Pseudocleónus — рід жуків родини Довгоносики (Curculionidae).
Зовнішній вигляд Жуки цього роду мають середній та досить великий розмір: 8-16.2 мм у довжину. Основні ознакиТер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 64-70: головотрубка розширена до вершини; 1-й членик джгутика вусиків довший за 2-й передньоспинка майже квадратна, її задній край півколовий, зверху посередині є поздовжній кіль, щиток непомітний; надкрила при основі не ширші за передньоспинку, без плечових бугорців, їз поздовжніми крапковими борозенками; 2-й членик задніх лапок не видовжений. Фотографії видів цього роду дивись на.
Спосіб життя Докладно не вивчений, але наявна інформація підтверджує його подібність до способу життя інших Cleonini. Ймовірно, життєвий цикл видів цього роду пов'язаний із декількома родами айстрових. Зокрема, у Pseudocleonus cinereus личинка розвивається у корені любочок та волошок. Дорослі жуки живляться листям та молодими пагонами цих та інших айстрових: осоту, нечуйвітру, кульбаби Dieckmann L. Beitrage zur Insektenfauna der DDR: Coleoptera Curcuiionidae (Tanymecinae, Leptopiinae, Cleoninae, anyrhynchinae, Cossoninae, Bagoinae, Tanysphyrinae). — Beitr. at., 1983, 32, 2, S. 257–381. Самиця відкладає яйця у заглиблення, яке вона вигризає у корені, личинка, розвиваючись, вигризає порожнину у рослинних тканинах Scherf H. Die Entwicklungsstadien der mitteleuro-iischen Curculioniden (Morphologie, Bionomie, Ökologie).// Senckenb. naturf. Ges., 1964, 506, S. 1-335.
Географічне поширення Ареал роду охоплює майже весь Південь Палеарктики — від Португалії і Марокко до Китаю та Далекого СходуMeregalli M. & Fremuth J. : Cleonini, p. 449–450. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700 pp. , хоча у більшості видів він зосереджений у західній частині південної Палеарктики. Серед них чимало ендеміків видів. Наприклад, Pseudocleonus dieckmanni відомий лише з острова Крит, а три види — лише з Марокко.
В фауні України зареєстровані чотири види цього родуВоловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm , причому у Pseudocleonus dauricus через Україну проходить західна межа ареалу, а Pseudocleonus grammicus знайдений лише у Гірському Криму.
Класифікація У роді Pseudocleonus описано 20 видів, вони розподілені на чотири підроди. Перелік їх наведено нижче, види української фауни виділено кольором:
Asiacleonus Arzanov, 2005 Pseudocleonus dauricus (Gebler, 1830) Pseudocleonus taciturnoides L. ArnoI'di, 1956 Neopseudocleonus Arzanov, 2005 Pseudocleonus ferghanensis Ter-Minasian, 1988 Pseudocleonus glabratus (Faust, 1883) Pseudocleonus grammicus (Panzer, 1789) Pseudocleonus havtagensis Ter-Minasian, 1976 Pseudocleonus italicus F. Solari, 1950 Pseudocleonus marginicollis (Fåhraeus, 1842) Pseudocleonus pustuloses Chevrolat, 1876Phryganocleonus L. ArnoI'di, 1956 Pseudocleonus guldarensis L. ArnoI'di, 1956 Pseudocleonus iskanderi L. Arnol'di, 1956 Pseudocleonus tadzhika L. Arnol'di, 1956 Pseudocleonus Chevrolal, 1872 Pseudocleonus carinatus (Gyilenhal, 1834) Pseudocleonus cinereus (Schrank, 1781) Pseudocleonus dieckmanni Fremuth & Bayer, 2008 Pseudocleonus libanicus Faust, 1904 Pseudocleonus novaki Penecke, 1928 Pseudocleonus otini (Hoffmann, 1957) Pseudocleonus parallelus Escalera, 1914 Pseudocleonus theryi Hustache, 1931
Примітки