Маямі () — місто в США, розташоване на узбережжі Атлантичного океану на південному сході штату Флорида в окрузі Маямі-Дейд. Найбільший населений округ у Флориді та восьмий за чисельністю населення округ в Сполучених Штатах Америки з населенням у 2 500 625 осібMiamiHerald.com. 44-те за площею місто в Сполучених Штатах з населенням у 413 892 осіб. Це найбільше місто у Флориді та найбільший мегаполіс на південному сході США.
За оцінками Організації Об'єднаних Націй, Маямі було п'ятою за кількістю жителів міською агломерацією в США 2000 року з населенням у 4 919 036 осіб, а 2008 року це число збільшилося до 5 232 342, що зробило Маямі четвертою за величиною агломерацією країни після Нью-Йорка, Лос-Анджелеса та ЧикагоList of Urbanized Areas — accessed July 16, 2008.
Маямі офіційно отримало статус міста 28 липня 1896 року, у той час у ньому проживало трохи більше 300 осіб. 1940 року в місті було вже близько 172 тис. осіб. Згідно з переписом населення 2000 року, у самому місті жило більше 362 тис. осіб, а з передмістями — 5,4 млн осіб.
У центрі Маямі та Південній Флориді розташовується найбільша концентрація міжнародних банків в Сполучених Штатах, тут також розміщені штаб-квартири багатьох великих компаній національного та міжнародного рівня.
Історія
До появи європейців, область, у якій зараз розташовується Маямі, населяло індіанське плем'я текестаParks, Arva Moore. Miami: The Magic City. Miami, Fl: Centennial Press, 1991. ISBN 0-9629402-2-4 p 12., що проживало на більшій частині південного сходу півострова, у тому числі території сучасних округів Маямі-Дейд (), Бровард (), та південній частині округу Палм-Біч (). Плем'я займалося рибальством, полюванням та збиранням диких фруктів та коренів, проте ніколи не практикувало сільське господарство.
Першим європейцем, що відвідав цю територію, був іспанський конкістадор Хуан Понсе де Леон, який 1513 року приплив до затоки Біскейн. Його записи свідчать про те, що він відвідав Чеквеста (), що стало першою назвою МаяміParks, p 13. Нині точно невідомо, чи висадився Леон на берег та чи зустрічався з місцевими жителями. У цих же місцях до середини XVII ст. мешкало нечисленне плем'я мая, від назви якого походить назва міста. Першим достовірно відомим білим чоловіком, що висадився на цей берег, став Педро Менендес де Авілес (), який зі своєю командою 1566 року відвідав поселення Теквеста в пошуках свого сина, що постраждав після аварії корабля в цих краях за рік до цьогоParks, p 14.
Перші постійні європейські поселення в південній частині Флориди з'явилися на початку 1800-х років. Люди прибували з Багамських островів у пошуках скарбів кораблів, які сідали на мілину у водах Великого Флоридського рифа (). Деякі з них оселялися на іспанських володіннях уздовж річки Маямі. Приблизно в цей же час на цих територіях з'явилися індіанці племені семінолів (), серед яких були і чорношкірі раби-втікачі. Унаслідок конфліктів розгорілася так звана «Друга семінольська війна» (), у якій майор Вільям Харні () очолив кілька експедицій для витіснення індіанців. Війна стала однією з найспустошливіших в американській історії, унаслідок якої індіанське населення району Маямі було практично повністю знищено.
Після закінчення Другої семінольської війни 1842 року Вільям Інгліш відновив колонію на берегах річки Маямі, засновану його дядьком. Він наніс на карту «поселення Маямі» () на південному березі річки та продав кілька ділянок землі. 1844 року містечко стало головним населеним пунктом округу, а через 6 років опитування показало, що тут проживає 96 осіб. Третя Семінольська війна (1855—1858) не була настільки руйнівною, як друга, проте вона загальмувала розвиток поселень на південному сході Флориди. До кінця війни там проживало всього кілька солдатів.
1891 року заможна жінка на ім'я Джулія Таттл ()Henry, Brian. (1995) «Miami Centennial Trivia.» South Florida History, Vol. 23 No. 3 Summer, 1995. p. 33 з Клівленда, Огайо, скупила величезну плантацію цитрусових, розширивши свою невелику ділянку землі, що дістався їй у спадок від батька. Територія її нових володінь стала складати близько 640 акрів. Ще до цієї події, 1886 року, помер її чоловік, і вона вирішила перебратися до Флориди заради здоров'я своїх дітей. Таттл спробувала вмовити залізничного магната Генрі Флаглера () продовжити його Флоридську Прибережну залізницю () до Маямі, але отримала відмову.
Узимку 1894 року Флорида пережила кілька надзвичайно холодних днів, і через це загинув практично весь урожай цитрусових. Єдиним районом, який не постраждав від заморозків, виявився район Маямі, і плантація Таттл виявилася єдиною, чиї фрукти змогли потрапити на американський ринок. Таттл звернулася до Флаглера знову, і той ухвалив рішення протягнути залізничну гілку до Маямі та побудувати там курортний готель.
7 квітня 1896 року дорогу побудували, а вже 13 квітня в Маямі прибув перший поїзд із самим Фраглером на борту. Перше регулярне залізничне сполучення з Маямі відкрили 15 квітня 1896 року.
28 липня 1896 року шляхом голосування на об'єднавчих зборах ухвалили рішення про надання Маямі статусу міста. Право голосу мали всі особи чоловічої статі, які проживали в самому Маямі та окрузі Дейд. Після ствердного рішення намагались створити міську управу, дали офіційну назву «The City of Miami» і визначили межі міста. Першими жителями міста Маямі стали 444 особи.
До початку Другої світової війни населення міста зростало дуже стрімкими темпами. 1900 року в місті проживало 1 681, в 1910 — 5 471, в 1920 — 29 571, в 1930 — 110 637 осіб. У зв'язку з тим, що на захід від Маямі простягались заболочені території Еверглейдс, починаючи з 1906 року побудували декілька каналів для осушення перезволоженої місцевості. На початку 1920-х років влада дозволила в місті азартні ігри та перестала приділяти увагу сухому закону, який існував у той період у США, і, внаслідок цього, у місто стали з'їжджатися тисячі іммігрантів з північної частини країни.
Однак руйнівний ураган, що пронісся над Маямі 1926 року та забрав життя 373 особи, раптово зупинив швидке зростання населення міста. Від 25 до 50 тис. людей стали безхатьками внаслідок дії стихії. До того ж за часів Великої депресії 16 тис. осіб в районі Маямі позбулися заробітку, втративши роботуParks, p 131—132.
15 лютого 1933 року в парку Бейфронт () в Маямі на промові обраного президента США Франкліна Делано Рузвельта скоїли замах. Стріляв з пістолета італійський анархіст Джузеппе Зангара. Унаслідок інциденту загинув мер Чикаго Антон Чермак (), що стояв поруч із президентом, та поранені ще чотири людини, але сам президент не постраждав. Зангару заарештували та згодом стратили.
На початок 1940-х років місто дещо оговталося від Великої депресії, але розпочалася Друга світова війна. На відміну від інших міст Флориди, фінансовий збиток від початку війни не так сильно зачепив Маямі. На півдні Флориди проводили навчання близько 500 тис. військовослужбовців рядового і 50 тис. офіцерського складу. Багато з них після закінчення війни оселилися в Маямі, що викликало різкий приріст населення до майже чверті мільйона до 1950 року.
Після повалення кубинського президента Фульхенсіо Батіста-і-Сальдівара внаслідок кубинської революції 1959 року та приходу до влади Фіделя Кастро багато кубинців, що жили в Маямі, повернулися на батьківщину. Однак незабаром ситуація змінилася, і багато жителів Куби середнього класу стали іммігрувати в МаяміParks, p 153—155. Лише 1965 року приблизно 100 000 кубинців оформили авіаквитки з Гавани в Маямі. До кінця 1960-х років вже більше 400 000 кубинських біженців оселились в окрузі Маямі-Дейд.
У грудні 1979 року в Маямі відбулися одні з наймасовіших етнічних заворушень в історії США. Справа почалася з того, що чорношкірий американець порушив правила швидкості на трасі та загинув, тікаючи від поліцейського на своєму мотоциклі. Хоча поліцейський рапорт вказував на те, що людина розбилася на смерть, результати експертизи патологоанатомів та свідчення інших свідків показали, що мотоцикліста забив до смерті поліцейський. Унаслідок етнічних заворушень 10 афроамериканців і 8 представників білого населення загинули, 850 осіб заарештували. Збиток склав близько 1 млн доларів«Reliving the nightmare of the McDuffie riots» Miami Herald, September 15, 2002.
1980 року внаслідок масового переселення кубинського населення до Маямі, що отримало назву «Mariel boatlift», у місто переселилося близько 125 000 нових кубинських іммігрантів. На відміну від попередніх хвиль 1960-их років, цього разу більша частина біженців належала до бідних верств населення. Кубинський лідер Фідель Кастро використав це для очищення країни від кримінальних елементів та психічно нездорових людей. З масовим прибуттям іммігрантів одночасно місто стали залишати місцеві білі неіспаномовні жителі середнього класу. Якщо 1960 року біле неіспаномовне населення становило 90 % населення міста, то до 1990 року цей відсоток знизився до менш ніж 12 %«DP-1. Profile of General Demographic Characteristics: 2000» for Miami, Florida . // United States Census Bureau, 2000.
Також у 1980-ті роки в місті збільшився потік іммігрантів і з інших країн регіону, як-от Гаїті. У місті навколо перетину Другої авеню і 54-ї вулиці утворився цілий район концентрації гаїтянського населення, що отримав назву «Маленьке Гаїті» (). У 1990-і роки на вулицях з'явилися написи, написані гаїтянською мовою; ця мова поряд з офіційними англійською та іспанською стала використовуватися у виборчих бюлетенях.
Ще одна хвиля кубинської імміграції відбулась 1994 року. Побоюючись подальшого неконтрольованого зростання імміграції, адміністрація американського президента Білла Клінтона оголосила про значну зміну імміграційної політики США. Оголосили, що кубинці, виявлені в територіальних водах США, замість американської території перенаправлятимуться патрульними катерами на базу в Гуантанамо або в Панаму. Починаючи з літа 1994 року, лише за перший восьмимісячний період в морі перехопили більше 30 000 кубинців і 20 000 гаїтянців.
Ураган Ендрю (), що пронісся над округом Маямі-Дейд 1992 року, став другим серед найруйнівніших ураганів в історії США. Збиток, заподіяний ним, склав більше 45 млрд доларів США, він забрав життя 65 людейHurricane Andrew: South Florida and Louisiana (pdf), by the National Disaster Survey Report.
Українці в Маямі Сколоздра Василь — командир тактичного відтинку УПА ТВ-14 «Асфальт», особистий охоронець Степана Бандери. Помер у місті.
Географія
Географія
Місто Маямі і його околиці розташовані на рівнинній місцевості між заболоченою територією Еверглейдс та затокою Біскейн. Висота міста не перевищує 4,5 м над рівнем моря, а в середньому коливається на рівні 0,91 м у більшості районів, особливо поблизу узбережжя. Основна територія міста розташована або на узбережжі затоки, або на природних або штучних бар'єрних островах у затоці, на найбільшому з яких знаходиться містечко Маямі-Біч. Тепла океанська течія Гольфстрим протікає всього за 24 кілометри від узбережжя Маямі, що робить його клімат теплим та м'яким.
Геологічну основу території Маямі становить оолітовий вапняк. Над ним розташований тонкий, менш ніж 15 м товщиною, шар ґрунту. Вапняк сформувався у зв'язку з великими змінами ландшафту шельфу льодовиків у часи льодовикового періоду. У часи сангамонового міжльодовикового періоду 130 000 років тому рівень води в цьому місці знаходився приблизно на 7,5 м вище сучасного і вся південна частина Флориди була мілководним морем. Кілька паралельних коралових рифів простягнулися від сучасного Маямі до островів Драй-Тортугас () наприкінці архіпелагу Флорида-Кіс. Між рифами та сушею утворилася велика лагуна, у якій стали відкладатися ооліти та раковини моховинок. 15 000 років тому рівень моря став приблизно на 100 м нижче, ніж зараз. Після цього вода знову стала поступово підійматися, і сучасний рівень води зафіксували 4 000 років тому.