Ель-Альто (, ) — місто в західній частині Болівії, у департаменті Ла-Пас.
Історія та економіка Невелике поселення на місці нинішнього міста з'явилося в 1903 році, після прокладки залізничних ліній з Ла-Паса до озера Тітікака і до чилійського міста Аріка на узбережжі Тихого океану. У 1905 році від цього поселення залізничних службовців і зосередження майстерень Ель-Альто була прокладена і залізнична лінія до Ла-Паса. У 1925 році в Ель-Альто був побудований аеродром і військово-повітряна база утворених до цього часу ВПС Болівії. У 1939 році поселення стає досить великим, і тут відкривається перша школа.
Найінтенсивніше Ель-Альто починає розвиватися і рости в 1950-ті роки. У 1952 році його разом з авіабазою захоплюють повсталі гірники. У 1957 році в Ель-Альто організовується рух місцевих мешканців з метою адміністративного відокремлення від Ла-Паса. У 1970 році він отримує часткове самоврядування Sub Alcaldía, а в 1976 році тут відкривається перша поліклініка. У 1985 році Ель-Альто остаточно в адміністративному порядку відділяється від Ла-Паса та отримує статус міста («sección municipal»).
Позаяк Ель-Альто ще досить молодий, у нього відсутній старовинний міський центр. Він являє собою перетин перпендикулярних один до одного довгих прямих вулиць, головні з яких є продовженням стратегічних регіональних магістралей, вздовж яких розташовані численні промислові підприємства. Центральна частина міста являє собою великий центр торгівлі. Міжнародний аеропорт, який знаходився раніше на околиці Ель-Альто, нині оточений з усіх боків житловими кварталами. Околиці міста являють собою бідні нетрі, населені вихідцями з сільської місцевості, які переселилися у місто в пошуках кращої долі.
Географія Місто Ель-Альто (від — висота) прилягає з заходу до Ла-Пасу, частиною якого і було до 1985 року. З населенням в 992 716 осіб (у 2010 році) Ель-Альто займає друге місце за кількістю жителів в Болівії — після Санта-Крус-де-ла-Сьєрра (населення — 1 685 884 особи), і перед такими містами, як Ла-Пас (896 802 особи) і Кочабамба (624 850 осіб). У регіоні навколо Ель-Альто розташовані численні промислові підприємства; тут також знаходиться один з найбільших високорозташованих міжнародних аеропортів світу. Площа міста складає 1042 км². Ель-Альто лежить на висоті 3850 метрів над рівнем моря, на посушливій гірській рівнині.
З 2002 року місто адміністративно розділене на вісім міських і один сільський район.
Клімат Місто розташоване в зоні гірського помірного клімату з сильними прохолодними вітрами. Середньорічна температура становить 9,3 °C, при середньозимовій температурі в −4,7 °C і середньорічній — в 17 °C. Щорічна кількість опадів — в середньому 600 мм. Іноді випадає сніг — в середньому 7 днів на рік. Осінь прохолодна і дощова. Взимку — холодно і сухо, іноді сніг. Весна холодна, з дощами, рідкісним снігом. Літо — дощове і прохолодне, температура рідко підіймається вище +20 °C. Навіть влітку ночами бувають заморозки.
Населення Ель-Альто належить до числа найшвидкозростаючіших міст у світі. У 1992 році тут проживало 424 528 осіб, у 2001 році — 647 350 осіб, у 2010 році — 992 716 осіб. У 2011 році число мешканців Ель-Альто перевищила 1 мільйон. Дані на 2012 рік повідомляють про населення 1 079 698 осібBolivia: largest cities and towns and statistics of their population World Gazetteer. 50 % з них у віці 19 років і молодше, 18 % — старше 39 років. 74 % населення належать до народу аймара, 6 % — до народу кечуа. Водночас Ель-Альто належить до найбідніших міст Америки. 70 % його мешканців мають доходи, що лежать за межею бідності. 88 % — неписьменні або малоосвічені. У населених біднотою кварталах часто відчувається брак питної води через малі потужності міського водопроводу, відбуваються також перебої з постачанням електроенергії.
Примітки
Література Sian Lazar: El Alto, Rebel City: Self and Citizenship in Andean Bolivia (Latin America Otherwise: Languages, Empires, Nations) (Taschenbuch), Duke UP 2008, ISBN 0-8223-4154-9 — basiert auf Feldarbeit 1997—2004