Та́бівере (, ) — селище в Естонії, у волості Тарту, у Тартуському повіті. Селище розташоване в 22 кілометрах на північ від міста Тарту, на березі озера Саад'ярв. До адміністративної реформи 2017 року, Табівере було центром однойменної волості у Йиґевському повіті.
Чисельність населення на 31 грудня 2011 року становила 971 особу.
Табівере знаходиться на 90-му кілометрі траси (Тарту—Йиґева—Аравете).
Назва Табівере стало офіційною назвою селища лише у 1977 році. До цього, місцевість навколо теперішнього Табівере мало офіційну назву Вóлді (), що походило від назви балтійсько-німецького дворянського роду одного із власників місцевої мизи, Вольфельдів (). Миза ж була відома місцевому населенню під обома назвами, але саме Табівере мало німецькомовний відтінок.
Теперішня назва селища має декілька можливих та запропонованих походжень. За версією фінського лінгвіста Лаурі Кеттунена, назва походить від слова *tapija, від котрого також походить назва міфічного створіння Тапіо — лісного духа, що захищає мисливців. За версію Пауля Арісте назва все ж походить від кореня *tapa, "практика" (у сучасній естонській – tava), до котрого було додано звук "і". Обидві теорії підтримуються естонським мовознавцем Вальдеком Паллем, але на його думку, назва місцевості скоріш за все походить від імені якоїсь людини.
Історія
У середньовіччі територія нинішнього Табівере входило до складу Тартуського (Дерптського) єпископства. На момент реформації та поступового спаду єпископства, села Касті та Табівере належали людині під іменем Камбі (), що була васалом Дерптського єпископа. Але, з завоюванням Лівонії Польщею, місцевість впала у занедбання та була полишена.
Шведське панування У 1601 році король Швеції Карл IX Ваза підтвердив власність маєтку Дітріхту Камбі, онуку того Камбі, котрий володів мизою у часи єпископства. Селище було згадано під різними варіаціями назви Табівере за часів шведського панування: Tabrafer та Tabberfer у 1582, Tabifehr у 1627, Tabaferre kylla у 1638 та Tappifer у 1684.
У 1626 році король Швеції Густав II Адольф подарував Табівере місту Тарту, і він став міським маєтком. Колишні власники Камбі — Йоганн Камбі та Ганс Камбі –— намагалися повернути собі володіння, але спочатку ці спроби були невдалими. Лише в 1632 році маєток було повернуто Любберту Камбі.
Від шлюбу з Анною фон Мохсен у Любберта було дві доньки: старша з них вийшла заміж за Пера Штормкранца, молодша дочка Елізабет Камбі – за капітана Адама Отто фон Вольффельдта. Останній став наступним власником Табівере та прилеглого маєтку Тормі (Кляйн-Камбі). Королева Христина підтвердила його право володіння в 1652 році, і маєток все ще перебував у його володінні в 1682 році. Під час скорочення маєтків маєток був повернутий державі 5 серпня 1685 року, але зданий в оренду Вольффельдту. У 1699 році він все ще перебував у строковій оренді.
Російське панування
Під час Північної війни, , право володіння маєтками Табівере та Тормі було підтверджено спадкоємцям Штормкранца на підставі права помилування. Останні, ймовірно, були дітьми Пера Штормкранца та його дружини (уродженої Кембі), сина Густава Йогана Штормкранца. У 1721 році власником обох маєтків був лейтенант Герхард Йоганн фон Платер.
У 1725 та 1744 роках власником Табівере та Тормі був аудитор Ернст Генріх Паульсен. Він був одружений з Гердрутою Штормкранц, яка успадкувала маєтки після смерті чоловіка та згадується як власниця у 1758 році. Наступним власником став його син Йоганн Ернст Паульсен. У грудні 1774 року він продав маєтки за 23 000 срібних рублів власнику сусідніх маєтків Лууа та Вісусті, земельному раднику Лівонії, Каспару Генріху фон Розенкампфу, але ця угода не відбулася. Паульсен продав їх родині Поссе за 28 000 срібних рублів.
Новим власником став лейтенант-фрімен Еберхард Густав Поссе аф Себі. Невдовзі він продав маєток, оскільки в 1791 році власником вже був власник мизи в Кассінурме, майор-фрімен Вольдемар Густав фон Унгерн-Штернберг. Він мав фінансові труднощі, оскільки тривала справа про його банкрутство. Згодом маєток придбали Мюнніхи, які були власниками сусіднього маєтку Вісусті з 1788 року. За їхнього часу маєток Тормі було об'єднано з Табівере в один маєток. генерал-майор граф Ернст Густав Мюнніх заклав маєток на десять років Георгу Теннеру, який зобов'язався сплатити 73 000 банківських рублів за угодою.
Після закінчення терміну дії іпотечної угоди дочка генерал-майора, масонка Катаріна Луїза фон Нолькен (уроджена графиня Мюнніх), викупила маєток. він продав його за 45 000 срібних рублів Кароліні Анні Вільгельміні фон Штаден (уродженій фон Меллер), на ім'я якої Табівере було зареєстровано . він заклав маєток на три роки за 60 000 срібних рублів губернському секретарю Георгу Рейнгольду Лінде, який передав заставлений маєток Карлу Густаву Еренрайху фон Гафелю за 70 000 срібних рублів.
Іпотечна угода закінчилася , і він повернувся Штаденам. Останній продав його у квітні того ж року Карлу Вільгельму Августу Андреасу фон Рейснеру, дворянину з Пензенської губернії та лікарю дзеркальної фабрики в Пилтсамаа, на чиє ім'я він був зареєстрований 24 березня 1859 року. він заклав мизу Кульбахам (які, ймовірно, були естонського походження) за 120 000 срібних рублів.
Заставодержателем став попередній орендар лицарської мизи Вана-Пилтсамаа та державної мизи Лайузе Людвіг Кульбах. Договір з ним було продовжено ще двічі: та у 1869 році − на три роки. Термін дії іпотечного договору закінчився , і він повернувся спадковому власнику Райснеру. Останній у вересні того ж року продав маєток, що складався лише з земель садиби (його сільськогосподарські угіддя були відчужені), синові Людвіга, Леону Кульбаху, за 8000 срібних рублів повністю.
Залізнична станція біля нинішнього Табівере була заснована у 1877 році, й мала назву "Волді".
У міжвоєнний період Після закінчення Війни за незалежність, миза була відчужена у Кульбахів під час земельної реформи 1919 року та присуджена командиру дивізії бронепоїздів, полковнику Карлу Партсу. Якраз його бронепоїзди разом з солдатами Юліуса Купер'янова брали участь у боях навколо Табівере 13 січня 1919 року, де на залізничній станції було захоплено майже 60 вагонів, що належали Червоній Армії. Потім ці ж самі вагони були використані естонською армією у битві за Тарту наступного дня.
Враховуючи походження назви "Волді", котре тоді носило Табівере, у міжвоєнні роки Академічне Товариство Державної Мови започаткувало програму пошуку й популяризації інших назв для місцевості.
У 1925 році залізнична станція у селищі була перейменована з Волді на Табівере (у той період естонська досі використовувала літеру w замість v на позначення звуку, подібного українській "в", тому назва виглядала як Tabiwere), хоча й попри опозицію зі сторони місцевих жителів. Неприязнь до нової назви була обґрунтована використанням назви балтійськими німцями, що при владі Російської Імперії у Ліфляндії мали вищий статус у регіоні над естонцями:
У 1930-х, ферми на південь від мизи були перейменовані у село Табівере, що значно поширило це найменування, але назви Волді та Табівере досі часто плутаються через існування села Волді, розташованого в декількох кілометрах на південь від Табівере.
У 1998 році закрилася будівля залізничної станції, й відтоді вона не використовувалася. Знесли її тільки у квітні 2025, після майже 30 років пустування та декількох спроб продажі на аукціонах.
У 2017 Табівере було включено у склад Тартуської волості Тартуського повіту. До цього Табівере було центром однойменної волості у Йиґевамаа.
Вулиці На вулиці Тууліку () розташовані дитячий садок «Риймула» та сімейна лікарня (будівля №11), громадський центр культури та продуктовий магазин "Meie Toidukaubad" (будівля №10). У громадському центрі розташовані перукарня, кав'ярня "Сахвер", стоматологічний центр та молодіжний центр, а в приміщенні продуктового магазину — аптека.
На вулиці Саме () знаходяться пожежна частина (будівля №1) та компанія Same, що виробляє сільськогосподарську техніку (дім №3).
На вулиці Парґі (), на території колишньої мизи, працює місцевий краєзнавчий музей.
На вулиці Кальда () працює продуктовий магазин Coop Saadjärve (будівля №1).На вулиці Яама () знаходиться зупинка потягу.
На вулиці Гарідусе (), у одній будівлі розташовується місцева школа I-II ступенів та бібліотека.
На вулиці Волді () та Пуурмані () на захід від залізничної колії, знаходиться велика кількість підприємств Табівере: Mayeri Industries (споживча хімія) та Baltic Connexions (дерев'яні садові будиночки та сараї) знаходяться на вулиці Волді, а на вулиці Пуурмані — компанія Tabitec, що виробляє предмети із металу.
На вулицях Пярна (), Вескі () та Айя () не працюють ніякі підприємства чи заклади — вони є суто житловими.
Примітки
Джерела