M109 () — американська самохідна гаубиця, що перебуває на озброєнні артилерії армії США та деяких інших країн світу, в тому числі в Україні.
Розроблена на початку 1960-х років самохідна артилерійська система призначалася для заміни невдалої самохідної гармати M44, що створювалася на базі легкого танка M41 Walker Bulldog, паралельно зі 105-мм САУ M108. Перебувала в серійному виробництві ОПК США, неодноразово модернізуючись, з 1962 по 2003 рік, також випускалася за ліцензією в 1990-х роках у Південній Кореї. Остання версія самохідної гаубиці M109A7.
Вперше M109 використовувалася в реальних бойових умовах під час В'єтнамської війни, згодом застосовувалася майже в усіх військових конфліктах, в яких брали участь США. Зі скасуванням програм розробки новітніх XM2001 Crusader та XM1203, M109A6 «Paladin» залишається основною самохідною артилерійською системою збройних сил країни у найближчому майбутньому. Крім США, є стандартною САУ країн НАТО, в значних кількостях постачалася також у низку інших країн і використовувалася в багатьох регіональних конфліктах.
З травня 2022 року активно застосовується силами ЗСУ проти окупаційних військ Російської Федерації.
Історія розробки
У середині 1950-х в армії США виникла потреба заміни невдалої САУ M44 на базі легкого танку M41 Walker Bulldog, яка розроблялася з 1947 до 1951 року, а серійно випускалася з 1954 до 1955 року. Під час експлуатації M44 виявили низку серйозних проблем, що спонукало американських військових шукати заміну.
Розробка перспективної САУ стартувала у середині 1950-х, а перші прототипи були готові до 1959 року. У створенні нової САУ, а також виробництві та її модернізації у різні часи брали участь наступні компанії та підрядники: United Defense, General Motors, Cadillac, Chrysler, BAE Systems Inc, а також іноземні локалізовані варіанти: Samsung та Hanwha.
Під час програми народилося одразу два зразки — 155-мм М109 та 105-мм М108 на єдиному шасі, які взяли на озброєння у 1962 році. Того ж року стартувало серійне виробництво цих САУ, але від виробництва M108 відмовилися у 1963 році через її невдалу конструкцію і більш слабку 105-мм гармату M103.
Попри відмову від M108 США встигли виготовити близько 355 M108, частина з яких була перероблена в М109, а інша частина вирушила до арсеналів Тайваню, Бельгії, Бразилії, Іспанії, Туреччини, Уругваю, Камбоджі, Чилі та інших країн, частина з яких експлуатують їх до сьогодні.
Бойове хрещення М109 разом з М108 відбулося у В’єтнамі. Всього було випущено близько 7000 одиниць M109 всіх модифікацій.
Опис Самохідна артилерійська установка M109 базується на гусеничному шасі оригінальної конструкції з баштою, що обертається на 360°. Корпус артилерійської системи та башта суцільнозварні, виконані з катаної алюмінієвої броні, яка забезпечує захист від вогню стрілецької зброї та осколків снарядів польової артилерії. У передній частині знаходиться місце водія, моторне відділення праворуч від нього, а гарматна башта ззаду. Підвіска стрижнева, 7 котків з кожного боку, що транспортує зубчастий барабан в передній частині і напрямний — у задній. Валків зворотного ходу немає. Стандартне оснащення включає інфрачервоні ведучі вогні і спеціальне обладнання, що дозволяє машині самостійно пересуватися через поточні річки, що течуть повільно.
Основне озброєння САУ (вироблене в основному на арсеналі Вотервліт): 155-мм гаубиця M126 (довжина ствола 23 калібри) на M109, M126A1 — на M109A1, M185 (39 калібрів) — на M109A2/A3/A4, M284 (39 калібрів) — на M109A5/A6.
Гаубиця встановлена на станку M127, оснащеному ежектором і дульним гальмом. Противідкатні пристрої — гідропневматичні. Приводи наведення — гідравлічний (основний) і ручний (допоміжний). Звичайна швидкострільність — 3 постр/хв, максимальна — 6 постр/хв.
Допоміжне озброєння: 12,7-мм кулемет M2HB та Mk 19 або кулемети M60 і M240 або британський кулемет Enfield L4.
Система керування вогнем: оптичний приціл (збільшення 4×, поле зору 10°), панорамний приціл (4× і 10°), квадрант і квадрант навідника.
Двигун дизельний — Detroit Diesel 8V71T.
Екіпаж складається з шести осіб: командира гармати, навідника, помічника навідника, механіка-водія і двох номерів обслуги (заряджаючих). Навідник розміщувався в лівій частині башти, а механік-водій — в передній частині корпусу зліва від двигуна і перед башти. Спереду розташовуються три перископічних прилади спостереження М45, які могли закриватися металевими щитками. Місце командира, що знаходився у башті праворуч, обладнувалося перископічним приладом спостереження М27, турельною установкою великокаліберного кулемета, що обертається і люком.
Номенклатура боєприпасів
Боєприпаси для артилерійської системи: коригований снаряд M712 Copperhead і M982 Excalibur осколково-фугасні снаряди M107 і M795 касетні снаряди M449A1, M483A1, M692, M718/M741 і M864 активно-реактивний осколково-фугасний снаряд M549 освітлювальні снаряди M485 і M818 димовий снаряд M825 практичний снаряд M804
Варіанти та модифікації
Самохідна гаубиця М109 має низку модифікацій: М109 — базова модель, поступала на озброєння з 1963 року. Оснащувалася 155-мм гарматою M126 на станку M127 Howitzer Mount, боєукладка 28 снарядів різного типу. Допоміжне озброєння — великокаліберний кулемет M2HB з 500 набоями. M109A1 та M109A1B — надійшла на озброєння в 1973 році. Відрізнялася від базової моделі збільшеною довжиною ствола гармати M126A1, вдосконаленими приводами наведення і посиленою підвіскою. Мала можливості застосування касетних снарядів з донним газогенератором M864. M109A2 — надійшла на озброєння в 1979 році. Змінена конструкція досильника і противідкатних пристроїв. Боєкомплект збільшений на 22 постріли. M109A3 та M109A3B — модернізований варіант M109A1 та M109A2 відповідно. Замінений гарматний станок. Обладнана системою відведення повітря з паливної системи, удосконаленою панеллю приладів механіка-водія, системами контролю стану боєукладки, торсіонних валів, гальма відкоту й накатника. Максимальна дальність стрільби звичайним осколково-фугасним снарядом збільшена до 18 км, активно-реактивним — до 24 км. M109A4 — встановлена система захисту від зброї масового ураження. Удосконалено механізми горизонтального наведення гармати, внесено зміни в силову установку. M109A5 — встановлена нова гармата M284 (довжина ствола 39 клб) на гарматному станку M182. Максимальна дальність стрільби збільшена до 30 км. На вимогу замовника можуть встановлюватися система GPS і автоматизована система управління вогнем. M109A5+ — удосконалена версія M109A5 з поліпшеною системою керування вогнем. Поставлялася на озброєння чилійської армії. M109A6 «Паладин» — глибока модернізація самохідної гаубиці, що надійшла на озброєння армії США в 1992 році. Встановлена нова башта з поліпшеним броньовим захистом і внутрішньою обшивкою з кевлара. Озброєна новітньою гарматою — M284 на станку M182A1. Обладнана новою радіостанцією, автоматизованою системою управління вогнем, бортовим балістичним обчислювачем і навігаційною системою, що забезпечують автоматичне наведення гармати, приймачем космічної радіонавігаційної системи NAVSTAR. M109A3G — модернізований варіант, розроблений у ФРН у 1983 році. Відрізняється новою гарматою зі стволом від буксируваної гаубиці FH70 «Rheinmetall», досконалішими пристроями противідкотів, новим клиновим затвором і введеним у боєкомплект посиленим бойовим зарядом (що дозволило збільшити дальність стрільби з 14,6 до 18 км і швидкострільність — з 4 до 6 пострілів на хвилину). Кількість пострілів збільшено з 28 до 34. Також на бойовій машині встановлені нові, західнонімецькі приціли і прилади спостереження, засоби зв'язку, гусениці, 7,62-мм зенітний кулемет MG-3 і димові гранатомети. M109A3GNM — модернізований варіант, розроблений в 1988 році для армії Норвегії. Оснащений новим стволом виробництва компанії «Рейнметалл», що дозволило збільшити дальність стрільби. M109L — модернізований варіант, що вироблявся за ліцензією в Італії. M109A5Ö — австрійський варіант (Ö - Österreich), створений на базі M109A5. M109 «KAWEST» — швейцарська модифікація M109A1 з встановленою 155-мм гарматою L47 власного виробництва, що стріляє на 36 км. Глибока модернізація систем керування вогнем, електричних приладів, навігаційних та позиціювання, а також вдосконалення багатьох приладів та агрегатів. Oto Melara 155mm M109L — італійська версія гармати M109 з подовженою гарматою 39 калібрів FH70 з максимальною дальністю ураження 24-30 км. K55/K55A1 — південнокорейська версія самохідної гармати M109.
M109A3G
Подальша модернізація САУ M109G Бундесверу розроблена компанією Rheinmetall в 1983 році. Основним нововведенням стало встановлення довшого ствола у 39 калібрів пристосованого від причіпної гаубиці FH-70. Завдяки цьому була збільшена максимальна дальність вогню та з'явилась можливість застосовувати німецькі касетні снаряди RB 63 та Rh 49.
За час експлуатації дана модифікація була додатково модернізована.
Остання модернізація 262 САУ M109A3G з встановленням Rheinmetall Ammunition Handling Kit відбулась наприкінці 1990-тих — початку 2000-х.
M109A3GNM
Норвегія придбала 126 одиниць M109G у ФРН протягом 1969—1971 років для потреб артилерійських батальйонів норвезької армії. В другій половині 1980-тих вони були модернізовані до рівня M109A3GN аналогічно німецьким M109A3G.
Станом на 2006 рік на озброєнні перебувало 56 одиниць.
В 2007 році 14 САУ M109A3GN пройшли модернізацію до рівня M109A3GNM.
До цього пакету модернізації увійшла нова система бортового зв'язку, навігації та позиціонування. Передбачалось, що на озброєнні залишаться тільки модернізовані САУ, а решта — відправлена на бази зберігання
M109A6 «Paladin»
M109А6 оснащена 155-мм гаубицею М284 з довжиною ствола 39 калібрів, яка має дальність стрільби до 24 км звичайним снарядом та до 30 км активно-реактивним снарядом. Темп стрільби — до 4 пострілів на хвилину, заряджання можливе або за допомогою автоматичної гідравлічної системи або ж напівавтоматичної системи заряджання.
Найважливіше в САУ M109А6 — це бортове обладнання: оновлена радіостанція, автоматизована система управління вогнем, бортовий балістичний обчислювач, навігаційна система та приймач космічної радіонавігаційної системи NAVSTAR.
Має автоматичну систему управління вогнем, систему навігації, фільтровентиляційну установку для захисту від зброї масового ураження, клімат-контроль. Машина обладнана радіостанцією для захищеного зв'язку.
Модернізація корпусу, башти, підвіски, та моторно-трансмісійного відділення збільшують середній час між поломками майже на 60 %, що збільшує готовність машини на 40 %. Середня тривалість ремонту зменшена майже на 50 %. Бортовий комп'ютер здатен визначати поломки.
M109A7
M109A7 — модернізований варіант M109A6 «Паладин» 2012 року випуску.
Метою модернізації є продовження терміну експлуатації гаубиць M109A6 на 30-40 років і підвищення їх бойових характеристик.
Модернізована САУ успадкувала гармату та головні елементи башти від попередньої версії — А6, але оснащена цифровою системою управління вогнем і вдосконаленою напівавтоматичною системою заряджання. Також гідравлічні системи управління гармати були замінені на електричний привод.
Заради підвищення мобільності та зменшення експлуатаційних витрат базове шасі замінили на вдосконалене з елементами підвіски і трансмісією БМП М2 «Бредлі».
Замість дизельного двигуна «Детройт Дизель» потужністю 440 к.с. на САУ встановлений двигун БМП М2 «Бредлі» («Каммінс» V903 потужністю 600 к.с.). Збройні сили США планують модернізувати 580 з 975 до рівня M109A7.
Протягом 2020 року виготовлено понад 250 САУ цієї модифікації.
ERCA/XM1299
Програма (ERCA, ) має на меті кардинально оновити можливості ствольної 155-мм артилерії американської армії. Очікується, що завдяки використанню нових стволів та нових снарядів та зарядів буде можливість забезпечити високоточну стрільбу на відстань понад 70 км, а то і на понад 100 км — в залежності від типу снаряда. Темп стрільби зросте з 3 пострілів на хвилину до 10.