Рейдовий пал, рейдова чальни́ця — пал, розташований на відстані від берега. Використовується для обладнання рейдових причалів (швартування і захисту причальних споруд), а також для вказання фарватеру. Спочатку такі пристрої виготовляли із загострених колод, які забивали у дно водоймищ і стягували над водою залізними обручами або прибивали дошками.
Етимологія
У морській лексиці багатьох європейських мов щодо рейдових палів вживається термін дальба (, , , Duc-d'Albe). Це слово походить від імені Фердинанда Альвареса де Толедо (1507—1582), третього герцога Альба (Duc d'Albe), який ніби пришвартував свого човна до стовпів під час перебування в Португалії.
Водночас голландську назву dükdalven стали вживати у XVI столітті. Під час Нідерландської революції (1568–1648) в порту Брілле, що в Нідерландах, моряки з вигуками: «герцог Альба» перетворили рутинне накидання швартових на причальні палі на розвагу уявного затягування зашморгу на шиї ненависного їм іспанського герцога, тиранічного правителя Фландрії у 1567–1573, ката своєї країни. Згодом слово dükdalven перетворилось на морський термінDuc-d'Albe (terme fait partie du vocabulaire marin).
Регіональні особливості
Парі у Дністровському лимані Слово (мн. па́рі) означає кіл, забитий у дно лиману для тримання човна на місці під час рибальства двома неводами. Таких колів біля кожного човна по два. Слово пар пов'язане зі словом пара (два однорідні предмети) і з'явилось на позначення одного предмета з двох парнихБерлізов А. А. Лексика рибальства українських говорів Нижнього Подністров'я. — Чернігів, 1959. — С. 12, 59..
У дно Дністровського лиману українські рибалки забивали дерев'яні па́рі, за які брундуком (канатом) кантучили (прив'язували) човен під час риболовлі розпорним неводом, який тягнуть не до берега, а на човни. Один пакіл розташовувався біля чордака (носової частини човна), інший — біля корми. Рибалка, який забивав парі, називався па́рчиком.
Бриколи у Венеційській лагуні
У Венеційській лагуні зв'язані і вбиті в дно пали називаються «бриколами» ( ). Призначені для маркування судноплавних каналів. На кожну bricola нанесені цифри і літери, які потрібні в разі туману для визначення місцеперебування. На початку і в кінці кожного каналу є чальниця () з високою палею посередині і прикріпленою табличкою зеленого або червоного кольору, що вказує, в якому напрямку плисти.
Існують також рейдові чальниці з однієї палі (), трьох (), п'яти (), з десятка ().
У самій Венеції різновидом бриколи є «паліна» (palina). На відміну від bricola вони створені з однієї колоди для тимчасового або постійного швартування. Палі меншої товщини використовуються для швартування човнів біля берегів каналів, а палі більшої товщини — у відкритій лагуні.
У добу Венеційської республіки існувала посада спеціального чиновника, який контролював стан причальних паль. Колоди з неякісної деревини швидко гнили і перетворювали канали на твань ( — «була колода — стало болото»), що негативно впливало на санітарну ситуацію у Венеції.
Галерея
Див. також
Швартові пристрої Венеційські криниці Пал (морська справа) Створний знак
Примітки
Посилання