Англійська літературна вимова (прийнята вимова, ) — стандартизована форма вимови британської англійської мови, утворена на основі діалектів поширених серед освічених мешканців південно-східної Англії, поширена як стандарт вимови англійської мови по всьому світу.

Англійське слово received у терміні Received Pronunciation передає своє первісне значення accepted (прийнята) або approved (затверджена).

В українській мові наразі усталеного перекладу терміна Received Pronunciation не існує, найчастіше він перекладається, як: англійська літературна вимова, прийнята вимова, нормативна вимоваhttp://foreign-languages.karazin.ua/resources/b0963af4428aedf127a4d907fe57fa74.pdf Харківський національний університет. Факультет іноземних мов, надбана вимова, прийнятий стандарт, загальноприйнята фонетична норма, правильна вимова. Також цей термін має неформальні назви: вишукана англійська (posh English), королівська англійська, оксфордська англійська та BBC англійська. «Variously referred to as the ‘Queen’s English’, ‘BBC English’ or ‘Oxford English’»Learning: Language & Literature: Sounds Familiar?: Case studies: Received Pronunciation British Library

Англійська літературна вимова (Received Pronunciation) береться за стандарт при викладанні англійської мови у багатьох країнах світу, зокрема в Україні. Використання цієї вимови є ознакою освіченості, разом з тим у побуті нею користується менше ніж 3 % населення Великої Британії.

Термін Received Pronunciation (прийнята вимова)

почала формуватися починаючи з XV століття, а вже наприкінці цього століття було встановлено стандартизовану англійську мову (Standard English) на основі мови, якою розмовляли у Лондоні.Crystal, David (2003), The Cambridge Encyclopedia of the English Language (2 ed.), Cambridge University Press, ISBN 0-521-53033-4 Згодом у середині XVIII століття на основі лондонського діалекту із включенням елементів мови мешканців Східного Мідленду, Міддлсексу та Ессексу формується британська англійська літературна мова з характерною вимовою, знаною зараз, як Received Pronunciation (прийнята вимова).Crystal, David (2005), The Stories of English, Penguin

Започаткування терміна Received Pronunciation (прийнята вимова) частіше за все приписується фонетисту . У першому виданні словника вимови англійської мови (English Pronouncing Dictionary) у 1917 році Деніел Джонс ввів термін «Вимова в загальноосвітніх школах» (Public School Pronunciation). Треба зазначити, що в той час під назвою у Великій Британії розуміли лише закриті приватні привілейовані середні навчальні заклади. А уже у другому виданні у 1926 році він писав:Jones, Daniel (1926), English Pronouncing Dictionary (2nd ed.)

Надалі я називаю це — прийнятою вимовою, за відсутністю кращого терміну

Проте цей термін був використаний набагато раніше у 1818 році франко-американським лінгвістом DuPonceau, Peter S. (1818), «English phonology; or, An essay towards an analysis and description of the component sounds of the English language.», Transactions of the American Philosophical Society 1, pp. 259—264 та у 1869 році англійським філологом Ellis, Alexander J. (1869), On early English pronunciation, New York, (1968): Greenwood Press.

Пізніше у 1927 році філолог ввів в ужиток термін «received standard (прийнятий стандарт)».Wyld, Henry C. K. (1927), A short history of English (3rd ed.), London: Murray

видавництва Oxford University Press у редакції 1965 року остаточно закріпив термін «the Received Pronunciation (прийнята вимова)», щодо літературної вимови.

Альтернативні терміни Деякі лінгвісти вважають термін «Received Pronunciation (прийнята вимова)», щодо літературною англійської вимови невдалим.Cruttenden, Alan, ed. (2008), Gimson's Pronunciation of English (7th ed.), London: Hodder, ISBN 0340958774Jenkins, Jennifer (2000), The Phonology of English as an International Language, OxfordWells, John C. (1982), Accents of English I: An Introduction, Cambridge, New York: Cambridge University Press, ISBN 0-521-29719-2 Так «Словник англійської вимови» (English Pronouncing Dictionary) видавництва Cambridge University Press, орієнтований на тих, хто вивчає англійську мову як іноземну мову, стверджує, що термін «Received Pronunciation (прийнята вимова)» є архаїчним і використовує натомість неформальний термін BBC Pronunciation (BBC вимова) для визначення правильної англійської вимови. Хоча зазначає, що медійна корпорація BBC більше не пропагує мову вищих соціальних класів для своїх слухачів.Jones, Daniel (2011), Roach, Peter; Setter, Jane; Esling, John, eds., Cambridge English Pronouncing Dictionary (18 ed.), Cambridge University Press Деякі інші автори також використовують термін BBC вимова.Ladefoged, Peter (2004), Vowels and Consonants, ThomsonTrudgill, Peter (1999), The Dialects of England, Blackwell

Фонетист Джек Льюїс Віндзор часто критикує термін «Received Pronunciation (прийнята вимова)», у своєму блозі він називає його образливим, до смішного архаїчним, церковно-приходським і «запитання-благаючим», та зазначив, що американські вчені вважають цей термін достатньо курйозним. У 1970 році у «Малому словнику вимови американської і британської англійської мови» (Concise Pronouncing Dictionary of American and British English) він ввів термін загальноприйнятна британська (General British), на зразок загальноприйнятна американська ().

Лінгвісти Беверлі Коллінз та Інгер Міс використовують термін поза-регіональна вимова (Non-Regional Pronunciation) для літературної англійської вимови, але лишають термін Received Pronunciation (прийнята вимова) для усної мови вищих соціальних класів Англії у ХХ столітті.Collins, Beverley; Mees, Inger M. (2003), The Phonetics of English and Dutch, Fifth Revised Edition (PDF), ISBN 9004103406

Фонологія

Приголосні

+ Приголосні фонеми згідно з класифікацією МФАRoach, Peter (2004), «British English: Received Pronunciation», Journal of the International Phonetic Association 34 (2): 239—245 Губно-губні Губно-зубні Зубні Ясенні Заясенні Середньопіднебінні Задньоязикові Гортанні Носові m n ŋ Проривні p b t d k ɡ Африкати tʃ dʒ Фрикативні f v θ ð s z ʃ ʒ h Апроксиманти ɹ(r) j w Бокові l

МФА фонема [ɹ] подається символом «r» у транскрипціях словників англійської мови Фонема [x], не присутня у прийнятій вимові (RP), але сучасний Оксфордський словник подає її у словах кельтського походження (як додаткова, допустима вимова. Наприклад: loch /lɒx/ ) та у деяких власних назвах іноземного походження (Наприклад: Bloch /blɒx/ ).

Голосні

+ Голосні фонеми згідно з класифікацією МФАПереднього рядуСереднього рядуЗаднього рядудовгікороткідовгікороткідовгікороткі Високого піднесення i: ɪ uː ʊ Середнього піднесення ɜː ə Низького піднесення æ ɐ(ʌ) ɑː ɒДифтонги               Трифтонги         В дужках надано написання фонем в Оксфордському словнику, якщо воно не збігається з МФА Написання дифтонгів і трифтонгів надано згідно з Оксфордським словником Фонема [e̞(e)] подається символом ɛ у деяких словниках британської англійської мови, наприклад: у Фонема [ɜː] у деяких англо-українських словниках відображається, як [ə:] Фонема [ɒ] у деяких англо-українських словниках відображається, як [ɔ]English-Ukrainian Dictionary Pro

Порівняння з іншими стандартами і діалектами англійської мови

Характерною особливістю літературної британської англійської вимови є відтворення звуку [ɹ(r)] тільки перед голосними, на відміну від багатьох інших діалектів з американською англійською включно, де [ɹ(r)] вимовляється безумовно. Таким чином слова: farther ['fɑːðə] далі i father ['fɑːðə] батько вимовляються однаково. На відміну від у фонетиці прийнятої вимови присутній звук [ɐ(ʌ)].Wells, John C. (1982), Accents of English I: An Introduction, Cambridge, New York: Cambridge University Press, ISBN 0-521-29719-2 Наприклад: jump [ʤʌmp] стрибати. Буквосполучення /wh/ вимовляється одним звуком, як правило [w] що є відмінним від багатьох діалектів включаючи шотландську та ірландську англійські мови, де це буквосполучення вимовляється, як /hw/ що відповідає МФА фонемі . Таким чином слова: wale [weɪl] смуга i whale [weɪl] кит вимовляються однаково.

Примітки