Стромбокактус (Strombocactus Britton & Rose 1922) — монотипний рід сукулентних рослин з родини кактусові. Містить єдиний вид Strombocactus disciformis (DC.) Britton & Rose 1922 (, стромбокактус дисціформіс).
Етимологія
Родова назава походить від — «дзиґа», що пов'язано з дзигоподобною формою дорослих рослин. Іноді помилково цю рослину називають «peyote» або «peyotillo». Місцева назва стромбокактуса — «жива скеля».
Історія систематики
Перший опис стромбокактуса, знайденого на вапнякових плоскогір'ях Мексики, зробив Огюстен Пірам Декандоль у 1828 році. Він відніс його до роду Мамілярія і описав як Mammillaria disciformis. Потім цей кактус відносили до родів Echinocactus, і Ariocarpus. У 1922 році Натаніель Бріттон і Джозеф Роуз виділили цей таксон в окремий рід Strombocactus.
Франц Буксбаум в 1950 році досліджував морфологію родів Strombocactus і Aztekium і зробив висновок, що вони близько пов'язані між собою. Однак, Сьюзен Скіллман і Едвард Андерсон у 1984 році видали порівняльний аналіз родів Strombocactus і Aztekium, в якому вони прийшли до висновку, що це два різних роди.
Види, що раніше належали до роду Strombocactus, нині зараховуються до роду Neolloydia.
У 2010 з'явилося повідомлення про відкриття нового виду цього роду — Strombocactus corregidorae (S.Arias & E.Sánchez), що відрізняється від Strombocactus disciformis колючками, квітками, насінням та деякими іншими ознаками.[ Salvador Arias y Emiliano Sánchez–Martínez. Una especie nueva de Strombocactus (Cactaceae) del río Moctezuma, Querétaro, México , ]
Ареал і екологія
Стромбокактус є ендемічною рослиною Мексики. Ареал розповсюдження обмежений штатами Гуанахуато, Ідальго і Керетаро, де вони виростають на майже пилоподібних сланцевих породах, змішаних з глинистими відкладеннями, якими заповнені русла давно пересохлих річок і днищ озер. Блакитно-зелене або сірувате забарвлення маскує рослину під колір вапнякових сланців. Росте на висоті 1000—1600 м над рівнем моря на бідній живильними речовинами землі, сильно заглиблюючись у ґрунт.
Загальна біоморфологічна характеристика
Стебло світле, блакитно-зелене або сірувате, у молодих рослин кулясте, з часом дисковидне, до 8 см в діаметрі. Корінь потужний, ріповидний. Ребра повністю розділені на чотиригранні, плоскі, спиралевидно і щільно розташовані сосочки, що додають рослині зовнішню схожість з незрілою ялиновою шишкою. Радіальні колючки білі, дуже дрібні і тонкі, утримуються тільки на молодих ареолах, що містять невелику кількість білої повсті. Центральні колючки відсутні. Колючки помітні лише у молодих рослин, або в зоні росту, в старості кальцинуються і опадають. Квітки кремово-білі, близько 2 см завдовжки і 2-3 см в діаметрі, з'являються ранньою весною на верхівці рослини з наймолодших ареол і відкриті протягом декількох днів. Плоди брудно-коричневі, сухі, до 0,7 см завдовжки, після дозрівання лопаються. Насіння пилоподібне, буре.
Підвиди
Розпізнають два підвиди Strombocactus disciformis.
Підвид — Strombocactus disciformis subsp. disciformis
Стебло розміром 3-9 см в діаметрі.
Колючок — 1-4.
Квіти кремового відтінку.
Ареал зростання — досить обширний — зустрічається у досить помітних кількостях в окремих місцях в Керетаро і Ідальго.
Підвид — Strombocactus disciformis subsp. esperanzae
Стебло 2,5-3,5 см в діаметрі, іноді 4,5 см.
Колючок — тільки одна.
Квіти бузкового відтінку.
Ареал зростання — Гуанахуато.
Найвідмітіша відмінність від Strombocactus disciformis subsp. disciformis — насичена темно-бузкова квітка.
Цей підвид описали Чарльз Гласс і Сальвадор Аріас 30 жовтня 1996 року. Опис було вперше опубліковане в Британському журналі «British Cactus & Succulent Journal».
Рослина названа на честь Есперанса Бенавідеса де Веласкеса — місцевого вождя, який допоміг визначити місце розташування квітучої рослини для того, щоб її сфотографувати.
У дикій природі відоме існування тільки декільких невеликих груп цих рослин, у кожній групі росте лише кілька особин.
Охорона у природі
Strombocactus disciformis занесений до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи, статус: «Уразливі види» через обмеженість ареалу (площа близько 4 500 км²). Локалітети відомі в 19 місцях. Кількість статевозрілих рослин скорочується через незаконний збір.
Strombocactus disciformis занесений в Мексиці до Національного переліку видів під загрозою зникнення.
Занесений до Додатку I Конвенці] про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (СІТЕС).
Культивування
Стромбокактуси характеризуються вкрай повільним зростанням, а в період посух по саму верхівку втягуються в спечений ґрунт, швидше нагадуючи скам'янілі панцири плоских раковин, ніж живі рослини. Штучне прискорення зростання за рахунок частих поливань або внесення в ґрунт добрив нерідко закінчується загибеллю рослин.
Субстрат для вазонів стромбокактусів найкраще складати з 40 % суглинку, 40 % гравійних складових, а решта — наповнювачі лише з невеликою домішкою листової землі в придонній частині горщиків. pH — близько 5,8. На відміну від природних умов, в колекціях рослини розташовують в злегка затіненому місці при обмеженому поливі в період вегетації. Зимівля — суха при температурі 8-12 °C.
Основний вид розмноження стромбокактусів — посів пилоподібного насіння у вологому, бажано герметично закритому, стерильному середовищі на піщанистому субстраті з добавкою до 30 % дернової землі, змішаної з верховим торфом.
Насіння проростає дружно, але сходи розвиваються дуже повільно. Щеплення сіянців прискорює їх зростання, але при цьому погіршує природний габітус рослин.
Див. також
Систематика кактусових
Примітки
Література
Curt Backeberg Die Cactaceae: Handbuch der Kakteenkunde. 2. Auflage. Band V, Gustav Fischer Verlag, Stuttgart New York 1984, ISBN 3-437-30383-X David Hunt, Nigel Taylor. «The New Cactus Lexicon» DH Books, 2006 ISBN 0953813444, 9780953813445 , Bill Weightman: Ariocarpus et cetera — The special, smaller genera of Mexican cacti. The British Cactus & Succulent Society, 2006, ISBN 0-902099-78-7.
Турдиев С. и др. Кактусы. (Издание 2-е). Алма-Ата, «Кайнар», 1974 г.
Джерела
http://www.cactuskiev.com.ua/mediawiki/index.php/Strombocactus Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1 Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286 с., ил. Ян Ван дер Неер. Все о кактусах. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО» Кристалл", 2004 — 208 с., ил. — ISBN 5-306-00348-6, стор. 173 Edward F. Anderson. «The Cactus Family». 776 р. ISBN 0 881924989
Посилання
http://www.desert-tropicals.com/Plants/Cactaceae/Strombocactus.html Strombocactus на сайті «CACTUSPEDIA» Strombocactus на сайті «The Plant List» Strombocactus на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США Strombocactus в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду Strombocactus на сайті «Plantsystematics» http://cactiguide.com/cactus/?genus=Strombocactus http://www.cactuspro.com/encyclo/Strombocactus Стромбокактус на сайті Московського клубу любителів кактусів http://www.cactuskiev.com.ua/mediawiki/index.php/Strombocactus