Гі́перхро́мний ефе́кт — вплив структурних змін в молекулярних частинках або розчинника на речовину, що поглинає світло, який проявляється у збільшенні інтенсивності спектральної смуги поглинання.
Гіперхромний зсув спектра — зростання інтенсивності забарвлення, тобто молярного коефіцієнта поглинання, при даній довжині хвилі у спектрі речовини.
Найбільше відомий гіперхромний ефект для ДНК. При знаходженні ДНК у розчині у вигляді подвійної спіралі гетероциклічні азотисті сполуки знаходяться у стеках (пачках), що призводить до зменшення поглинання світла довжиною хвилі 260 нм розчином ДНК. При нагріванні подвійна спіраль плавиться, основи розходяться та починають поглинати більше світла. Див. також Гіпохромний ефект Примітки
Джерела