мізеса.
Протягом свого життя Мізес отримав багато нагород — почесні докторські ступені Гроув-Сіті-Коледжу (1957), Нью-Йоркського університету (1963) та Фрайбурзького університету (1964) у Німеччині. Його досягнення були визнані в 1956 році його альма-матер, Віденським університетом, коли його докторський ступінь був увічнений на його 50-річчя та «поновлений», що є європейською традицією, а в 1962 році австрійським урядом. Він також був відзначений у 1969 році як «Видатний член» Американською економічною асоціацією.Greaves, Bettina Bien. "Preface to the Third Edition". In Liberalism: In the Classical Tradition, by Ludwig von Mises, 3rd ed., Liberty Fund, 1985.
Біографія
Народився 29 вересня 1881 р. в заможній єврейській родині в будинку № 13 по вулиці Гнатюка (на той час ) у ЛьвовіМісце народження Людвіга фон Мізеса — Австрійська економічна школа українською, 30 лип. 2011. Батько — Артур фон Мізес, мати Адель Мізес (в дівочості Ландау).
Навчався у Віденському університеті, де (у 27 років) здобув докторський науковий ступінь.
Л. фон Мізес — учень австрійського економіста О. Бем-Баверка. Його перша наукова праця «Теорія грошей та кредиту» (1912) принесла автору європейську популярність. У 1909—1934 Людвіг фон Мізес — економічний радник, пізніше головний економічний радник Австрійської торговельної палати. Вчений — один з тих, хто врятував Австрію від гіперінфляції на початку 20-х років XX століття, створив Інститут досліджень економічних циклів, директором якого призначив Фрідріха фон Гаєка — свого колишнього учня, майбутнього лауреата Нобелівської премії (відзначена праця присвячена теорії комерційного циклу Мізеса). У ці ж роки організував відомі приватні економічні семінари, в роботі яких брали участь найкращі молоді європейські економісти і з якого вийшла ціла плеяда майбутніх видатних знавців економіки. 1922 — опублікував свою наступну важливу працю «Соціалізм: економічний і соціологічний аналіз», в якій аргументовано довів, що соціалізм і промислова економіка — не сумісні. Застосування соціалістичних принципів в економіці неминуче призводить до хаосу й стагнації. Наступні праці Л. фон Мізеса «Епістемологічні (гносеологічні) проблеми економіки» та «Елементарні основи економічної науки».
З приходом до влади в Німеччині націонал-соціалістів Людвіг фон Мізес емігрує до Женеви, де пише «Національну економіку» — спочатку проігноровану європейською аудиторією, а пізніше віднайдену, перекладену на англійську мову й видану кілька разів, як і підсумкова праця вченого «Людська діяльність: Трактат з економічної теорії» (900 сторінок).
З 1940 — Людвіг фон Мізес у США. У новій праці «Бюрократія» (1944), написаній за океаном, він дав глибокий аналіз ситуацій, коли держава втручається в господарську діяльність суспільства й довів, що це протиприродно.
У США Людвіг фон Мізес не досяг тої популярності й розуміння, які мав у Європі, викладаючи у Відні та Женеві. Його ідеї не завжди підтримувалися. Проте вчений і в Америці займався викладацькою діяльністю і був одним з найстаріших професорів США.
Науковий доробок Головним принципом і висхідним пунктом формування економічної стратегії держави вважав індивіда з його потребами і засобами їх задоволення.
Він розробив теорію циклів підприємницької діяльності (бізнес-циклів) і концепцію неможливості раціонального ведення господарства і здійснення економічного розрахунку в умовах планово-централізованої економіки. За умов такої моделі господарювання, на думку Л. фон Мізеса, неможливий економічний розрахунок, оскільки ціни не віддзеркалюють попиту й пропозиції і перестають служити вказівником того, в якому напрямі необхідно розвиватися виробництву, щоб забезпечити належну економічну рівновагу. Тому держава в даному разі не володіє інституційними можливостями для регулювання економічними процесами, і «регульована економіка соціалізму» насправді перетворюється на царство свавілля творців плану. Тобто вона стає запланованим хаосом. Якщо не існує вільного ринку — не існує й механізму цін, а отже — не має й методологічних основ для здійснення економічного розрахунку.
Л. фон Мізес піддав гострій критиці політику державного інтервенціонізму як державного втручання в господарське життя. В наукових працях «Лібералізм», «Критика інтервенціонізму» він розвиває тези про те, що найбільш раціональною і зваженою державною політикою може бути лише лібералізм, надання цілковитої свободи суб'єктам ринкових відносин, оскільки абсолютними основами цивілізації є розподіл праці, приватна власність і вільний обмін ресурсами.
Точність наукових передбачень Л. фон Мізеса забезпечили його ідеям непроминальну цінність. Критика антикапіталістичної ментальності, всіх форм шовінізму та фашизму в їхніх зв'язках з економікою тоталітарних держав, запропонована Л. фон Мізесом та його учнем Ф. Гаєком — лауреатом Нобелівської премії, актуальна й сьогодні. Австрійський вчений зробив фундаментальний внесок у галузі світової соціально-політичної науки та епістемології (гносеології).
Пропаганда ідей Л. фон Мізеса триває й сьогодні. Італійські вчені Д. Антісері та Л. Інфантіно видали антологію найвідоміших праць Л. Фон Мізеса «Індивід, ринок і правова держава», яка відкриває широким колам читачів зміст ліберальних традицій двох останніх століть.
Хесус Уерта де Сото стверджує, що аналіз соціальної реальності вимагає правильного поєднання наступних трьох підходів: теоретичного (Людвіг фон Мізес), історико-еволюційного (Фрідріх Гаєк) та етичного (Мюррей Ротбард)«Ліберальні чемпіони: Хесус Уерта де Сото». Маяк Сеута. 16 листопада 2015 року. Процитовано 30 березня 2020
Семінари Людвіга фон Мізеса Працюючи керівником фінансового управління і генеральним секретарем Віденської торгової палати, Л. фон Мізес у 1920-1934 рр. щоп'ятниці вів економічний семінар (Privatseminar), який відвідували не тільки його учні, але й, за особистим запрошенням ведучого, відомі економісти з усього світу Фрідріх Хаєк, Фріц Махлуп, Готтфрід фон Хаберлер, Оскар Моргенштерн, Пауль Розенштейн-Родан, Фелікс Кауфман, Альфред Шюц, Ріхард фон Штригль, Карл Менгер (математик, син Карла Менгера, засновника Австрійської школи), Еріх Фогелін. Крім німецькомовних учасників, семінар відвідували науковці з Великої Британії та США. Ведення семінару дозволяло Л. фон Мізесу чинити вагомий вплив на економічну політику своєї країни.
В еміграції у США, працюючи у Ньо-Йоркському університеті, Людвіг фон МІзес відновив ведення семінару з осени 1948 р. по весну 1969 р. Серед множини учасників другого семінару виділяються Мюррей Ротбард та Ізраель Кірцнер.де Сото, Х. Уэрта. Австрийская экономическая школа: рынок и предпринимательское творчество. - Челябинск: Социум, 2020, 210 с.
Інститут Мізеса
Інститут австрійської економіки Людвіга фон Мізеса, або Інститут Мізеса (англ. Ludwig von Mises Institute for Austrian Economics, or Mises Institute) — австрійський некомерційний мозковий центр з економіки та лібертаріанства зі штаб-квартирою в Оберні, штат Алабама, США.
Звання та нагороди
почесний доктор Нью-Йоркського університету; почесний доктор Фрайбурзького університету (м. Фрайбург-у-Брайсгау, Німеччина); нагороджений Австрійським почесним знаком "За науку та мистецтво" (1962 р.); почесний член Американської економічної спілки (1969 р.).
Основні твори
Теорія грошей та кредиту, 1912
Нім. "Theorie des Geldes und der Umlaufsmittel".
Перша праця Людвіга фон Мізеса стала класичним трактатом з грошової теорії майже у всіх країнах континентальної Європи. У ній він застосував суб'єктивізм й динамічну австрійську концепцію до теорії грошей й зв'язав цінність грошей з теорією граничної корисності.
Соціалізм: економічний та соціологічний аналіз, 1922
Нім. Die Gemeinwirtschaft: Untersuchungen über den Sozialismus.
У цьому творі Людвіг фон Мізес довів неможливість економічного розрахунку при соціалізмі (проблема економічного розрахунку; калькуляційний аргумент), спираючись на індивідулістичний підхід при формуванні ринкової інформації.
Лібералізм, 1927
«Лібералізм» (оригінальна німецька назва: Liberalismus) - книга містить економічний аналіз та критику соціалізму. Захищає класичну ліберальну ідеологію, засновану на правах приватної власності. Перше англійське видання 1962 року мало назву «Вільна і процвітаюча співдружність» (The Free and Prosperous Commonwealth), а не «Лібералізм», оскільки Мізес вважав, що дослівний переклад створить плутанину, оскільки термін «лібералізм» після Нового курсу і особливо в 1960-х роках став широко використовуватися в США для позначення лівоцентристської політики, яка підтримує певний ступінь державного втручання в економіку.
Всемогутній уряд: сходження тотальної держави та тотальна війна, 1944
Англ. Omnipotent Government: The Rise of Total State and Total War.