Запах мінералів (, ) — здатність мінералів пахнути при нагріванні (сірка самородна, органічні мінерали), при вибиванні іскор (пірит, арсенопірит), при розбиванні і розтиранні в порошок (деякі кварци, флюорити, фосфорити), при зволоженні (каолініт). Запах багатьох мінералів зумовлений наявністю захоплених при утворенні мінералу пахучих речовин. Деякі мінерали пахнуть самі по собі (асфальт, озокерит).
Література
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. — 1975. — 774 с.