Костянтин Петрович Бойко (, містечко Ногайськ Таврійської губернії, тепер місто Приморськ Запорізької області — , місто Київ) — український радянський діяч, керівник у справах Ради Міністрів УРСР, голова Львівського міськвиконкому. Член ЦК КПУ в 1976—1990 р. Депутат Верховної Ради УРСР 7—11-го скликань.
Біографія
Народився в селянській родині. Закінчив Ногайську школу, став членом ЛКСМУ. З 1929 року — секретар комітету комсомолу колгоспу «Незаможник» (Ногайськ).
У 1930—1931 роках — слухач курсів при ЦК ЛКСМУ. У 1931—1932 роках — завідувач культурно-пропагандистського відділу Амвросіївського районного комітету ЛКСМУ на Донеччині. У 1932—1933 роках — на відповідальній роботі у Макіївському міському комітеті ЛКСМУ.
У 1933—1934 роках — інструктор, завідувач організаційного відділу Лисичанського районного виконавчого комітету Донецької області. У 1934—1938 роках — голова виконавчого комітету Пролетарської міської ради депутатів трудящих Донецької області.
У липні 1938 — 1942 року — секретар виконавчого комітету Ворошиловградської обласної ради депутатів трудящих.
Член ВКП(б) з 1939 року.
У 1942—1943 роках — завідувач Карагандинського обласного відділу комунального господарства Казахської РСР. У 1943 році — уповноважений Військових рад Південного та Північно-Кавказького фронтів; заступник завідувача відділу кадрів Ворошиловградського обласного комітету КП(б)У.
У 1943 — квітні 1944 року — секретар виконавчого комітету Ворошиловградської обласної ради депутатів трудящих. У квітні — грудні 1944 року — заступник голови виконавчого комітету Ворошиловградської обласної ради депутатів трудящих.
У вересні (офіційно грудні) 1944 — 1948 року — 1-й заступник голови виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих.
У 1948—1951 роках — навчання у Вищій партійній школі при ЦК ВКП(б) у Москві.
У 1951—1956 роках — голова виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих.
У 1956 — 17 червня 1959 року — 1-й заступник голови виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих.
4 травня 1959 — 23 листопада 1988 року — керуючий справами Ради Міністрів УРСР.
З листопада 1988 року — на пенсії. У 1988—1991 роках — радник Ради Міністрів Української РСР.
Помер 5 квітня 2000 року. Похований на Байковому цвинтарі міста Києва.
Нагороди орден Жовтневої Революції п'ять орденів Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів медалі дві Почесні грамоти Президії Верховної Ради Української РСР (.02.1963, 16.03.1973) Заслужений економіст Української РСР (17.03.1988)
Література Депутати Верховної Ради УРСР. 11-е скликання — 1985 р.